Проблема буквального застосування норм чи правил споконвічна. Історія не скупиться на приклади, коли суворе дотримання букви закону мало згубні наслідки для суспільства. Для забезпечення ж справедливості важливо не лише буквально читати закон, а й розуміти його логіку, сутність та мету в розрізі захисту прав людини. Таке відповідальне завдання стоїть насамперед перед суддями. І цілком нормальним є явище, коли суди не здатні бездоганно виконати його. Важливішим є вміння визнавати неактуальність, а то й хибність своїх підходів та змінювати їх на ті, які ефективніше забезпечуватимуть захист прав людини.

Сьогодні завдяки технологіям і доступу до інформації у відповідних форматах (відкриті дані), можна створювати речі, що покликані спрощувати наше життя. Наприклад, відкриті дані використовуються бізнесом для створення нових сервісів (YouthControl, EasyWay, Opendatabot), журналістами для проведення розслідувань (Clarity Project), та активістами чи звичайними громадянами для контролю роботи держорганів і посадовців (Declarations). Тому право на доступ до такої інформації у відповідних форматах набуває все більшої ваги. Важливо, аби потрібна суспільству інформація публікувалась у повному обсязі, а якщо цього не робиться – щоб кожен з нас міг оскаржити неоприлюднення такої інформації в суді.

Проте будьте уважні, адже поки ви читаєте цю статтю, на думку деяких суддів, спливає останній день, коли ви можете оскаржити неоприлюднення якогось набору відкритих даних. Ви все ще не додали сторінку Порталу відкритих даних у закладки вашого Google Chrome? Не моніторите 24/7 розділи «Публічна інформація» на офіційних вебсайтах державних органів? Тоді зась ходити в суд і захищати свої права на доступ до інформації!

За посиланням розповідаємо про важливість відкритих даних, аналізуємо судову практику у цій сфері й розповімо, чому вам вже зараз потрібно думати про своїх неповнолітніх братів чи сестер як про майбутніх позивачів, аби поставити українським суддям завдання із зірочкою.