З початком військового вторгнення рф на територію України постало питання дотримання права наших громадян на справедливий суд на окупованих територіях. Активісти та правозахисники фіксували численні випадки порушення цього права. У цьому матеріалі розглянемо, які саме дії та за яких умов будуть вважатись порушенням норм міжнародного гуманітарного права (МГП) – права, яке регулює захист жертв війни.
Нормативне регулювання
Усі Женевські конвенції та Перший додатковий протокол до них містять перелік серйозних порушень міжнародного гуманітарного права (ст. 50 ЖК I, ст. 51 ЖК II, ст. 130 ЖК III and ст. 147 ЖК IV, ст. 85 (4) (е) Першого ДП). Разом із вбивством, катуванням та іншими воєнними злочинами до цієї категорії віднесено і позбавлення особи права на неупереджене і нормальне судочинство (fair and regular trial).
Таке право гарантоване особам, які перебувають під владою супротивної сторони й користуються захистом цих міжнародних документів, а саме: військовополонених, цивільних осіб, поранених, хворих та осіб, що потерпіли корабельну аварію, медичного чи духовного персоналу тощо.
Це також співвідноситься зі ст. 8(2)(a)(vi) Римського статуту, що визначає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду – цей суд має юрисдикцію щодо воєнних злочинів, зокрема, умисне позбавлення особи права на неупереджене й нормальне судочинство.
Те, що цей вид злочину віднесено до серйозних важливо оскільки норми Конвенцій встановлюють обов’язок для держав-учасниць припинити такі злочини. Для цього вони повинні:
- прийняти закони, у яких передбачено покарання за вчинення таких серйозних порушень;
- розшукувати осіб, які їх вчинили;
- судити їх у своїх національних судах чи видавати їх іншій державі для судового розгляду та притягнення до відповідальності.
У свою чергу, Кримінальний кодекс України у статті 438 (порушення законів та звичаїв війни) наводить перелік дій, які становлять об’єктивну сторону цього кримінального правопорушення: “Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій”. І хоча у переліку прямо не зазначено “позбавлення права на неупереджене і нормальне судочинство”, втім норма відсилає нас до ратифікованих Конвенцій. Тож наш кримінальний закон також встановлює відповідальність за порушення цього права.
Порушення яких саме судових гарантій може трактуватись, як позбавлення права на неупереджене і нормальне судочинство?
До гарантій права на неупереджене і нормальне судочинство можна віднести:
- розгляд справи незалежним, неупередженим і встановленим законом судом;
- презумпція невинуватості;
- принцип неможливості покарання за вчинення дій, які не були заборонені законом на момент вчинення;
- право обвинуваченого бути проінформованим щодо звинувачень висунутих проти нього
- забезпечення необхідними правами та засобами захисту: право на власний вибір захищати в суді себе самостійно або користуватись послугами адвоката; на безплатну правову допомогу, якщо цього вимагають інтереси правосуддя; на достатній час і можливості для підготовки захисту; право обвинуваченого на вільне спілкування з захисником
- судовий розгляд без невиправданих затримок;
- право обвинуваченого допитувати свідків або щоб вони були допитані;
- право на допомогу перекладача;
- право бути присутнім на засіданні, коли слухається справа;
- право обвинуваченого не бути примушеним давати свідчення проти себе або визнавати вину;
- право на те, щоб вирок суду було оголошено публічно;
- засудженому має бути повідомлено про доступні засоби правового захисту (право на оскарження) та їх термінів;
- неможливість бути притягнутим до відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення.
Коли такі дії будуть порушенням саме МГП?
Звісно не кожне порушення гарантій на справедливий суд вважатиметься порушенням норм МГП. Важливо, щоб вони були вчинені у контексті міжнародного збройного конфлікту. В іншому випадку це буде кримінальне правопорушення (звичайний злочин), а не порушенням норм МГП.
Щоб кваліфікувати такі дії як міжнародний кримінальний злочин необхідно встановити такі елементи злочину:
- Дії вчинені щодо особи чи осіб, які захищені положеннями однієї чи кількох Женевських конвенцій, Першого додаткового протоколу до них.
- Злочинцю було відомо про статус особи, щодо якої вчинялись дії (наприклад, він знав, що йдеться про цивільну особу).
- Дії відбулися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов'язані з ним.
- Злочинцю були відомі фактичні обставини існування збройного конфлікту.
- Злочинець позбавив одну чи кількох осіб права на справедливе та нормальне судочинство, відмовляючи у судових гарантіях, визначених, у Женевських конвенціях.
- Злочинець мав умисел позбавити особу права на справедливе та нормальне судочинство: мав на меті вчинити це, розумів наслідки своїх дій та бажав їх настання.
Тільки за наявності усіх цих елементів позбавлення права на справедливе та нормальне судочинство буде вважатись порушенням міжнародного гуманітарного права, за яке встановлено міжнародну кримінальну відповідальність.