Найближчим часом парламент готується знову голосувати за законопроект 7087, яким, зокрема, зміниться процедура усиновлення. Раніше ми вже аналізували його. Однак цього разу законопроект не містить положень, які прямо суперечать Конституції.
Парламент підтримав 7087 в цілому 28 липня. Однак 16 серпня Президент України застосував своє право вето та повернув цей законопроект на розгляд в Раду, надавши пропозиції. 23 серпня головний парламентський комітет розглянув пропозиції Президента та запропонував повністю їх підтримати. Це означає, що зараз парламенту достатньо 226 голосів, щоб проголосувати за законопроект в редакції з урахуванням пропозицій Президента. І оскільки головний комітет вже розглянув пропозиції та підготував законопроект до розгляду, з великою імовірністю остаточне його схвалення відбудеться найближчим часом.
Цей законопроект спрямований насамперед на вдосконалення норм, пов’язаних із діяльністю служб у справах дітей у зв’язку із завершенням децентралізації. Разом із тим в законопроекті є норми, на підставі яких діятиме новостворена Державна служба у справах дітей, а також норми, які змінювали процедуру усиновлення: скорочували строки розгляду в суді та прибирали присяжних суддів із цієї категорії справ. Окремо законопроект пропонував надати прокуратурі широкі повноваження (на зразок радянського загального нагляду): обов’язково брати участь в розгляді цивільних справ про усиновлення, позбавлення батьківських прав, відібрання дітей, представляти інтереси дітей та наглядати за додержанням законів в органах і службах у справах дітей та закладах для дітей.
Власне, вето Президента стосувалось саме частини щодо повноважень прокуратури. Адже згідно з Конституцією України прокуратура має повноваження насамперед в сфері кримінальної юстиції, не здійснює загального нагляду і не займається представництвом інтересів людини. Президент звернув увагу на те, що конституційні рамки діяльності прокуратури в Україні встановлені з огляду на зобов’язання України, взяті під час вступу до Ради Європи. Тому надання прокуратурі невластивих функцій буде суперечити таким зобов’язанням.
Така реакція Президента є хорошим сигналом для парламенту і для міжнародної спільноти про те, що європейські цінності демократії та верховенства права є важливими для України. І навіть під час війни, коли природньо існує тяжіння до централізованого управління та спрощення багатьох процедур, Президент у випадку із законопроектом 7087 не дозволив парламенту вийти за межі Конституції.
Це також означає, що законодавчі ініціативи, пов’язані із євроінтеґраційними процесами будуть розглядатись і надалі. Зокрема, в частині захисту прав дитини парламенту слід розглянути урядові законопроекти «Про юстицію, дружню до дитини» № 5617 та 5618. Прийняття цих законопроектів дозволить, наприклад, впроваджувати відновний, некаральний підхід до дитини в конфлікті з законом, виводити дитину з кримінального провадження – на противагу наявному нині каральному підходу. Це допоможе більш ефективно і фахово захищати права дитини та діяти в найкращих інтересах дитини – за допомогою створення міждисциплінарних команд з питань соціального захисту дітей. Іншим важливим положенням є обов’язкове навчання для фахівців, які працюють з дітьми в контакті та в конфлікті з законом.
Розгляд цих законопроектів пожвавить дискусію довкола впровадження Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, і, сподіваюсь, стане поштовхом до впровадження нового підходу, згідно з яким правосуддя буде доброзичливим до дітей, незалежно від того, хто вони і що зробили.
Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю Фундації DEJURE і за жодних обставин не може вважатися таким, що відображає позицію Європейського Союзу.