Чому Конституційний Суд навряд чи захистить незалежність НАБУ і САП?

Офіс Президента включив турбо режим, який країна за час повномасштабного вторгнення не бачила щодо жодної з важливих ініціатив. З 23 липня вже набув чинності закон 4555-IX (законопроєкт № 12414) — він фактично ліквідує незалежність антикорупційних органів НАБУ і САП. 

Від ухвалення до підписання Президентом і набуття чинності — менше доби. Уранці 22 липня депутати від “Слуги народу” на чолі з Максимом Бужанським непублічно проштовхнули правки до законопроєкту № 12414 у правоохоронному комітеті. Відповідно до цих правок антикорупційні органи опиняються під прямим контролем Генпрокуратури.  А це відкриває шлях для втручання до справ, злиття розслідувань і захисту “своїх” від відповідальності.

Група народних депутатів збирає підписи для звернення до Конституційного Суду України (КСУ). Це єдиний орган, який може позбавити закон сили – визнати його неконституційним. Але шансів на успіх — майже немає. І відповідальність за це лежить безпосередньо на Президентові.

Президент Зеленський досі не виконав свій обов’язок щодо оновлення Конституційного Суду. Із трьох кандидатів, які пройшли незалежний конкурс за участі міжнародних експертів і були відібрані Конкурсною комісією при Президентові, він призначив лише одного. Ще двоє — досі без указів.

Аналогічно й Верховна Рада: вона також ігнорує результати незалежного конкурсу, затримуючи призначення своїх двох кандидатів. У такий спосіб влада саботує оновлення КСУ всупереч Конституції та власним міжнародним зобов’язанням.

У результаті в Конституційному Суді — лише 12 суддів. Це мінімальний кворум. Варто комусь захворіти чи не з’явитися — і Суд не зможе засідати. Навіть якщо дивом засідання відбудеться, для рішення потрібно 10 голосів. З 12 наявних:

• 3 судді пройшли через незалежний конкурс;
• 4 — частина політичної команди Зеленського;
• решта 5 — спадок попередніх політичних епох, із дуже різною репутацією.

Це склад, який навряд чи ухвалить рішення, що суперечить політичній волі Банкової. 

Незалежність антикорупційної інфраструктури в Україні сьогодні демонтують — і відповідальність за це лежить не на абстрактній “владі”, а на конкретних посадових особах. Президент Зеленський мав і має усі можливості, щоб захистити інституційну незалежність НАБУ і САП — через публічну позицію, накладення вето, призначення незалежних суддів КСУ. Натомість — багатомісячне ігнорування конкурсів та блискавично швидке підписання сумнозвісного законопроєкту.