Новини
Відкритість та ефективність судової влади

Золоті парашути судової влади: скільки грошей витратили на суддів, яких мали б звільнити?

Катерина Грищенко, аналітикиня Фундації DEJURE

У 2016 році розпочалась процедура кваліфікаційного оцінювання чинних суддів, за результатами якої тих з них, які не відповідали критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики, мали б звільняти.

В попередніх дослідженнях, присвячених процедурі кваліфікаційного оцінювання, вже звертали увагу на те, що Вища рада правосуддя (далі – ВРП) замість того, щоб звільняти суддів за результатами кваліфікаційного оцінювання, приймала рішення про їх звільнення за власним бажанням або у відставку. Також експерти звертали увагу на те, що держава неефективно витрачає публічні кошти, виплачуючи винагороду таким суддям протягом часу, коли ВРП зволікала з розглядом подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС) про їх звільнення за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Ми вирішили порахувати, у скількох випадках ВРП звільняла суддів у відставку чи за власним бажанням замість того, щоб звільнити за результатами кваліфікаційного оцінювання. Для цього ми проаналізували відповідні рішення з сайту ВРП та за допомогою запитів на отримання публічної інформації отримали від судів дані щодо виплат таким суддям.

Ми розуміємо, що ВРП не зобов'язана за результатами розгляду подання ВККС про звільнення судді прийняти рішення про його звільнення. Однак з огляду на те, що у досліджених випадках ВРП розглядала такі подання вже після відставки суддів, ми презюмуємо, що вона навіть не розглядала можливості звільнення таких суддів за результатом кваліфоцінювання.

Етапи процедури звільнення судді за результатами кваліфікаційного оцінювання

Для того, щоб суддю звільнили з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання, мають відбутись такі процедури:

  1. ВККС приймає рішення про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді;
  2. ВККС приймає рішення про внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення судді з посади;
  3. ВККС надсилає подання до ВРП;
  4. ВРП розглядає подання ВККС та приймає відповідне рішення.

Закон не встановлює строків для жодної з цих процедур.
У випадку, якщо суддя хоче піти у відставку або звільнитись за власним бажанням, він подає відповідну заяву до ВРП. Відповідно до закону ВРП має розглянути таку заяву протягом місяця.

Що в пріоритеті: звільнення у відставку або за власним бажанням чи звільнення за результатами кваліфікаційного оцінювання?

Потрібно розрізняти природу цих підстав для звільнення судді. Звільнення за результатами кваліфікаційного оцінювання можна назвати «негативною» підставою. Адже в такому випадку визнається, що суддя не відповідає займаній посаді. Також особа, яку звільнили за результатами кваліфікаційного оцінювання, не зможе надалі претендувати на посаду судді відповідно до закону.

Звільнення судді у відставку, навпаки, є «позитивною» підставою для звільнення, адже в такому випадку відповідно до закону суддя:

  • зберігає за собою звання судді та гарантії недоторканності;
  • отримує право на щомісячне довічне грошове утримання;
  • отримує вихідну допомогу у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою;
  • разом з членами сім'ї має право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров'я;
  • може бути повторно призначений на посаду судді

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 800/235/17 міститься така юридична позиція щодо права судді на відставку: «Право на відставку може бути використане суддею, якщо до подання такої заяви ним не допущено дій, які зумовлюють прийняття компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав. Це зумовлено тим, що за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді …та не зберігається у разі звільнення з інших підстав». Також у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 9901/223/19 зазначено, що «право судді на відставку обумовлюється бездоганною репутацією, неухильним дотриманням вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду». Відповідно до закону судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, їх посадовими та службовими особами. Тому ВРП має враховувати у своїй практиці позицію Верховного Суду щодо питань відставки судді.

Відповідно до вимог закону ВРП має право (але не обов'язок!) зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади у відставку або за власним бажанням на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді у зв'язку з порушенням вимог щодо несумісності, у зв'язку з вчиненням істотного дисциплінарного проступку, грубим чи систематичним нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді, у зв'язку з невідповідністю судді займаній посаді чи у зв'язку з порушенням обов'язку підтвердити законність джерела походження майна. Логіка цієї норми підтверджує те, що звільнення судді за власним бажанням, як і звільнення у відставку, також можна вважати «позитивною» підставою для звільнення. Це також підтверджує те, що на відміну від звільнення за результатами кваліфікаційного оцінювання, для судді, звільненого за власним бажанням, не настають негативні наслідки, а саме - неможливість в майбутньому претендувати на посаду судді.

Отже, можна дійти висновку про існування пріоритетів серед підстав для звільнення судді, тому не можна звільняти суддю у відставку чи за власним бажанням у випадку, коли щодо нього є рішення про невідповідність займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання. Однак ВРП, попри положення закону та юридичну позицію Верховного Суду, послідовно застосовує іншу практику.

Зловживання під час процедури звільнення суддів за результатами кваліфікаційного оцінювання

Ми виявили низку випадків, коли ВРП звільняла суддів у відставку, замість того, щоб звільнити за результатами кваліфікаційного оцінювання, ця інформація зібрана в Таблиці 1. У Таблиці 2 наведені дані щодо суддів, яких ВРП звільнила за власним бажанням замість звільнення за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Проаналізувавши ці дані, ми виявили такі тенденції:

  • ВККС неодноразово зволікала з підготовкою подань про звільнення суддів.
Повноваження ВККС готувати подання з рекомендацією про звільнення суддів з посади у зв'язку з непроходженням кваліфікаційного оцінювання не обмежене строками. Маючи розсуд в цьому питанні, ВККС зволікала із підготовкою відповідного подання щодо окремих суддів. Про це свідчить вкрай різна тривалість строків підготовки таких подань для різних суддів. Наприклад, таке подання можуть підготувати за один день (суддя Бистрик Г.М.), протягом місяця (судді Поровський В.А., Стратович О.В., Стадник О.Б.), протягом двох місяців (суддя Юрченко А.В.), понад 6 місяців (суддя Буняківна Г.І) чи протягом року (суддя Лисак О.І.).

За час такого зволікання окремі судді встигали подати заяви про відставку або звільнення за власним бажанням, а ВРП встигала такі заяви розглянути та задовольнити. В такий спосіб уникли звільнення за результатами кваліфікаційного оцінювання та пішли у відставку 13 суддів: Барановський Р.А., Бунякіна Г.І., Гандзюк В.П., Д'яков В.І. Гонтаренко Т.М., Баранець А.М., Плетньов В.В. Загороднюк В.І., Колесниченко О.В., Буцький В.В., Гончаров О,О., Журик С.В. та Федчук В.В. За власним бажанням замість звільнення за результатами кваліфікаційного оцінювання звільнились 4 суддів: Лисак О.І., Виноградова О.І., Моцьор О.В. та Березка О.М.

  • Подання ВККС надто довго не надходили до ВРП.
Незрозумілим є факт різної тривалості періоду надходження подання ВККС з рекомендацією про звільнення судді з посади у зв'язку з непроходженням кваліфікаційного оцінювання. Деякі подання надходять до ВРП в один день з прийняттям ВККС рішення про направлення такого подання. Інші можуть надходити через місяць або навіть півтора місяці після рішення ВККС про направлення такого подання. За період затримки із надходженням подання ВРП встигала звільнити окремих суддів, щодо яких ВККС прийняла рішення про визнання такими, що не відповідають займаній посаді, у відставку (Бараннік О.П., Мажара С.Б., Загорський О.О.) або за власним бажанням (Бистрик Г.М., Турченко О.В.). Така практика теж свідчить про те, що ВККС, ймовірно, допомагала суддям уникати звільнення за результатами кваліфікаційного оцінювання.

  • ВРП зволікала із розглядом подань ВККС про звільнення.
ВРП зволікала із розглядом подань ВККС про звільнення суддів з посади, вочевидь «очікуючи» на заяву про відставку або про звільнення за власним бажанням. Водночас коли такі заяви надходили, ВРП розглядала їх без зволікань, після чого приймала рішення про залишення подання ВККС без розгляду. Наприклад, заява про відставку судді Юрченка А.В. надійшла до ВРП через рік і дев'ять місяців після того, як до ВРП надійшло подання ВККС з рекомендацією про звільнення цього суддів з посади. Цю заяву про звільнення у відставку ВРП розглянула менш як за два тижні. Аналогічно ВРП «чекала» на заяву про відставку судді Лівандовської-Кочури Т.В., не розглядаючи подання ВККС з рекомендацією про її звільнення понад півтора року, однак розглянула заяву про відставку менш як за три тижні.

  • ВРП звільняла суддів у відставку в той самий день, коли відмовлялась звільнити за результатами кваліфікаційного оцінювання.
ВРП всупереч вимог закону надавала перевагу звільненню суддів у відставку, а не звільненню за результатами кваліфікаційного оцінювання, розглядаючи в один день заяву про відставку та подання ВККС з рекомендацією про звільнення у зв'язку з непроходженням кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, в один день в порядку денному ВРП ставили два питання: спочатку щодо звільнення певного судді у відставку, після чого - розгляд подання ВККС про звільнення цього ж судді за результатами кваліфікаційного оцінювання. Оскільки ВРП щодо першого питання порядку денного приймала позитивне рішення, щодо другого питання подання ВККС ВРП вже залишала без розгляду.

Наприклад, так ВРП приймала рішення щодо 6 суддів: Шеремет А.М., Целуха А.П., Бондаря В.О., Якименка М.М., Голубкової М.А., Нещеретної Л.М., відправивши їх у відставку замість звільнення за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Така поведінка ВРП насамперед свідчить про те, що замість виконання своїх обов'язків, а саме – забезпечення підзвітності судової влади перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, а також забезпечення додержання професійної етики в діяльності суддів, ВРП навпаки – сприяє суддям в уникненні відповідальності, а також відкриває шлях для таких суддів до потенційних суддівських посад у майбутньому. Це вчергове ставить під сумнів доброчесність чинного складу ВРП та підтверджує необхідність оновлення складу ВРП, про що стверджують представники громадянського суспільства та Венеційська комісія.