З повномасштабним вторгненням Росії до України питання усиновлення дітей актуалізувалося з новою силою. Разом з тим часом невиправдано довга тривалість процедури усиновлення залишається проблемою.
Справді, процедура усиновлення в принципі не може бути швидкою, якщо ми хочемо забезпечити найкращі інтереси дитини. Приміром, в розвинених демократіях люди, які бажають усиновити дитину, можуть перебувати в процесі усиновлення впродовж декількох років. І якщо потрібно, вони чекають навіть 5 чи 7 років. Це пояснюється насамперед тим, що в розвинених демократіях вкрай мало дітей можуть бути усиновлені. Відтак, процедура є тривалою, оскільки кандидати чекають, доки з’явиться дитина, яку можна усиновити. Однак якщо говорити саме про судову частину процедури, то вона не займає надто багато часу. Скажімо, у Фінляндії суди щодо усиновлення тривають від кількох тижнів до максимум пів року. А у Польщі суд приймає і видає рішення про усиновлення дитини протягом 2-3 місяців.
В Україні значно більше дітей можуть бути усиновлені, і таких дітей щонайменше в 10 разів більше, ніж кандидатів в усиновлювачі. Втім, в Україні досі залишається проблема, коли процедура усиновлення затягується на рік і більше. Чому так відбувається?
Насамперед слід відзначити, що досудова частина процедури усиновлення не є надто тривалою, якщо служби у справах дітей дотримуються встановлених строків. Натомість непоодинокими є випадки, коли справи про усиновлення, як і багато інших категорій справ, розглядають з порушенням строків в суді. Однак для дитини рік очікування, а то і більше — не те ж, що для дорослої людини.
Чому ж розгляд справ у суді затягують?
Причина не лише в недоукомлектованості українських судів. Відповідно, коли запрацюють оновлені ВРП та ВККС і вакантні посади в судах будуть заповнені, ситуація ризикує залишитись з несуттєвими змінами.
Адже насамперед потрібно, щоб українські судді знали, що в міжнародних стандартах правосуддя щодо дітей вказано, що всі провадження щодо дітей, в тому числі і усиновлення, мають відбуватися якнайшвидше. Наразі в Україні прямої вказівки про оперативність розгляду справ стосовно прав дітей в законодавстві немає, тоді як за кордоном подібні прямі норми є. У Фінляндії, наприклад, прописано, що всі провадження щодо усиновлень розглядають невідкладно в усіх інстанціях.
Щоби судді розумілись на специфіці розгляду справ щодо прав дітей, в багатьох країнах Європи існують сімейні суди. Для України такий варіант судоустрою наврядчи є реалістичним. Натомість ми би могли запровадити спеціалізацію суддів з розгляду цивільних справ, пов’язаних із правами дитини, всередині судів.
Наприклад, як це є з кримінальними провадженнями — їх розглядають ювенальні судді.
Експерти та експертки фундації DEJURE працюють над законопроєктом, щоб справи про права дитини були в пріоритеті, а також щоб була запроваджена відповідна спеціалізація суддів з обов’язковим проходженням навчання.
Варто розуміти, що йдеться не лише про оперативний судовий розгляд справ щодо усиновлення. Судді мають розуміти усю важливість та контекст цієї теми, щоб діяти максимально в інтересах дітей у встановлені законом строки.
Критично необхідно вже зараз підготувати відповідні зміни до процедури усиновлення та почати їх імплементувати, щоб справи про усиновлення почали розглядати більш ефективно. Адже права дітей мають бути в пріоритеті і на часі незалежно від ситуації в судах. Особливо зараз, коли їх права є чи не найбільш загроженими в умовах війни.