Недавнє рішення РНБО, а згодом і Законопроєкт 7172–1, про заборону проросійських політичних партій в Україні викликали жваву дискусію у публічному просторі. Багато хто намагається маніпулювати думкою громадськості щодо встановлення такої “заборони”, говорячи про своєрідну розправу з опозицією, але чи насправді питання настільки поверхневе? Тому ми в Фундації DEJURE комплексно дослідили це питання, проаналізували доступні правові матеріали та хочемо зазначити таке:
Чому проросійські партії заборонили в Україні?
В умовах війни антиукраїнська та колабораціоністська діяльність політичних партій стає особливо небезпечною для збереження демократичного конституційного ладу та територіальної цілісності України, а тому таке політико-правове рішення є необхідністю. Деякі із зареєстрованих політичних партій прямо чи опосередковано координують свою діяльність із представниками політичних кіл росії, а тому не повинні мати можливість формувати політичну волю на державному рівні. Таке рішення давно зріло у суспільстві, і лише 18 березня 2022 року, тобто майже через місяць з початку повномасштабного вторгнення, РНБО прийняла рішення “щодо призупинення діяльності окремих політичних партій”.
Що означає це рішення РНБО?
Рішення РНБО має так зване вичерпне застосування: ним призупинено діяльність 11 політичних сил на час дії воєнного стану. Надалі Мін’юст окремо по кожній з визначених партій готуватиме позови до суду про заборону їх діяльності.
Для запобігання утворення подібних політичних партій у майбутньому на розгляд ВРУ 28 березня 2022 року було внесено Законопроєкт 7172–1, який пропонує внести зміни та доповнення до рамкового закону “Про політичні партії в Україні”, Кодексу адміністративного судочинства та ряду суміжних законів. Важливо, що дія Законопроєкту спрямована на майбутнє застосування, адже закон зворотної дії не має.
А це законно забороняти діяльність політичних партій?
Так, це відповідає Конституції України. Стаття 37 забороняє діяльність політичних сил, яка має виражений антидержавницький характер. Аналогічна заборона міститься в Законі “Про політичні партії в Україні”, “Про правовий режим воєнного стану”.
В Україні історія з забороною політичних партій, скажімо так, розпочалася ще у 2019 році з рішення Конституційного Суду з відомої справи “про декомунізацію”. Чому це рішення можна вважати своєрідною точкою відліку? Тому що КСУ чітко встановив, що “антиукраїнська політична ідеологія, якою виправдовується посягання країни агресора на незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, не може вважатися легітимною та підлягає забороні”.
Чим виправдана така заборона?
“Демократія має бути спроможною захистити себе”. Це є принципом міжнародного права, і це випливає із рішень Європейського суду з прав людини, висновків Венеційської Комісії, рішень Конституційного Суду України. Кажучи юридичною мовою, це означає, що рішення заборонити яку-небудь політичну партію неодмінно призводить до обмеження принципів та свобод, як наприклад свободи вираження поглядів чи свободи політичних об’єднань. Але в умовах військового вторгнення держава не може захищати права та свободи громадян, якщо вони використовуються для пропаганди війни, розпалювання ворожнечі, заперечення збройної агресії росії, тобто всупереч національним інтересам України.
“Свобода політичної діяльності не є абсолютною…”
Рішення про заборону чи примусовий розпуск політичних партій завжди є крайнім заходом, і держава може вдатися до такого рішення лише за умов, що партія своєю діяльністю створює серйозну загрозу для держави та її національної безпеки. Тобто рішення про заборону діяльності будь-якої політичної сили може переслідувати лише вказані законні цілі і бути співрозмірним (пропорційним) рівню загрози.
Якщо взяти до уваги програмні документи деяких проросійських політичних сил в Україні, дії, висловлювання їх лідерів та членів цих партій, то в умовах агресії з боку росії застосування саме таких крайніх заходів вбачається виправданим.
Чому саме політичні партії потрапляють під заборону?
Окрім шкідливої інформаційної діяльності, політичні партії та їх члени беруть участь в ухваленні законів та інших актів, які в умовах війни можуть завдати непоправної шкоди інтересам держави та громадян України. Хоча більшість політичних партій, які потрапляють під заборону, є відносно малочисельними, але цього не можна сказати, наприклад, про партію “Опозиційна платформа — За життя”. За результатами останніх виборів до парламенту ця партія отримала 44 мандати, що дозволяє їй успішно впроваджувати свої програмні цілі.
Що вважається підставами для заборони?
Перелік підстав визначений у законі та розширений у Законопроєкті. Усі вони зводяться, зокрема, до закликів про повалення державної влади, порушення територіальної цілісності та суверенітету, колаборації з агресором тощо. Підстав для заборони у діяльності названих у рішенні РНБО політичних партій вбачається достатньо: зміст їх програмних документів, передвиборчі програми представників цих партій на президентських, парламентських чи місцевих виборах, дії лідерів партії та позиції, які вони відстоюють, наприклад щодо анексії Криму, визнання ЛНР та ДНР, а також так званої “військової операції в Україні”. Навіть ЄСПЛ у своїх рішеннях про заборону політичних партій вказував, що “разом ці дії та позиції можуть бути доречними в провадженні про заборону політичної партії, оскільки вони можуть розкрити її дійсні цілі та наміри”.
Що означає заборона?
Заборона політичної партії означає припинення її діяльності, розпуск керівних органів та припинення членства в політичній партії. Цікаво і те, що у разі прийняття Законопроєкту 7172–1, майно, кошти та інші активи політичної партії пропонується передати у власність держави. Про це має бути зазначено у рішенні суду.
Отже, заборона на проросійські партії уже вступила в дію?
Ні, діяльність 11-ти політичних партій, визначених у рішенні РНБО, може бути зупинена лише за рішенням суду. У такий спосіб забезпечується легітимізація заборони. Рішення РНБО є лише підставою для Мін’юсту звернутися до суду про заборону їх діяльності.
Що буде з депутатами, які входять до складу заборонених партій?
Закон зворотної сили не має, а тому навіть якщо Законопроєкт 7172–1 буде прийнятий, то депутати, які наділені мандатами, продовжуватимуть свою діяльність, проте уже не як члени партій. Тут же й варто зазначити, що заборона діяльності партії є видом політичної відповідальності, а тому якщо суд приймає рішення про заборону партії, це не означає, що громадяни будуть обмежені в правах чи якось переслідуватимуться за приналежність до цих партій. Лише у випадку, якщо їх дії чи висловлювання як членів цих політичних партій посягають на конституційний лад, територіальну цілісність, містять ознаки державної зради чи колабораційної діяльності, то ці особи можуть понести індивідуальну кримінальну відповідальність.