Кравченко проти НАБУ і САП: що ця історія говорить про незалежні конкурси
Після гучного корупційного скандалу Руслан Кравченко подав у відставку, а Президент вніс до Верховної Ради подання про його звільнення.
Але за даними медіа, перед можливим останнім днем на посаді Генпрокурор, начебто, встиг оголосити про «підозру» директору НАБУ Семену Кривоносу та заявити про злочини особи, близької до керівника САП Олександра Клименка.
Це відбувається на тлі конфлікту Офісу Генпрокурора з НАБУ і САП та невдовзі після операції «Карфаген», під час якої детективи НАБУ прийшли з обшуками вже до самого Офісу Генерального прокурору (ОГП). Тому така активність Генпрокурора щодо керівництва НАБУ та осіб, пов’язаних із САП, напередодні власного звільнення щонайменше викликає питання.
Але ця історія показує й іншу проблему: в руках Генпрокурора зосереджені величезні повноваження, тоді як процедура його призначення не гарантує політичної незалежності і проводиться без відкритого конкурсу.
Зараз Кравченко піде, але якщо правила не змінити, наступний генпрокурор отримає аналогічно політично залежну посаду
У Верховній Раді вже зареєстрований законопроєкт №15343, який пропонує конкурсний відбір Генерального прокурора. Але зробити це варто до призначення наступного Генпрокурора, а не після чергової кризи.
У судовій системі проблема та сама. Якщо конкурси відбуватимуться без запобіжників від політичного впливу, замість незалежних членів ВККС чи суддів ми ризикуємо отримати нових «Кравченків».
Саме тому Україні потрібні незалежні міжнародні експерти з вирішальним голосом у ключових конкурсах. Зараз найкращий момент продовжити їх участь у доборі членів ВККС та залучити до конкурсу до Верховного Суду.
У Верховному Суді понад 50 вакансій, а Пленум ВС уже порушив питання про оголошення нового конкурсу. Водночас Україна зобов’язалася спочатку змінити правила добору до ВС і залучити міжнародних експертів до перевірки кандидатів.
Попередній добір уже показав, чим закінчується слабка перевірка доброчесності. А сьогодні на записах НАБУ у справі «Феміда» фігурують керівники трьох із чотирьох касаційних судів у складі Верховного Суду.
Тож зараз точно не час поспішати заповнювати десятки вакансій за старими правилами. Спочатку потрібно створити процедуру, яка дасть шанс справді оновити Верховний Суд, а не відтворити в ньому старі проблеми.
Вирішальне значення має не прізвище наступного генпрокурора, члена ВККС чи судді Верховного Суду, а те, хто і за якою процедурою його обиратиме.
