Іван Шемелинець
21 квітня 2022 року Президент України створив консультативно-дорадчий орган - Національну раду з відновлення України від наслідків війни, одним із основних завдань якої є розроблення Плану заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України. В складі Національної ради створена окрема робоча група з освіти і науки, яка має напрацювати конкретні заходи з відновлення та розвитку цієї сфери.
Національна рада, і окремі робочі групи, зокрема і з освіти і науки уже розпочали активну роботу. Безумовно, завдання для робочої групи надскладне – виробити важливі рішення, які в першу чергу мають мінімізувати наслідки від війни для системи освіти, затвердити заходи, проведення яких необхідне для повноцінного відновлення системи освіти. Водночас перед Національною радою стоїть більш масштабне завдання – напрацювати стратегічні рішення, необхідні для повноцінного розвитку системи освіти в післявоєнний період.
Необхідно нагадати, що 23 лютого 2022, за день до початку військового вторгнення, Уряд затвердив Стратегію розвитку вищої освіти на 2022-2032 роки, яка вміщує 5 стратегічних цілей розвитку та 25 операційних цілей. Очевидно, що в процесі роботи над Планом заходів ця Стратегія також повинна бути переглянута, з врахуванням тих рішень, які необхідно буде зробити через наслідки, спричинені військовим вторгненням росії.
В процесі напрацювання Плану заходів з відновлення та розвитку надзвичайно важливо, щоб в нього увійшли ті, які стосуватимуться і реформи правничої освіти. Нагадаємо, що проєкт Концепції розвитку юридичної освіти, після схвалення комітетом Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, так і не був розглянутий робочою групою з розвитку юридичної освіти Комісії з правової реформи і в підсумку не був затверджений.
Очевидно, що більшість необхідних заходів в Плані стосуватимуться не лише правничої освіти, а всієї вищої освіти. Але ключовими рішеннями, які матимуть значення і для правничої освіти, на наш погляд, і які слід включити в план заходів, є:
1. Нагальна потреба проведення оптимізації мережі закладів вищої освіти в цілому, і закладів освіти, які здійснюють підготовку юристів.
Така оптимізація має відбуватись шляхом:
- об’єднання університетів і створення більш масштабних, потужних та фінансово стійких закладів вищої освіти. Це дозволить оптимізувати фінансування та організаційні процеси, та сприятиме більшому міжнародному позиціонуванню.
- ліквідації відокремлених структурних підрозділів університетів. Статистика свідчить, що серед переміщених університетів від початку війни майже половина (19 з 43) це якраз відокремлені структурні підрозділи, в яких часто здобувають освіту від 1 до 300 студентів). Нагадаємо, що у 2019 році перехідними положеннями до ЗУ «Про вищу освіту» було заборонено створювати відокремлені підрозділи в Києві, Львові, Харкові, Одесі та Дніпрі. В системі правничої освіти, таких відокремлених підрозділів також достатньо багато.
- припинення підготовки фахівців за спеціальністю «Право» на рівні фахової передвищої освіти, що дозволить оптимізувати мережу закладів освіти, які готують правників.
- припинення підготовки фахівців за спеціальністю «Право» закладами вищої освіти зі специфічними умовами навчання. Ці заклади мають зосередитись на підготовці фахівців для потреб державних органів за спеціальностями, які відповідають їх меті існування, і дійсно потребують специфічних умов навчання, як, наприклад, спеціальності в галузі знань «Цивільна безпека».
3. Перегляд системних підходів до фінансування університетів.
Університети і раніше мали проблеми із недостатністю фінансування чи складністю з повноцінною реалізацією фінансової автономії. Зараз ця проблема значно загострилась, через брак фінансових ресурсів та економічною ситуацією. Стратегія розвитку вищої освіти на 2022-2032 передбачає, що одними із операційних цілей є забезпечення цілеспрямованого бюджетного фінансування, що дає змогу здобути якісну вищу освіту на конкурсній основі та автономія закладів вищої освіти (забезпечення рівних прав та широкої інституційної автономії, зокрема фінансової).
Крім того у зв’язку з браком коштів, має бути переглянуті підходи до формування державного замовлення на підготовку фахівців – збільшення замовлення за спеціальностями, фахівці з яких потрібні і будуть потрібні державі після здобуття перемоги та зменшення обсягу на підготовку юристів.
2. Системний розвиток «регульованих» професій та спеціальностей.
Має бути закладено розробка комплексного підходу до організації підготовки за спеціальностями, здобуття освіти за якими дає доступ до професій, для яких запроваджене додаткове регулювання. Регулювання освіти за цими спеціальностями для суспільства і держави матиме надважливе значення, а отже мають бути встановлені особливі вимоги доступу до вищої освіти за цими спеціальностями, наявність стандартів освіти, які вміщуватимуть вимоги до результатів навчання та форми атестації, наявність окремих ліцензійних вимог до провадження освітньої діяльності за цими спеціальностями. Слід нагадати, що за спеціальністю 081 «Право» не всі стандарти затверджені, а за спеціальністю 293 «Міжнародне право» їх взагалі немає, поки залишаються траєкторії здобуття юридичної освіти, які дають можливості особам з низьким освітнім рівнем здобути вищу юридичну освіту, а Єдиний державний кваліфікаційний іспит так і не відбувся. Великого значення слід приділити і розробці професійних стандартів за правничими професіями.
Отже, зараз настав час приймати системні та кардинальні рішення у сфері освіти і науки, зокрема вищій. Ці рішення можуть бути жорсткими та непопулярними, але вкрай необхідними для розвитку системи в післявоєнний період. Маємо надію, що значна частина елементів реформи правничої освіти також буде включена в фінальний варіант Плану заходів і закріпить вектор руху в напрямку побудови стійкої системи як вищої освіти в цілому, так і правничої зокрема.