Кримінал і “рішалово”: як член ВРП Саліхов допоміг суддям, які брали участь в очевидній схемі?

Минулої середи, 7 серпня, на розгляді у Вищої ради правосуддя була цікава справа щодо судді Красногвардійського райсуду міста Дніпропетровська Дружиніна і суддів Дніпровського апеляційного суду Кононенко, Мудрецького й Онушко.

У чому суть справи?

Історія почалася зі смерті багатого антикварника, у банківському сейфі якого було півмільйона доларів готівкою, діаманти, старовинні монети й годинники. Єдиною спадкоємицею була його донька, але… Це було б надто просто. На спадщину заявила права сестра померлого. Тобто виник типовий цивільний спір на спадкове майно. Сестра померлого написала заяву у поліцію, що, на її думку, невідомі особи хочуть вплинути на спадкоємицю і заволодіти цінностями. Жодних фактів і доказів, лише таке припущення. Але поліція зареєструвала кримінальне провадження і звернулась до суду з клопотанням накласти арешт на банківський сейф.

Функція слідчого судді у першу чергу перевірити чи у справі є ознаки злочину. З озвучених доповідачем матеріалів справи було очевидно, що ніякого злочину тут не було, а сестра померлого намагається через надуману кримінальну справу вирішити цивільний спір та отримати доступ до цінностей. Проте суддя Дружинін не лише вирішив, що тут є “невідомі злочинці”, але й проявив ініціативу, яка прямо заборонена законом — наклав арешт на ті банківські сейфи, про які слідчий не просив. Далі він дозволив обшук сейфа, а потім зняв арешт та передав усі коштовності на зберігання сестрі покійного, як власниці. Чому він вирішив, що сестра є власницею, ні в ухвалі, ні на засіданні ВРП суддя не пояснив.

Спадкоємиця оскаржила ухвалу про арешт, вказуючи на абсурдність заяви про злочин та підтверджуючи свої права свідоцтвом про право на спадщину. Однак судді Дніпровського апеляційного суду Кононенко, Мудрецький і Онушко залишили ухвалу про накладення арешту на майно без змін.

Таке використання арештів, обшуків у фейкових кримінальних справах для фактичного вирішення цивільних спорів є однією з різних суддівських схем. Дуже часто там є корупційна складова. Очевидно, що Вища рада правосуддя має жорстко реагувати на такі схеми. У цій справі такий шанс був — член ВРП Маселко пропонував звільнити суддю першої інстанції Дружиніна та дати сувору догану суддям апеляції. На противагу йому став Віталій Саліхов — він запропонував закрити справу по суддях апеляції, а Дружиніну дати лише догану. Завдяки голосам Мельника та Ковбій пропозиція Саліхова була підтримана і судді уникли справедливого покарання.

Очевидно, що така позиція ВРП лише заохочуватиме суддів до використання кримінальних справ у комерційних цілях.