Чому Верховний Суд важливий для антикорупційної реформи?
16.03.2019
6 березня 2019 року Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) оголосила результати конкурсу до Вищого антикорупційного суду (ВАС) та Верховного Суду (ВС). Серед переможців до ВАС було 8 кандидатів, яких кілька місяців тому громадські організації назвали недостойними цієї посади. Громадська рада доброчесності, інституція створена з представників громадянського суспільства з метою сприяння ВККС в оцінці доброчесності та професійної етики суддів, визнала 16 переможців конкурсу до Верховного Суду недоброчесними. Чому конкурс до ВАС можна вважати успішним, а до Верховного Суду — провалом, пояснюємо далі.
Виконавча директорка Фундації DEJURE
Фортеця, що належить екс-міністру екології Миколі Злочевському і є одним із прикладів корупції, справи про яку може розглянути Антикорупційний суд.

Фото: RFE/RL
Вперше в історії України міжнародні експерти оцінювали кандидатів на посаду судді. До складу Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ) увійшли відомі експерти, які працювали прокурорами або суддями, а також представляли обвинувачення, розглядали справи про корупцію у Канаді, Данії, Великобританії, Литві та Македонії.
Засідання Громадської ради міжнародних експертів.

Фото: sud.ua
Рада мала право «заблокувати» кандидата, якщо він або вона не демонстрували достатнього рівня знань або доброчесності. Члени ГРМЕ застосували найвищий стандарт доказування — кандидати зобов’язані були спростувати всі обґрунтовані сумніви і довести, що вони гідні стати суддями ВАС. 49 кандидатів намагалися це зробити на спільних засіданнях ГРМЕ та ВККС, і 42 з них це не вдалося.

Чотири громадські організації (Фундація DEJURE, Центр протидії корупції, Трансперенсі Інтернешнл Україна та Автомайдан) раніше повідомляли, що вони мають сумніви щодо восьми з переможців. Проте троє з цих кандидатів (Чорна, Воронко і Білоус) пройшли інтерв'ю з міжнародними експертами, які вирішили, що сумніви щодо їх доброчесності були спростовані. Інші кандидати надали свої пояснення в письмовій формі.

Загалом, міжнародні експерти виключили 37% кандидатів з конкурсу на підставі обґрунтованих сумнівів щодо рівня їхньої професійності або доброчесності. Члени ВККС заявили, що це результат їх спільних зусиль.
Одна з акцій ГРД, що відбулася 13 квітня 2017 року біля приміщення ВККС: учасники вимагали не пропускати недоброчесних кандидатів у Верховний Суд.

Фото:
humanrights.org.ua
Проте, у конкурсі до Верховного Суду, який відбувався в той же час, ВККС відхилила 16 з 31 негативного висновка Громадської ради доброчесності. ГРД — інституція, що складається з громадських активістів, адвокатів, журналістів (які працюють на волонтерських засадах), не має абсолютного права вето, яке було у ГРМЕ. Навіть якщо ГРД вважає, що кандидат є недоброчесним, він може бути призначений, якщо членів ВККС проголосують за таке рішення.

До сумнівних кандидатів, яким ВККС допомогла залишитися в конкурсі, належать три члени іншого органу суддівського врядування, Вищої ради правосуддя (ВРП), — Ігор Бенедисюк, Наталія Волковицька і Тетяна Малашенкова.

ВРП має забезпечувати незалежність суддів і слідкувати за дотриманням ними суддівської етики. Як члени ВРП, усі три кандидати не доклали жодних зусиль для розслідування фактів політичного тиску на суддів під час Революції Гідності та покарання так званих суддів Майдану, які порушували права активістів.

Більше того, вони й самі порушували закон.

Наприклад, Ігор Бенедисюк незаконно прийняв нагородну зброю від Президента. Голову ВРП неодноразово розпитували журналісти про його російське громадянство, але він жодного разу не відповів коли він його позбувся.

Всі названі кандидати як члени ВРП підтримали винесення догани судді Віталію Радченку, який надав дозвіл на обшук в офісі одіозного голови Окружного адміністративного суду м. Києва Павла Вовка, підозрюваного в корупції і виконанні політичних вказівок. Багато активістів і політиків назвали таке рішення ВРП спробою тиску на суддю Радченка.

Інші переможці конкурсу до Верховного Суду також порушували права людини, ухвалювали політично мотивовані рішення, мають тісні зв’язки з політиками.
Чому конкурс до Верховного Суду є таким важливим для антикорупційної реформи?

Кримінальний касаційний суд у складі Верховного Суду розглядатиме справи про топ-корупцію як остання інстанція.

Рік тому п’ять недоброчесних кандидатів вже були призначені до Кримінального касаційного суду в рамках першого конкурсу до Верховного Суду. Серед них — В’ячеслав Наставний і Сергій Слинько, які приймали політично мотивовані рішення у справах Павличенків і Луценка. Головою суду став Станіслав Кравченко, якого ГРД звинувачувала у вказанні неправдивої інформації у декларації.

Внаслідок другого конкурсу до Верховного Суду, ще двоє недоброчесних кандидатів можуть стати суддями Кримінального касаційного суду.

  • Світлана Вус, екс-суддя Верховного Суду України, яка не внесла в декларацію реальні відомості про своє майно і приймала рішення, які порушують права людини.
  • Сергій Єремейчук, суддя Апеляційного суду м. Рівне, який не зміг пояснити походження своїх активів і був звинувачений в упередженому розгляді справ.
Чи є шанс запобігти призначенню цих кандидатів?

Ви можете бути здивовані, дізнавшись, що Вища рада правосуддя (ВРП) приймає остаточне рішення у процесі призначення суддів. Після закінчення конкурсу, вона все одно повинна переглянути профілі кожного кандидата і прийняти рішення, чи може він/вона бути призначеним. Відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів», ВРП може відмовитись призначати кандидата, який переміг у конкурсі, з двох підстав:

  • наявність обґрунтованих сумнівів щодо того, чи відповідає кандидат критеріям доброчесності або професійної етики чи інших обставин, які можуть негативно вплинути на довіру громадськості до судової влади у зв’язку з таким призначенням;
  • порушення порядку призначення на посаду судді визначеного законом.

Пленарні засідання ВРП щодо призначення кандидатів відбудуться 18−20 березня. ВРП має розглянути 117 кандидатів (39 до ВАС і 78 кандидатів до ВС) протягом трьох днів. Це означає, що ВРП витратить не більше 12,5 хвилин на кожного кандидата.

Наприклад, в минулому році Вища рада правосуддя витратила вісім днів на інтерв'ю зі 120 кандидатами до Верховного Суду і тільки двох з них не було рекомендовано Президенту. ВРЮ також проігнорувала 29 негативних висновків ГРД, обґрунтовуючи це тим, що вони вже були оцінені ВККС. Тому ВРП оцінюватиме лише нову інформацію.

Це означає, що ВРП, швидше за все, порекомендує призначити всіх кандидатів, включаючи її членів.

До речі, закон не забороняє членам ВРП брати участь у конкурсі, але також не пропонує жодного рішення для вирішення етичних питань (конфлікту інтересів). Звичайно, члени Вищої ради правосуддя, які перемогли в конкурсі до ВС, утримаються від голосування, щоб уникнути конфлікту інтересів. Однак їх колегам все одно доведеться голосувати за них.

Як ми бачили раніше, члени ВРП не тільки мають більш вигідне становище в силу свого статусу, вони також мають можливість виключити інших учасників з конкурсу через дисциплінарні справи.

Суддя Лариса Гольник, яка відома в Україні і за кордоном як суддя-викривачка, отримала догану від ВРП якраз перед початком конкурсу до ВАС. Накладення дисциплінарного стягнення завадило Гольник взяти участь у конкурсі і стати суддею ВАС. Нещодавно Верховний Суд визнав таке рішення ВРП незаконним.
Лариса Гольник відмовилася від хабаря від мера Полтави, якого судили за звинувачення в корупції. Після цього вона була піддана переслідуванню та нападам.
Деякі члени ВРП можуть мати й інші конфлікти інтересів. У цьому випадку вони повинні відмовитися від участі у голосуванні за кандидатів щоб не ставити під сумнів свою неупередженість.

Щоб забезпечити незалежність Вищого антикорупційного суду, необхідно також обрати гідного керівника та інших працівників апарату. Наразі тимчасовим керівником апарату цього суду є екс-прокурор Генеральної прокуратури Олексій Жуков, який має сумнівні політичні зв’язки. Оскільки ще не було оголошено про початок конкурсу на постійне місце керівника апарату ВАС, залишається ризик того, що Жуков може зайняти посаду Голови апарату Вищого антикорупційного суду на постійній основі без будь-якого конкурсу.

ВРП все ще може тиснути на суддів Антикорупційного суду через дисциплінарні скарги, як вони зробили у випадку з Гольник.

Участь міжнародних експертів з правом виключати кандидатів сприяла успішному завершенню конкурсу до Антикорупційного суду. Проте, цей успіх може бути зведений нанівець складом Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який розглядатиме справи про вищу корупцію як остання інстанція, через маніпуляції з боку апарату ВАС, або через тиск на суддів через дисциплінарні справи.

Для зменшення цих ризиків необхідно створити незалежну антикорупційну палату у складі ВС за участю міжнародних експертів. Експерти також закликають змінити склад органів суддівського врядування (ВККС та ВРП). До складу цих органів повинні входити щонайменше 50% представників громадськості, яким довіряє суспільство (правозахисники, журналісти, представники спеціалізованих ГО) та/або авторитетні іноземні експерти. Тільки такий захід зможе забезпечити належне суддівське врядування.
DJR
Матеріал вперше опубліковано англійською у Euromaidan Press.