Новини
Правосуддя, дружнє до дітей

Усиновлення дітей після війни: старі проблеми, нові виклики та шляхи вирішення

Катерина Грищенко

У зв’язку із повномасштабним вторгненням, яке росія розпочала 24 лютого і яке досі триває, про усиновлення дітей почали говорити більше. З одного боку, у нас, на жаль, з’являтиметься все більше дітей, яких можна буде усиновити. З іншого боку, експерти, що опікуються захистом прав дітей зазначають, що процедура усиновлення не може бути спрощена. Адже спочатку слід переконатись, що усиновлення здійснюється з дотриманням найкращих інтересів дитини. 

Разом із цим з’являються нові виклики і нові обставини, які слід враховувати під час усиновлення. Відтак Кабінет Міністрів України вже вніс деякі зміни до процедури усиновлення, які пов’язані із порядком передання усиновлювачам дитини, яка була евакуйована за межі України та з можливістю подавати документи для отримання консультації щодо усиновлення в режимі онлайн. Разом з тим ще до початку повномасштабного вторгнення процедура усиновлення потребувала деяких змін. І деякі проблеми, що існували раніше, залишаються невирішеними дотепер. 

Перша проблема, яка є поширеною не лише в справах про усиновлення, але і в багатьох інших судових справах – це порушення строків розгляду. Якби розгляд справ про усиновлення в суді відбувався із дотриманням встановлених в процесуальному законі строків, такі справи мали би бути розглянуті орієнтовно за три місяці. В реальності справи про усиновлення суди можуть розглядати протягом року або навіть двох. Увесь цей час дитина, яку хочуть усиновити, може перебувати у будинку дитини або в іншому закладі. Для дітей в принципі перебування не в сім’ї є шкідливим для розвитку. Однак критично важливими є перші три роки життя, коли вона найбільше потребує постійного контакту з близькою дорослою людиною, яка має про дитину турбуватись. Якщо протягом перших трьох років свого життя дитина такого контакту позбавлена, вона з великою імовірністю матиме проблеми з розвитком. Власне, коли йдеться про усиновлення, значна кількість усиновлювачів хочуть усиновити саме маленьку дитину – віком до 3 років. Однак через порушення строків розгляду справ в суді такі немовлята набагато пізніше отримують свою можливість зростати в сім’ї. 

Вирішити проблему порушення строків розгляду справ про усиновлення в судах можливо, однак для цього потрібні законодавчі зміни. Насамперед треба розуміти, що справді в судах зараз існує проблема з недоукомплектованістю: незаповненими лишаються близько двох тисяч вакансій. Ця проблема виникла не без участі самої судової влади. І найближчі декілька років навряд чи ці вакансії будуть заповнені, оскільки наразі досі немає чинного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка має провести конкурси, а сама процедура призначення на посаду судді теж є тривалою в часі. Однак, є другий шлях – це надання суддям на рівні закону права ставити розгляд справ про усиновлення в пріоритет щодо інших справ. Наразі такого повноваження судді не мають. Втім, наприклад, в кримінальному процесі, судді зобов’язані розглядати в суді першочергово справу про злочин, вчинений стосовно дитини, оскільки для кримінального процесу такий пріоритет встановлений на рівні закону. 

Іще однією проблемою, яка існує у справах, де йдеться про права дитини, зокрема і в справах про усиновлення – це відсутність чітких механізмів, за допомогою яких суд може з’ясувати думку дитини. Відомо, що усиновлення має відбуватись із дотриманням найкращих інтересів дитини, а у випадках, коли дитина може висловити свою думку, з’ясувати, що є в найкращих інтересах дитини без з’ясування її власної думки, практично неможливо. Тут йдеться про те, щоб створювати спеціальні умови, в яких дитина почуватиметься комфортно і зможе висловитись. Суд, відповідно, повинен вміти таку думку почути і зрозуміти, для чого також потрібні спеціальні знання та навички.

Іншою проблемою розгляду справ про усиновлення є те, що в Україні такі справи розглядаються за участю присяжних суддів. Ця модель більше схожа на радянських народних засідателів, де поруч із професійним суддею справу вирішували народні засідателі. Практика показує, що за таких обставин присяжні судді найчастіше прислухаються до думки професійного судді. Тому участь присяжних в таких справах є вкрай неефективною. Вони по суті не виконують тих функцій, задля яких існує суд присяжних, адже нинішня модель по суті і не є судом присяжних в його класичному розумінні. Щобільше, світовий досвід показує, що є дуже мало випадків, коли участь присяжних може бути ефективною в цивільному процесі. Цей інститут все ж має використовуватись в кримінальному процесі. Натомість участь присяжних у справах про усиновлення породжує низку проблем, які призводять, зокрема, до затягування розгляду справ про усиновлення. Зокрема, коли присяжні не з’являються у процес, суд має шукати інших присяжних, що призводить до перенесення судових засідань. Іншою проблемою участі присяжних суддів у справах про усиновлення є загроза порушення ними таємниці усиновлення. Тому пропозиція виключити присяжних із розгляду справ про усиновлення цілком не позбавлена здорового глузду, але для цього також потрібні зміни до закону. 

Ще однією проблемою розгляду справ про усиновлення дітей є положення закону, яке захищає сімейні групи (братів і сестер) від роз’єднання. Відтак, якщо людина хоче усиновити дитину, в якої є брат чи сестра, з великою імовірністю таке усиновлення не відбудеться, оскільки органи опіки не надаватимуть згоду на роз’єднання сімейної групи, адже в такому випадку потрібно обґрунтувати, які обставини мають істотне значення і чому конкретне усиновлення є в інтересах дитини. Натомість на обліку для можливого усиновлення перебуває чимало дітей, що мають братів і сестер, яких так само можна усиновити. Відповідно наявна в законі норма про захист сімейних груп насправді позбавляє багатьох дітей можливості якнайшвидше опинитись в сім’ї. Тому для надання таким дітям шансу бути усиновленими потрібно вносити зміни до закону. 

Під час воєнного стану усиновлення не здійснюється з огляду на те, що не працює низка реєстрів, з яких потрібно отримувати інформацію. Однак вкрай важливо, щоб після завершення воєнного стану справи про усиновлення почали розглядати більш ефективно, ніж це було до того. А це означає, що законодавець має вже зараз почати готувати відповідні зміни до процедури усиновлення. Адже права дітей мають бути в пріоритеті, і не лише 1 червня.