5 міфів про рішення суду щодо Насірова
14.12.2018
І ще раз про Насірова. За останні два дні в інфопросторі було чимало стосовно цього рішення — як справжньої різниці підходів, так і відвертих маніпуляцій, а то й просто брехні. Давайте спокійно, без емоцій.
Голова правління Фундації DEJURE
1. «Це НАБУ злило справу, а не суд»
Очевидна нісенітниця. НАБУ в тій справі й близько немає. Це адміністративна справа за позовом самого Насірова до КМУ про скасування рішення КМУ і поновлення на роботі. Хто намагається перевести увагу на НАБУ, той або не розуміє про що говорить, або свідомо вводить в оману.
2. «Британське громадянство Насірова не доведено»
Не відповідає дійсності. В листі від посольства, на підставі якого приймали рішення, чорним по білому написано: «має британський паспорт». А стверджувати, що ціле посольство не знає, ким і як підписувати офіційну документацію, — це не тільки псувати стосунки з країною посольства, а й виглядати невігласами перед усім світом.

За такою самою логікою можна розповідати, що рішення суду не підписане головою суду, а тому не підлягає виконанню.
3. «КМУ і ДФС не надали належних доказів/погано представляли інтереси, а суд не міг витребувати докази»
З точністю до навпаки. Так, представники сторін дійсно могли погано представляти інтереси і звучати непереконливо. І це відповідальність КМУ і ДФС. Але це в будь-якому випадку обов'язок суду — з'ясувати всі обставини справи. Тим адміністративний процес відрізняється від цивільного, що в ньому є принцип офіційності: «Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи».

Якщо судді сумнівалися в доказах, але цього не зробили, — це їхня щонайменше некомпетентність, а то й шкідництво.
4. «Була порушена процедура, а тому рішення підлягало скасуванню»
Не будемо стверджувати. Процедура, можливо, була порушена. Але рішення не обов'язково підлягає скасуванню лише на цій підставі. Ще один принцип адміністративного судочинства — принцип пропорційності. Він полягає в тому, що суд, оцінюючи рішення, повинен зважувати, чи переважають негативні наслідки для прав людини суспільний інтерес. Право Насірова — це право на працю однієї людини. Суспільний інтерес — щоб в країні з 40 мільйонів людей ДФС не очолювали іноземні громадяни, яких звинувачують у розтраті 2 мільярдів гривень.
5. «Треба дочекатися повного рішення суду»
Безумовно, треба. Але навряд чи ми там знайдемо щось нове. Головуюча у справі вже пояснила логіку суду, і вона непереконлива. Тим більше, що б там не було написано, як справедливо каже суддя Михайло Слободін, суспільна легітимність суду в Україні — нульова. Особливо такого суду, як ОАСК. А значить, рішенню все одно не повірять. Натомість, як кажуть класики правничої науки, несправедливе судове рішення є очевидним. Справедливість, здоровий глузд і патріотизм — речі, зрозумілі всім. Тільки коли вони, а не юридична казуїстика і корупційні інтереси будуть в основі рішень судів, ми матимемо справедливе судочинство.
DJR
Матеріал також опубліковано на фейсбук-сторінці Михайла Жернакова та на УП.