Звернення про вчинення суддею КСУ Тупицьким Олександром Миколайовичем істотного дисциплінарного проступку

У цьому сюжеті оприлюднені записи, які за твердженнями журналістів були зроблені під час проведення НСРД при розслідуванні кримінального провадження, де підозрюваним є суддя Віктор Татьков, а Олександр Тупицький був свідком.

За даними журналістів розмова раписана 12 жовтня 2018 року у столичному кафе «Імбир» поблизу Конституційного суду України. Запис здійснювався Владиславом Дрегером відповідно до вимог КПК. Учасниками розмови був О.Тупицький, В.Дрегер та  Б. Чобіток.

Із оприлюднених записів розмови випливає, що голова Конституційного Суду України Олександр Тупицький:

• впливав на свідка у кримінальній справі В.Дрегера з метою схилити його до відмови від надання правдивих показань у кримінальному провадженні щодо Віктора Татькова у частині, що стосуються О.Тупицького  та співпраці зі слідством.
• разом з суддями А. Ємельяновим та В.Татьковим допомагав у вирішенні судових спорів щодо Зуївського енергомеханічного заводу за неправомірну вигоду у вигляді долі у цьому заводі, яка була оформлена на довірену особу О.Тупицького.
• хотів отримати оплату за посередництво у вирішенні питань з В.Татьковим.
• висловлював невдоволення відсутністю достатніх можливостей для отримання хабарів під час роботи на посаді голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду і що все “йшло наверх”;
• суддею Конституційного Суду він став завдяки сприяння іншого екссудді цього суду Овчаренка В.А. 

Ці публікації викликали значний суспільний резонанс. По це повідомили усі провідні  ЗМІ  в Україні.

Окрім того, відповідно до офіційного повідомлення на сайті Офісу Генерального прокурора від 28.12.2020:

“За даними слідства, у 2018 році, обіймаючи посаду заступника Голови Конституційного Суду України, діючи з корисливих мотивів, в особистих інтересах та інтересах колишнього Голови Вищого господарського суду України, він вчинив вплив на свідка у кримінальному провадженні шляхом підкупу, щоб той відмовився від давання показань або дав завідомо неправдиві показання.

Крім того, він тричі протягом 2018-2019 років надав слідчому Управління спеціальних розслідувань Генерального прокуратури України завідомо неправдиві показання, поєднані зі штучним створенням доказів захисту, щодо особливо тяжкого злочину, пов’язаного із протиправним заволодінням майновими активами ВАТ «Зуївський енергомеханічний завод», розташованого на Донеччині.”

Також відомо, що Генеральна прокуратура внесла подання Президенту про відсторонення О.Тупицького від займаної посади, а 29.12.2020 Президент України після спеціального засідання РНБО видав Указ № 607/2020 відсторонити ТУПИЦЬКОГО Олександра Миколайовича від посади судді Конституційного Суду України строком на два місяці.

Відсторонення Тупицького О.М. від посади у такий спосіб також визвало значний суспільний резонанс, а на офіційному сайті Конституційного Суду України 30.12.2020 року з’явилося повідомлення правового департаменту Секретаріату Конституційного Суду України, де вказано таке:

“з конституційно-правової точки зору Указ Президента України  «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України» від 29 грудня 2020 року № 607/2020 є юридично нікчемним і не може підлягати виконанню, оскільки він виданий Президентом України з перевищенням його  конституційних повноважень, суперечить конституційним засадам організації державної влади в Україні, конституційним принципам діяльності Конституційного Суду України, посягає на конституційно-правовий статус судді Конституційного Суду України. Видання Президентом України цього указу фактично є протиправним втручанням у діяльність судді Конституційного Суду України, перешкоджанням виконанню ним своїх службових обов’язків, що тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність.”

Очевидно, що ця ситуація підриває довіру до усіх органів влади та вкрай негативно впливає на авторитет держави загалом. З другого боку однією з причин її виникнення є фактична неспроможність самого КСУ у спосіб, визначений Конституцією та законом відреагувати на очевидні факти незаконної поведінки О.Тупицького.

Ми подаємо це звернення з метою врегулювання ситуації у спосіб чітко та однозначно, визначений законом і який надає Конституційному Суду можливість відреагувати на виявлені факти неналежної поведінки судді Конституційного Суду або ж довести повну неспроможність цього механізму.

Відповідно до ст. 11 Закону “Про Конституційний Суд України” суддя Конституційного Суду України (далі – суддя Конституційного Суду або Суддя) у своїй діяльності та поза її межами дотримується встановлених Конституційним Судом стандартів професійної етики судді Конституційного Суду.

Згідно зі ст. 149-1 Конституції України та ст. 21 Закону “Про Конституційний Суд України” підставою для звільнення судді Конституційного Суду з посади є вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом судді Конституційного Суду.

Порядок звільнення судді КСУ націй підставі визначений параграфом 13 Регламенту Конституційного Суду України, ухваленого на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України Постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018 (надалі Регламент КСУ).

Відповідно до п. 1 параграфу 13 Глави 1, Розділу 1 Регламенту КСУ у разі надходження до Суду звернення про вчинення Суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом Судді або виявило його невідповідність займаній посаді, Суд на спеціальному пленарному засіданні ухвалює постанову про розгляд цього звернення постійною комісією з питань регламенту та етики Суду.

За результатами розгляду звернення постійна комісія з питань регламенту та етики Суду у строк, визначений Судом, готує висновок, у якому зазначає про наявність чи відсутність підстав для звільнення Судді з посади, та направляє його Голові Суду, а у разі його відсутності – заступнику Голови Суду або Судді, який виконує обов’язки Голови Суду, для розгляду на спеціальному пленарному засіданні Суду.

Якщо Суд визнає в діях Судді наявність істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом Судді або виявило його невідповідність займаній посаді, Суд щонайменше двома третинами від його конституційного складу ухвалює рішення про звільнення Судді з посади.

На наше переконання інформація, оприлюднена журналістами та у офіційному повідомленні Генеральної прокуратури є достатніми для встановлення у діях О.Тупицького істотного дисциплінарного проступку.

Щодо того, що ця інформація про цей проступок отримана у ході кримінального провадження, яке ще не завершено і де жодна особа не визнана винною на підставі вироку суду, який набрав законної сили, то звертаємо увагу на таке.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини 
від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру.

Саме така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18). Велика Палата відзначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічний висновок зробила і Венеційська комісія, яка 13 березня 2017 року на 110-ій пленарній сесії прийняла Висновок No 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, відповідно до п.53 якого: “кримінальна та дисциплінарна відповідальності не є взаємно виключеними: дисциплінарні стягнення можуть бути так само доцільними і в разі звільнення від кримінальної відповідальності; також той факт, що кримінальне провадження не відкривається в разі неспроможності встановити винуватість у скоєнні злочину або факти в кримінальній справі, не означає, що суддею під питанням не було вчинено дисциплінарного порушення, саме через різний характер двох типів відповідальності.”

Більше того, комісія прямо відзначила про важливість притягнення судді до відповідальності: 

• якою б важливою не була свобода суддів при здійсненні своїх суддівських функцій, це не означає, що судді не підзвітні. Необхідно забезпечити рівновагу між недоторканністю як засобом захисту судді від неналежного тиску та зловживань з боку органів влади або окремих осіб (функціональною недоторканністю), з однієї сторони, та тим фактом, що судді не повинні бути вищі за закон (підзвітністю);
• якщо неналежна поведінка судді може підірвати впевненість громадськості в судовій владі, держава має бути зацікавлена у відкритті дисциплінарного провадження проти цього судді.

Це засвідчує, що факти, які встановлені при розслідуванні кримінальної справи можуть і, навіть, повинні використовуватись для дисциплінарної відповідальності, у т.ч. у випадку, коли у кримінальному провадженні доказів є недостатньо для доведення вини.

Також нагадуємо, що постановою Конституційного Суду України №1-пс/2019 від 14 травня 2019 року Шевчука С.В. було звільнено з посади судді Конституційного Суду України у зв’язку із вчиненням істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом Судді. Тобто у КСУ вже є практика схожих рішень.

Враховуючи наведене, просимо Конституційний Суд України ухвалити постанову про розгляд цього звернення постійною комісією з питань регламенту та етики Суду та вирішити питання про наявність підстав для звільнення Тупицького Олександра Миколайовича у зв’язку із вчиненням істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом Судді.

Зважаючи на ситуацію, яка виникла і створює загрозу затяжної конституційної кризи, яка може мати катастрофічні наслідки для держави загалом, просимо розглянути це звернення на найближчому засіданні КСУ.