Ця публікація присвячена проблемам дисциплінарного провадження щодо суддів.

У першому розділі автори аналізують фактори, які матимуть вирішальний вплив на ефективність здійснення дисциплінарної функції. В основу цього розділу покладено ідею, що будь-який (навіть найбільш сумлінний та доброчесний) склад ВРП буде здійснювати свою діяльність у специфічних умовах, які суттєво підриватимуть здатність ВРП якісно реалізовувати дисциплінарну функцію. Зокрема, членам ВРП доведеться працювати в умовах дуже високого дисциплінарного навантаження (в порівнянні з іншими країнами Європи), відсутності сформованої та сталої практики, та в поєднанні з виконанням великої кількості інших повноважень, покладених на них законодавством.

У другому розділі автори розмірковують над тим, які існують способи подолати вплив негативних факторів спираючись, зокрема, на іноземний досвід. Доходять висновку, що єдиною моделлю, яка здатна принести суттєву користь та яка може бути реалізована у короткостроковій перспективі, є запровадження політики пріоритизації дисциплінарних проваджень. Суть ідеї дуже проста і починається з визнання того, що ВРП у поточних умовах не може якісно та своєчасно розглядати усі дисциплінарні скарги. Відповідно слід знайти справедливий механізм, який дозволить визначати черговість розгляду скарг на основі зрозумілих критеріїв.

Третій розділ присвячений питанню практичної реалізації моделі пріоритизації. Автори пропонують визначити низку критеріїв для пріоритизації, таких як тяжкість стверджуваного проступку, новизна, відповідність пріоритетам політики, наявність суспільного інтересу та прийнятність. Також у розділі розглядаються приклади того як модель пріоритизація могла б функціонувати на практиці, які переваги та недоліки містить кожен з варіантів.