Конкурс до Конституційного Суду: хто намагається потрапити в крісло судді?

Триває конкурс на посади двох суддів Конституційного Суду за квотою З’їзду суддів України. 17-18 травня 2025 року відбулися співбесіди з пʼятьма кандидатами. І не встигли співбесіди закінчитись, як… кандидатів залишилось четверо.

Що відомо про кандидата Ігоря Завальнюка, суддю Одеського окружного адміністративного суду?

У 2017 він захистив кандидатську дисертацію, науковим керівником якої був зазначений Сергій Ківалов. Проте на співбесіді Завальнюк зазначив, що «редагуванням, рецензуванням та друком займалась Любов Романівна», і що він був переконаний, що саме вона була його науковим керівником. Цікава виходить робота: кандидат сам не знає, хто його науковий керівник. 

Окрім цього, у самій роботі та авторефераті до неї зазначено чотири статті за темою, які були відсутні в наукових вісниках. Вперше Завальнюк дізнався про це під час конкурсу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів та зняв свою кандидатуру. Після цього заднім числом публікації у вісниках таки зʼявилися.

На співбесіді Завальнюка спитали за отримання у 2010 житла в Одесі від міської ради після трьох місяців роботи в Одеському окружному адміністративному суді та швидкої його приватизації у 2011. Після отримання цієї квартири, дружина кандидата продала квартири у Херсоні та придбала коштовний автомобіль Інфініті. Завальнюк пояснив це все тим, що йому та родині треба було житло в Одесі.

Також комісію зацікавило чому Завальнюку рекомендації на конкурси давав тодішній Голова Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук, якого суд звільнив за водіння напідпитку, а ВРП притягнула до дисциплінарної відповідальності за це.

Насамкінець, у 2015 році суддя Завальнюк поновив на посаді міліціонера, якого звільнили за сепаратистські настрої та підрив авторитету міліції. Апеляція скасувала таке рішення Завальнюка. Кандидат пояснив це рішення тим, що, на його думку, міліціонер не висловлював сепаратистських вподобань. 

Що відомо про Михайла Смоковича, Голову КАС Верховного Суду?

Щонайперше те, що він уже не кандидатує до Конституційного Суду, адже добровільно знявся з конкурсу наприкінці співбесіди. Схоже, він зробив це, щоб не отримати від ДГЕ оцінку “не відповідає критерію високих моральних якостей” та зберегти шанси брати участь в наступних конкурсах. 

У 2007 році Смокович отримав від Вищого адмінсуду чи ненайбільшу квартиру, якою володів ВАСУ. Як підтвердив сам суддя, зайву площу йому вдалося отримати завдяки включенні матері до складу сімʼї та її прописці в Києві (попри те, що вона там майже не жила).

Окрім цього, у 2021 році Смокович став науковим керівником Алли Басалаєвої, голови Держаудитслужби. Разом з цим суддя не заявляв самовідводу під час розгляду справ, де однією зі сторін була Держаудитслужба. Як сказав сам Смокович, конфлікту інтересів тут він не вбачає.

Окремої уваги потребують наукові здобутки Михайла Смоковича. У 2009 році він захистив дисертацію для здобуття ступеня доктора філософії у МАУП. Такий самий, між іншим, отримав член ВККС Луганський. А вже через півроку після цього кандидатську дисертацію з такою ж темою захистив в Академії управління Міністерства внутрішніх справ. На запитання про це Смокович відповів, що в МАУП він захищався у формі доповіді, а не дисертації, диплом він отримав, але ніде його не використовував.

Не менш цікавою є публікація Смоковича у Scopus, що була необхідна йому для отримання звання доцента. Попри те, що у тексті статті йдеться про історію адміністративної юстиції, посилання в ній переводять на публікації про будівельні суміші, компʼютерні системи, фармакологію тощо. На співбесіді суддя пояснив, що видання помилилось, чому там ці джерела зʼявились йому невідомо, а зараз він просить цю статтю видалити з публічного доступу.

Що відомо про Олесю Никон (Галамай), суддю Господарського суду Львівської області?

На співбесіду кандидатці ставили в основному майнові питання. Зокрема щодо квартири, яку та продала у 2013 році задешево та автомобіля BMW X1 2012 р.в. Відповідно до декларацій, суддя користується цим авто, яке належить її батьку. Вартість авто на дату набуття вказана 231 652 грн. Кандидатка ж сказала, що повна вартість авто склала 14 000 дол. США, а 231 652 грн —  це митна вартість автомобіля.

Що відомо про Андрія Савчака, суддю Перемишлянського районного суду Львівської області?

Окрім розбіжностей у деклараціях судді Савчака, у ДГЕ виникли питання щодо джерел походження коштів на деяке майно. Зокрема, мати кандидата уклала інвестиційний договір на придбання двокімнатної квартири в Київській області вартістю понад 340 тис. грн, хочасукупний дохід батьків з 1998 по 2006 рік становив всього 145 тис. грн (і це до вирахування податків та обов’язкових платежів). Як пояснив Савчак, кошти були не його, квартира придбана за заощадження батьків, а вони самі «не злочинці, не перебували на державних посадах, і мали можливість заробити».

У двох справах за ст. 130 КУпАП щодо водіння напідпитку суддя Савчак застосував до водіїв санкції, але не позбавив права керування. Як на співбесіді пояснив сам кандидат, в обидвох цих випадках у машині перебувала особа, яку водій або віз до лікарні, або повертався з лікарні. Цим він дбав про права і свободи людей, які могли постраждати, якби водія позбавили права керування.

Що відомо про Петра Салюка, суддю Хмельницького окружного адміністративного суду?

На співбесіді у Дорадчої групи експертів виникли сумніви щодо вартості ділянки й будинку Салюка — усього 30 тисяч грн за ділянку 2024 кв.м у Хмельницькій області. Кандидат ж пояснив, що така вартість ще є високою, адже ділянка знаходиться далеко від обласного центру і була в закинутому стані, а оціночна вартість була удвічі меншою. Будинок же будувався з дерева, значних робіт не потребував.  

Ще одним питанням були позики Салюка та його близьких осіб у підприємства «Ерлікон», власником і директором якого  були його дружина та тесть. Як кандидат пояснив, позики брали для купівлі авто, а робили це через підприємство, бо навіщо «брати в банку чи в когось позичати, якщо можна позичити “у себе” й потім повернути».

Такий ретельний аналіз кандидатів та їхніх відповідей можливий завдяки відкритому конкурсу за участі Дорадчої групи експертів, переважний голос у якій мають міжнародні експерти. Нагадаємо, що раніше до КСУ проходили здебільшого політичні призначенці та делегати суддівської корпорації. Втім, про реальні результати можна буде говорити тоді, коли конкурс завершиться, а новообраних суддів ми побачимо в дії у Конституційному Суді.

Чекаємо наступного етапу конкурсу. Водночас закликаємо Президента не зволікати з призначенням суддів за його квотою: пройшло понад три місяці з того часу, як Комісія рекомендувала кандидатів до призначення. Водночас Верховна Рада, яка теж отримала від ДГЕ списки рекомендованих кандидатів, і має призначити двох суддів, ще навіть не провела співбесіди.