Верховний Суд заборонив інформувати про фігурантів кримінальних справ до визнання їх підозрюваними чи обвинуваченими

Нещодавно Верховний Суд у справі № 484/2781/19-ц постановив, що осіб, які не є підозрюваними чи обвинуваченими у кримінальній справі жодним чином не можна називати причетними до злочину чи до розслідування. 

Таким чином, під фактичну заборону потрапляє діяльність журналістів, які проводять власні розслідування, публічно озвучуючи про ймовірну причетність певної особи до можливої неправомірної дії. 

Юристи Фундації DEJURE називають це небезпечним обмеженням свободи слова. Оскільки практика Верховного Суду обов’язково враховується судами першої інстанції, це рішення ВС може фактично створити практику тиску на журналістів через масові позови про спростування недостовірної інформації та стягнення з них значних коштів. 

До того ж, журналістські розслідування нерідко передували відкриттю кримінальних справ. Зокрема, так сталось зі справою про розкрадання в Укроборонпромі, “вишки Бойка” і сотні інших корупційних кейсів. За існування практики, яку своїм рішенням започаткував Верховний Суд, ці кримінальні справи могли б ніколи не з’явитись. 

У чому суть спору, що розглядав Верховний Суд?

У судовому спорі позивач вимагав визнати недостовірною фразу, що прозвучала під час засідання бюро партійної організації:

«Останньою крапкою діяльності ОСОБА_1 став замах на життя голови фракції «Батьківщина» – ОСОБА_2 пов’язує з власною помстою ОСОБА_1 з метою ліквідування доказів його корупційних діянь, що були потім оприлюднені в засобах ЗМІ..»
Важливо, що це сказав сам потерпілий, який вважав, що певна особа здійснила замах на його життя. 

У поданих документах позивач вказує, що замах на життя голови фракції не здійснював. Як доказ своїх слів, чоловік заявив, що щодо нього відсутні кримінальні провадження, а отже і правопорушення він не вчиняв. 

У чому небезпека рішення Верховного Суду?

При розгляді цієї справи, яка на перший погляд не має стосунку до роботи журналістів, суд сформував небезпечну правову позицію, яка вже має має застосовуватись до усіх справ:
“Враховуючи системний аналіз норм, … відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується”. 

Це означає, що посилатися на конкретну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи розслідуванням можливо лише у випадку, якщо така особа перебуває у статусі підозрюваного, підсудного або обвинуваченого. Навіть попри наявність публічних доказів її причетності до правопорушення. Тобто не можна згадувати Медведчука у привязці до кримінальної справи поки він не став підозрюваним.

Ми не знаємо, чи мав місце факт замаху, про який йдеться у спорі. Проте сама аргументація Верховного Суду у цій справі несе серйозну небезпеку свободі слова в Україні, оскільки неправомірним може бути визнано будь-яке повідомлення, яке містить інформацію про причетність будь-якої особи до злочину, навіть попри наявність відповідних доказів.

“Звісно, ніхто не може бути безпідставно звинувачений у злочині. Але також важливо, щоб суди не обмежували свободу слова активістів чи журналістів, які повідомляють суспільству про правопорушення, якщо ті мають докази цього. 

До того ж, сама по собі відсутність кримінального провадження не означає, що злочину насправді не було,”

– пояснює Христина Буртник, юристка Фундації DEJURE