Як міжнародні експерти змінюють судову систему в Україні?
04.02.2019
Президент Петро Порошенко називав їх загрозою українському суверенітету, громадськість — новою надією для судової реформи. Але якими є реальні результати залучення міжнародних експертів у конкурсі до Вищого антикорупційного суду та як це вплине на судову реформу в цілому?
Виконавча директорка Фундації DEJURE
9 січня 2018 року ЦПК, Фундація DEJURE, Автомайдан і Transparency International Ukraine презентували список з 55 кандидатів до Антикорсуду, які не відповідають професійним стандартам етики і доброчесності.

Фото:
Володимир Петров
28 січня Громадська рада міжнародних експертів (ГРМЕ) провела останнє спеціальне спільне засідання спільно з Вищою кваліфікаційною комісією суддів (ВККС). Після двох тижнів співбесід у рамках конкурсу до Антикорупційного суду було відсіяно 42 кандидати з 49 сумнівних (або 86%) — результат, якого в Україні ще не досягали під час конкурсів на суддівські посади.

28 січня Сергій Козьяков, голова комісії, сказав, що це було спільним досягненням комісії та ради міжнародних експертів. Також він запевнив журналістів, що комісія та члени ГРМЕ мали схожий підхід. Та чи дійсно це так? Ми не знаємо, як члени комісії голосували у нарадчій кімнаті цього разу, проте ми знаємо, що під час конкурсу до Верховного Суду у 2017 році вони ігнорували негативну інформацію про кандидатів. Тоді комісія не взяла до уваги негативні висновки Громадської ради доброчесності стосовно 2/3 кандидатів, занесених до чорного списку, 29 з яких пізніше таки стали суддями Верховного Суду.

Рік тому суддя Ольга Ступак, яка проживає у будинку вартістю понад мільйон гривень, пояснила ВККС, що будинок був куплений її свекрухою. За твердженням новоспеченої судді, ці кошти її свекруха заробила торгівлею ягодами на базарі. Така відповідь задовільнила комісію — Ступак успішно пройшла конкурс та зайняла посаду судді Верховного Суду. Однак пізніше НАБУ розпочало розслідування кримінальної справи, посилаючись на цей факт та інші непояснені доходи судді.

Цього року кандидат до Вищого антикорупційного суду суддя Євген Мартинов не зміг пояснити, як інша особа, пенсіонер, заробила достатньо грошей для придбання квартири, в якій суддя проживає, не декларуючи це. ГРМЕ висловила обґрунтований сумнів стосовно доброчесності кандидата та пізніше виключила його з конкурсу.

Олександр Золотніков, який під час Революції гідності своїми рішеннями забороняв мирні зібрання у всій центральній частині Одеси, зараз є суддею Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Інших суддів, які також своїми рішеннями забороняли мирні зібрання або переслідували протестуючих під час Революції гідності, комісія з легкістю пропустила.

Однак за сприяння ГРМЕ комісія все ж заблокувала суддю Оксану Голуб, яка під час Майдану незаконно позбавила водійських посвідчень учасників акції протесту — автопробігу до Межигір'я, резиденції колишнього президента Віктора Януковича. Її пояснення, що вона не пам'ятає змісту цього рішення, виявилося недостатнім.

Останні два роки члени ВККС стверджували, що величезної невідповідності доходів, порушень прав людини і надання неправдивої інформації у деклараціях недостатньо для виключення кандидата з конкурсу, якщо тільки він не буде засуджений судом або визнаний винним іншими інституціями за вищезазначені проступки. Вища рада правосуддя підтримала цю позицію, ігноруючи положення закону «Про судоустрій та статус суддів», згідно з яким, обґрунтованих сумнівів та будь-якої інформації про кандидата, яка може підірвати довіру до судової влади, достатньо, щоб відмовити йому у призначенні.

ГРМЕ вдалося переконати український державний орган слідувати українському законодавству та пояснити, що конкурс на судові посади — це не кримінальне провадження і тут не діє презумпція невинуватості. Обґрунтованого сумніву достатньо, а розвіяти його — обов'язок кандидата.
Таким чином ГРМЕ не тільки усунула від конкурсу негідних суддів, але й встановила стандарти доказування кандидатами своєї доброчесності та компетентності.
Тепер комісії буде складніше повернутися до того підходу, коли вони могли б сказати, що «ніякого остаточного рішення будь-якого державного органу з цього факту не було». І ще складніше буде пояснити, чому цей принцип не повинен використовуватися в інших конкурсах — наприклад, під час другого туру конкурсу до Верховного Суду, який розглядатиме справи топ-корупції у касаційній інстанції.

ГРМЕ також показала відмінний приклад того, як має проходити інтерв'ю з кандидатами. Питання Вищої кваліфікаційної комісії суддів були не просто м'якими або недоречними, іноді вони навіть давали підказки або повні відповіді кандидатам, що можна розглядати як відверто прихильне ставлення до них. Тоді як члени ВККС самі давали відповіді на свої питання за кандидатів, ГРМЕ вміло заганяла останніх у кут своїми питаннями та наголошувала на прогалинах або неточностях у їхніх відповідях. Їхня тактика проведення співбесід з кандидатами є хорошим прикладом, якому може слідувати Громадська рада доброчесності та, сподіваємося, в далекому майбутньому Вища кваліфікаційна комісія суддів.

Що ми можемо точно сказати, так це те, що співбесіди з сумнівними кандидатами та їхні результати дали деяку надію і підвищили довіру до процесу.

Цей конкурс не привабив багатьох висококваліфікованих юристів або представників наукової спільноти. Дехто пояснює це тим, що конкурс до Верховного Суду в 2017 році був для них не таким успішним. Багато юристів були виключені з конкурсу на основі вигаданих, формальних причин. Найкращих, які пройшли формальні перевірки й іспити, залишили працювати в меншості з суддями старої і корумпованої системи. Але після конкурсу до Вищого антикорупційному суду ми можемо очікувати, що в майбутньому на такі судові конкурси подаватиметься більше незалежних кандидатів, за умови, що рівень прозорості та об'єктивності цих конкурсів будуть досить високими.

Втім, це залишиться малоймовірним, якщо роль міжнародних експертів в оновленій судовій системі не буде підтримана або навіть розширена.

Опитування минулого року показують, що, коли справа доходить до оновлення судової системи, то західних експертів (30%) підтримують набагато більше громадян, ніж керівних органів судової влади (8%), і лише представники антикорупційних громадських організацій користуються найбільшою підтримкою — 47%.

Аналогічні відповіді були надані на питання про те, кому можна довірити відбір суддів до антикорупційного суду. У 2018 році 47% громадян готові були довірити формування антикорупційного суду представникам антикорупційних громадських організацій та 38% — експертам із західних країн.

На цьому етапі експерти погоджуються з тим, що якість правосуддя не може вирости без ефективної та надійної судової влади. Щоб забезпечити це, ми повинні змінити склад органів суддівського врядування, на які покладено завдання відбору та дисциплінарного покарання суддів (а саме ВККС і ВРП), та включити безпосередньо до їхнього складу авторитетних іноземних експертів і представників громадського сектору.
DJR
Матеріал вперше вийшов англійською мовою у Kyiv Post.