Хто має карати суддів за “зайве” майно — і чому цього не відбувається?

Закон вимагає від Вищої ради правосуддя перевіряти походження майна суддів і карати за майнову недоброчесність. Але на практиці Вища рада правосуддя не завжди це робить — і фактично делегує свої повноваження іншим органам. Попри норми закону, ВРП системно відмовляється самостійно оцінювати майнову доброчесність суддів. Натомість вона:

• вважає перевірку декларацій і моніторинг способу життя виключною компетенцією НАЗК;
• пов’язує можливість дисциплінарної відповідальності лише з наявністю висновку НАЗК про невідповідність рівня життя доходам судді;
• затягує або зупиняє дисциплінарні провадження, очікуючи завершення довготривалих перевірок чи кримінальних справ.

Такий підхід суперечить принципу автономності дисциплінарного провадження, який сама ж ВРП декларує у своїй практиці. Рішення інших органів можуть використовуватися як докази, але не мають наперед визначальної сили й не можуть підміняти дискрецію ВРП. У підсумку дисциплінарне провадження перетворюється на залежний і похідний процес, де встановлення майнових порушень фактично делегується іншим органам.

Справа судді Дашутіна: чекати можна роками

Показовий приклад — справа голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ігоря Дашутіна. У жовтні 2024 року після розслідування Bihus.Info було на суддю подали дисциплінарну скаргу щодо можливого недекларування права користування будинком під Києвом і невідповідності рівня життя доходам. Проте Перша Дисциплінарна палата ВРП у квітні 2025 року залишила скаргу без розгляду.

Аргумент — НАЗК ще не завершило моніторинг способу життя судді. ВРП не стала самостійно оцінювати наведені у скарзі факти й пов’язала дисциплінарну відповідальність виключно з результатами перевірки НАЗК. Моніторинг, розпочатий ще у жовтні 2024 року, досі не завершений. Така залежність робить дисциплінарну процедуру неефективною за визначенням.

Аналогічні рішення ВРП ухвалювала й у справах щодо:

• судді Київського районного суду Одеси Алли Маломуж;
• судді Києво-Святошинського районного суду Віталія Нікушина;
• судді Запорізького апеляційного суду Олександра Полякова;
• судді Господарського суду Миколаївської області Олександра Ткаченка;
• судді Тернопільського міськрайонного суду Віктора Дзюбича.
  

У всіх цих випадках розгляд блокувався через відсутність або незавершеність перевірок НАЗК.

Що потрібно змінити?

Щоб дисциплінарна відповідальність за майнову недоброчесність перестала бути фікцією, необхідно усунути подвійне тлумачення повноважень ВРП щодо встановлення майнових дисциплінарних порушень, а саме:

• заборонити відмову чи зупинення дисциплінарних проваджень лише через відсутність висновків НАЗК;
• зобов’язати ВРП самостійно оцінювати факти, які можуть свідчити про майнові дисциплінарні проступки суддів.
  

Поки ВРП не почне самостійно оцінювати майнову недоброчесність і чекатиме на НАЗК чи вироки, дисциплінарний механізм залишатиметься на «стоп-крані»: судді роками уникатимуть наслідків, а відповідальність за “зайве” майно існуватиме лише на папері.