Сотня суддів підриває очищення усього суддівського корпусу. Йдеться про тих, хто раніше встиг отримати “зелене світло” від колегії ВККС (частини органу) попри негативний висновок Громадської ради доброчесності. Тепер, відповідно до закону, рішення колегії має бути підтримане повним складом ВККС. Тільки от судді стверджують, що подальша оцінка незаконна, а рішення колегії ВККС є остаточним. Для прикладу, серед одіозних прізвищ, яких стара кваліфкомісія визнала доброчесними і професійними:
Тарас Заєць, суддя Майдану, який у лютому 2014 року дозволив утримувати під вартою учасника акцій протесту, а пізніше — не вказав про цей факт у декларації доброчесності.
Інна Отрош, яка побудувала стрімку кар’єру судді менш ніж за місяць. Переведення у столицю відбувалося без конкурсу, а сама Отрош на той момент не мала необхідного стажу у галузі права. За випадковим збігом обставин її мати — ексголова Печерського райсуду Києва та ексчленкиня Вищої ради юстиції, яка у 2014, дуже імовірно, втекла в окупований Росією Крим.
Ба більше, тепер судді створюють видимість підтримки. Думку про те, що вони завершили свій іспит, підтримує депутат Роман Бабій. У своїх поясненнях він спирається на закон №679-ІХ, який на період відсутності ВККС дозволяв ВРП ухвалювати рішення про призначення суддів:
“З подивом дізнався про намір ВККС повторно здійснювати перевірку цих суддів… на пленарному засіданні, що очевидно не відповідає ані суті, ані меті вказаного Закону. Будемо розбиратися з цим питанням.”
Також низка українських викладачів протягом останніх місяців надіслали до ВККС свої висновки. І всі вони як один озвучують той самий меседж.
"Якщо цій групі вдасться нівелювати норму закону про пленарне засідання ВККС, це матиме значні наслідки. Не тільки сотня недоброчесних суддів з висновками ГРД залишаться вершити правосуддя “іменем України”, а й зламається процес усього кваліфікаційного оцінювання. Бо негативні висновки ГРД із обгрунтованими сумнівами в доброчесності перетворяться на пустий звук. А очищення судової гілки влади зупиниться ще на десятки років", —
Тарас Заєць, суддя Майдану, який у лютому 2014 року дозволив утримувати під вартою учасника акцій протесту, а пізніше — не вказав про цей факт у декларації доброчесності.
Інна Отрош, яка побудувала стрімку кар’єру судді менш ніж за місяць. Переведення у столицю відбувалося без конкурсу, а сама Отрош на той момент не мала необхідного стажу у галузі права. За випадковим збігом обставин її мати — ексголова Печерського райсуду Києва та ексчленкиня Вищої ради юстиції, яка у 2014, дуже імовірно, втекла в окупований Росією Крим.
Ба більше, тепер судді створюють видимість підтримки. Думку про те, що вони завершили свій іспит, підтримує депутат Роман Бабій. У своїх поясненнях він спирається на закон №679-ІХ, який на період відсутності ВККС дозволяв ВРП ухвалювати рішення про призначення суддів:
“З подивом дізнався про намір ВККС повторно здійснювати перевірку цих суддів… на пленарному засіданні, що очевидно не відповідає ані суті, ані меті вказаного Закону. Будемо розбиратися з цим питанням.”
Також низка українських викладачів протягом останніх місяців надіслали до ВККС свої висновки. І всі вони як один озвучують той самий меседж.
"Якщо цій групі вдасться нівелювати норму закону про пленарне засідання ВККС, це матиме значні наслідки. Не тільки сотня недоброчесних суддів з висновками ГРД залишаться вершити правосуддя “іменем України”, а й зламається процес усього кваліфікаційного оцінювання. Бо негативні висновки ГРД із обгрунтованими сумнівами в доброчесності перетворяться на пустий звук. А очищення судової гілки влади зупиниться ще на десятки років", —
пояснює голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков