ОАСК повинен бути ліквідований, а судова реформа — перезапущена
23.04.2019
Не встигли ми всі оговтатися від результатів виборів, як почали жваво обговорювати чергове ноу-хау від Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) — «імпічмент Президента» за ініціативи його суддів.
Голова правління Фундації DEJURE
Фото:
oask.gov.ua

Нагадємо, це той самий суд, який лише за останні дні:

  • скасував націоналізацію «Приватбанку»;

  • зупинив переіменування московської церкви;

  • зупинив конкурс на посаду очільника митниці;

  • заборонив іще чинному Президенту призначати членів Вищої ради правосуддя (ВРП).

Раніше цей суд відсторонив Уляну Супрун від виконання обов’язків міністра охорони здоров’я України, поновив Романа Насірова на посаді голови Державної фіскальної служби і активно перешкоджав боротьбі з корупцією, а ще раніше — заборонив Майдан і дозволив «Беркуту» його розігнати.

Давайте розберемось, чому вся історія з «імпічментом» — це лише димова завіса і спроба суддів цього суду уникнути відповідальності.
1
Судді не можуть ні ухвалити рішення про імпічмент, ні ініціювати процедуру імпічменту. Ініціювати її можуть лише 226 або більше народних депутатів. Конституційний Суд і Верховний Суд присутні тільки в кінці процедури, і то з дуже обмеженою роллю (висновок про дотримання конституційної процедури і щодо того, чи містять відповідні дії Президента ознаки злочину).
2
Імпічмент будь-якого Президента на сьогодні — нереалістична ідея, бо: а) немає встановленої законом процедури; б) дуже складно буде знайти в парламенті 338 голосів (¾ від конституційного складу) «за». Тому необхідно приймати закон про Президента, де регулювати це й не тільки це. І в перспективі — зміни до Конституції, де знижувати поріг для імпічменту і взагалі належно балансувати трикутник влади: Президент, парламент, уряд.
3
Розмова про імпічмент виглядає в принципі абсурдною зараз, бо чинний Президент і так програв вибори (тепер уже офіційно) і перестане бути Президентом десь за місяць.
4
Тому вся ця історія — димова завіса і не що інше, як намагання суддів ОАСК уникнути відповідальності, яка може нарешті настати. Адже Президент Порошенко нарешті звернув на ОАСК увагу і на засіданні Ради національної безпеки та оборони (РНБО) підтримав міністра юстиції Павла Петренка у намірі звернутись до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) щодо прискорення реформування цього суду.

Зауважте: судді ОАСК при цьому відкритим текстом просять Вищу раду правосуддя (ВРП) звернутися до ВККС про «неприпустимість проведення оцінювання суддів ОАСК». Так що ми з вами маємо обговорювати не димову завісу — «імпічмент», — а суть питання: коли і в який спосіб судді ОАСК будуть належно перевірені і в результаті залишать свої посади й підуть під суд — за все, що вони зробили.
5
У діях Президента і міністра юстиції навряд чи є якийсь склад правопорушення. Втім, були й елегантніші способи вирішення питання — наприклад, не виключати ОАСК з указів про ліквідацію судів (що свого часу зробив Порошенко), оголосити новий конкурс туди у зв'язку з ліквідацією (Конституція встановлює саме такий порядок) та/або провести кваліфікаційне оцінювання цих судів у першу чергу, передбачивши відповідний порядок у законі (автор усіх законів про судову реформу — президент Порошенко).
6
Але як голова держави і очільник РНБО, як гарант суверенітету і прав та свобод людини Президент цілком може надавати оцінку тим діям і рішенням державних органів, які загрожують суверенітету й правам громадян і звертатися до відповідних органів з пропозиціями щодо вирішення цих питань. У який саме спосіб — має бути описано в законі про Президента. І Президент, і міністр також є політичними фігурами й цілком можуть надавати тим чи іншим речам політичну оцінку. І несуть за ці свої висловлювання політичну, а не юридичну відповідальність.
7
Саме тільки звернення Президента до ВККС не гарантує, що така перевірка буде і що вона буде належною. Нагадаю, відомство Сергія Козьякова вже успішно провалило судову реформу, пропустивши переважну більшість недоброчесних суддів у рамках кваліфікаційного оцінювання і зробивши щонайменше 45 недоброчесних суддями Верховного Суду. І, навіть якщо ВККС належно перевірить цих суддів і ухвалить відповідне рішення, до реального звільнення може минути нескінченний час, поки справа «гнитиме» у ВРП. Суддя того ж ОАСК Богдан Санін, який заборонив Майдан, був рекомендований до звільнення ще понад рік тому, але через бездіяльність ВРП і далі ходить на роботу, отримує наші з вами гроші у вигляді зарплати і навіть коментує резонансні рішення як суддя-спікер (!) цього суду.
8
Навіть якщо деякі судді будуть перевірені, а деякі — звільнені, це не вирішить проблеми ОАСК. Практично весь чинний склад цього суду підбирався Сергієм Ківаловим (голова суду Павло Вовк — його колишній помічник) і Андрієм Портновим спеціально для виконання політичних рішень і залишився практично недоторканним до сьогодні. Цей суд має унікальну підсудність: він може визнати протиправним і скасувати будь-яке політичне рішення міністерства, центрального органу виконавчої влади і фактично будь-якого органу влади, що знаходиться в місті Києві, чи встановити відсутність у них повноважень (привіт, кейс Супрун). В цьому ж суді зараз знаходиться позов про фактичну відсутність коаліції у Верховній Раді, який може стати підставою для розпуску парламенту, що є вигідним новообраному Президенту Зеленському — за його власними словами.

Тому єдине на цьому етапі швидке і ефективне рішення — це прийняття акту Верховної Ради про ліквідацію чи реорганізацію цього суду і оголошення конкурсу на вакантні посади.

До речі, подати проект такого акту може тільки Президент. Очевидно, Порошенко вже цього робити не буде, бо вибрав інший спосіб реагування. Цікаво, чи вистачить на це політичної волі у Президента Зеленського, чи він теж використає і надалі використовуватиме цей суд у політичних цілях. Сподіваюся, він бачить чим це закінчилося для його попередника.
9
Звісно, будь-які перевірки суддів повинні проводитися не ad hoc, а планово, з чітких підстав, за чіткою процедурою, зрозумілою як суспільству, так і самим суддям. Та ще й комісіями, яким довіряють, а не тими, хто там є зараз. Встановлення саме такого порядку — єдине правильне системне рішення. І саме з перезапуску ВККС і ВРП потрібно почати системні зміни, а також перезапустити кваліфікаційне оцінювання бодай тих суддів, щодо кого є негативні висновки Громадської ради доброчесності.
Це — те, що ми пропонуємо вже доволі давно, і те, що підтримав уже обраний Президент Зеленський.

Тільки тоді ми перестанемо себе запитувати, чому ж наші суди виносять такі рішення, якщо судова реформа в нас успішна, «найбільш прозора» і «відповідає європейським стандартам».
DJR
Матеріал вперше опубліковано у блогах «Української правди».