Володимир Бабенко вийшов сухим з води
05.06.2019
Вища рада правосуддя нарешті звільнила голову Апеляційного суду Черкаської області, який здійснював систематичний тиск на свого колегу — суддю Сергія Бондаренка. Але не так, як хотілося б: Володимир Бабенко звільнився у відставку, завдяки чому буде довічно утримуватися з державного бюджету.
Передісторія
У грудні 2013 року до Апеляційного суду Черкаської області надійшов позов підприємства ПАТ «АЗОТ» Дмитра Фірташа до викладачки Черкаського державного технологічного університету про виселення останньої зі службового житлового приміщення. Колегія, яка розглядала позов на чолі з суддею Сергієм Бондраренком, не задовольнила його через відсутність законних підстав.

Після ухвалення зазначеного рішення Бондаренка викликали до кабінету голови суду Володимира Бабенка, який висловив незадоволення тим, що суддя ухвалює рішення не в інтересах осіб, які «телефонують» голові суду, наголошував, що суддя Бондаренко висловив неповагу до колективу та «оголосив війну».

Серігй Бондаренко відмовився виконувати вказівки голови суду. Він також записав розмову на диктофон та звернувся до усіх компетентних органів з метою покарати Володимира Бабенка за незаконні дії.
Що сталося з головою суду Володимиром Бабенком?
Після усіх зазначених подій Володимиру Бабенку загрожували 1) кримінальна відповідальність (вона також загрожувала голові суду у ще одній справі, пов'язаній з державним майном) та 2) звільнення з посади через вчинення тиску та неетичні висловлювання в бік судді Сергія Бондаренка.
Кримінальна справа
Прокуратура Черкаської області не знайшла у діях Бабенка ознак злочину та закрила справу. Рішенням суду її було відновлено та передано до Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури.

Розслідування у справі почалося, проте експертиза аудіозапису, зробленого Сергієм Бондаренком, — ключового доказу у справі — необґрунтовано тривала 1,5 року.

Після заміни слідчого у справі та визнання аудіозапису автентичним, без ознак монтажу, а голосу — таким, що належить Володимиру Бабенку, було зібрано достатньо доказів для пред’явлення підозри.

Генеральний прокурор Юрій Луценко та його заступники під різними приводами не підписували підозру (а зробити це мали повноваження лише вони).
(Не)звільнення
Загалом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів було подано з десяток скарг на Володимира Бабенка. Комісія розглядала їх близько 30 місяців.

27 червня 2017 року ВККС все ж винесла подання про звільнення Бабенка. При цьому строки притягнення Бабенка до відповідальності за здійснення тиску вже спливли; Комісія відмовилася фіксувати факт тиску Бабенком на суддю Бондаренка, тож подання стосувалося лише неетичних висловлювань першого в бік другого.

Остаточне рішення про звільнення Бабенка мала ухвалити Вища рада правосуддя, яка також не поспішала та, порушуючи норми власного Регламенту, не розглядала подання більше, ніж півроку.

За цей час Бабенко встиг оскаржити рішення ВККС до нині ліквідованого Вищого адміністративного суду України. У першій інстанції він програв, проте 12 лютого поточного року Велика палата Верховного Суду задовільнила його скаргу та скасувала рекомендацію до звільнення ВККС. При цьому було зазначено, що Комісія не надала достатнього обґрунтування пропорційності звільнення вчиненому (нагадаємо, на цей момент йшлося про звільнення Бабенка лише у зв’язку з неетичними висловлюваннями).
Що у підсумку?
Володимир Бабенко уник відповідальності як за тиск на свого колегу, так і за неетичні висловлювання та, по суті, публічне приниження останнього. Він уник звільнення з суддівської посади та поки що продовжує уникати кримінальної відповідальності за злочинні дії. А гарантією цього стали затягування розгляду справи, винесення необхідних рішень, підписування документів як прокуратурою, так і органами суддівського врядування.
Уроки на майбутнє
Цей випадок дуже добре ілюструє, як система, у тому числі органи суддівського врядування, протидіє процесам очищення та оновлення суддівського корпусу. Вона захищає недоброчесних суддів затягуванням справ, в той час як судді-викривачі зазнають тиску.

Необхідно перезапустити ці органи таким чином, аби вони діяли навпаки: захищали незалежних суддів та забезпечували справедливе покарання тим, хто загрожує незалежності судової влади.
DJR
Пов'язані матеріали