Владислав Петров, менеджер проектів Фундації DEJURE
30 жовтня 2019 року був опублікований Указ Президента щодо проведення конкурсу на одну вакантну посаду у Вищій раді правосуддя. Це стало неочікувано. Адже конкурс на дві вакантні посади у ВРП був оголошений ще 10 червня 2019 року. Створена президентом спеціальна конкурсна комісія провела відбір і 4 вересня 2019 року рекомендувала для призначення шістьох осіб, з яких президент мав обрати тільки двох.
Для початку потрібно розібратися з тим, чому взагалі цей конкурс важливий. Вища рада правосуддя – це конституційний орган, який здатний впливати на суддівську кар'єру. Саме ВРП має притягувати до дисциплінарної відповідальності недоброчесних суддів. А за необхідності і звільняти з посади. Тобто, члени ВРП це судді над суддями. І від якості персонального складу залежить дуже багато. Наприклад, чи будуть судді Майдану притягнуті до відповідальності за свавільні рішення і чи дії Баришівського судді залишаться безкарними.
Новий конкурс до ВРП став можливим, оскільки президент Володимир Зеленський скасував попередні призначення Петра Порошенка. Такий крок був спірним, але дав надію на те, що нова процедура призначення буде більш прозорою та надасть можливість обратися доброчесним кандидатам. Але з конкурсом почалися проблеми.
По-перше, склад конкурсної комісії викликав подив, адже щодо трьох з п'яти осіб були сумніви в доброчесності. Наприклад, Юрій Волошин написав висновок, згідно з яким екс-члени ВРП мали право знову бути обраними до ВРП, при тому, що це прямо заборонено Конституцією. А Олександр Пасенюк став суддею Конституційного суду за часів Партії регіонів. До "нової" конкурсної комісії увійшов також екс-міністр юстиції Микола Оніщук, який здійснював добір до ВРП при президентові Порошенко.
По-друге, офіс президента певний час не публікував рішення Конкурсної комісії, що змусило Голову комісії Володимира Сущенка зробити публічну заяву у Facebook. Список з'явився на сайті президента через 10 днів.
Перелік фіналістів виглядав наступним чином:
Після певної невизначеності, президент таки зробив перше призначення, і воно ніяк не збігалося із попередніми очікуваннями – членом ВРП стала Оксана Блажівська, одна з двох недоброчесних кандидатів, проти яких виступала громадськість. І це підтвердило побоювання активістів, що нова влада не буде руйнувати старі порядки. Адже Оксана Блажівська це донька екс-заступника Генерального прокурора часів Януковича Віктора Пшонки, якій елітна нерухомість під Києвом дісталась від бабусі-пенсіонерки. Крім очевидних питань щодо майна, є питання щодо карколомної кар'єри самої Оксани Блажівської, яка із помічниці нотаріуса стала суддею Господарського суду міста Києва одразу після призначення батька заступником Генпрокурора. А її сестра Наталія стала суддею Верховного Суду, попри негативну інформацію від Громадської ради доброчесності.
Президент міг призначити до ВРП особу, якій би довіряла громадськість, але він зробив інший вибір. І, попри перше призначення, все ще була можливість призначити другого члена ВРП із числа тих, до кого була б довіра, але президент взагалі відкинув їх кандидатури і оголосив новий конкурс.
Тому тут важливо поставити питання: якими якостями, на думку президента, має володіти кандидат і який рівень (не)доброчесності є прийнятним для президента, виходячи із призначення Блажівської і не призначення жодного кандидата від громадськості?
Але є припущення, що тут вже мова не йде про якості кандидатів, а про конкретне прізвище. І весь цей новий конкурс - погана гра при складному виразі обличчя. Тому запасаємося терпінням і чекаємо на ім'я.
30 жовтня 2019 року був опублікований Указ Президента щодо проведення конкурсу на одну вакантну посаду у Вищій раді правосуддя. Це стало неочікувано. Адже конкурс на дві вакантні посади у ВРП був оголошений ще 10 червня 2019 року. Створена президентом спеціальна конкурсна комісія провела відбір і 4 вересня 2019 року рекомендувала для призначення шістьох осіб, з яких президент мав обрати тільки двох.
Для початку потрібно розібратися з тим, чому взагалі цей конкурс важливий. Вища рада правосуддя – це конституційний орган, який здатний впливати на суддівську кар'єру. Саме ВРП має притягувати до дисциплінарної відповідальності недоброчесних суддів. А за необхідності і звільняти з посади. Тобто, члени ВРП це судді над суддями. І від якості персонального складу залежить дуже багато. Наприклад, чи будуть судді Майдану притягнуті до відповідальності за свавільні рішення і чи дії Баришівського судді залишаться безкарними.
Новий конкурс до ВРП став можливим, оскільки президент Володимир Зеленський скасував попередні призначення Петра Порошенка. Такий крок був спірним, але дав надію на те, що нова процедура призначення буде більш прозорою та надасть можливість обратися доброчесним кандидатам. Але з конкурсом почалися проблеми.
По-перше, склад конкурсної комісії викликав подив, адже щодо трьох з п'яти осіб були сумніви в доброчесності. Наприклад, Юрій Волошин написав висновок, згідно з яким екс-члени ВРП мали право знову бути обраними до ВРП, при тому, що це прямо заборонено Конституцією. А Олександр Пасенюк став суддею Конституційного суду за часів Партії регіонів. До "нової" конкурсної комісії увійшов також екс-міністр юстиції Микола Оніщук, який здійснював добір до ВРП при президентові Порошенко.
По-друге, офіс президента певний час не публікував рішення Конкурсної комісії, що змусило Голову комісії Володимира Сущенка зробити публічну заяву у Facebook. Список з'явився на сайті президента через 10 днів.
Перелік фіналістів виглядав наступним чином:
- суддя Оксана Блажівська, до якої є претензії з боку громадськості щодо майна;
- суддя Роман Брегей, який неодноразово отримував нагороду "Честь тижня" за свої принципові рішення та захист прав громадян;
- суддя Михайло Кобаль, який у 2016 році був визнаним Вищою кваліфікаційною комісією суддів України таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя;
- адвокат Роман Маселко – громадський діяч і член Громадської ради доброчесності, який волонтерських засадах захищав учасників Революції Гідності;
- суддя Павло Пархоменко, який отримав нагороду "Честь року", за результатом голосування телеглядачів 24 каналу;
- суддя Віктор Фомін, який зазнав тиску з боку ВРП через свої рішення у резонансних справах НАБУ і якого не допустили до конкурсу у Вищий антикорупційний суд.
Після певної невизначеності, президент таки зробив перше призначення, і воно ніяк не збігалося із попередніми очікуваннями – членом ВРП стала Оксана Блажівська, одна з двох недоброчесних кандидатів, проти яких виступала громадськість. І це підтвердило побоювання активістів, що нова влада не буде руйнувати старі порядки. Адже Оксана Блажівська це донька екс-заступника Генерального прокурора часів Януковича Віктора Пшонки, якій елітна нерухомість під Києвом дісталась від бабусі-пенсіонерки. Крім очевидних питань щодо майна, є питання щодо карколомної кар'єри самої Оксани Блажівської, яка із помічниці нотаріуса стала суддею Господарського суду міста Києва одразу після призначення батька заступником Генпрокурора. А її сестра Наталія стала суддею Верховного Суду, попри негативну інформацію від Громадської ради доброчесності.
Президент міг призначити до ВРП особу, якій би довіряла громадськість, але він зробив інший вибір. І, попри перше призначення, все ще була можливість призначити другого члена ВРП із числа тих, до кого була б довіра, але президент взагалі відкинув їх кандидатури і оголосив новий конкурс.
Тому тут важливо поставити питання: якими якостями, на думку президента, має володіти кандидат і який рівень (не)доброчесності є прийнятним для президента, виходячи із призначення Блажівської і не призначення жодного кандидата від громадськості?
Але є припущення, що тут вже мова не йде про якості кандидатів, а про конкретне прізвище. І весь цей новий конкурс - погана гра при складному виразі обличчя. Тому запасаємося терпінням і чекаємо на ім'я.