Питання до доброчесності: кого від з’їзду суддів допустять до наступного етапу конкурсу у Конституційний Суд?

Скоро ми дізнаємося, хто пройшов конкурс на посади до Конституційного Суду. Вже 20 грудня Дорадча група експертів (ДГЕ) оголосить кандидатів, які пройшли етап перевірки доброчесності. Нагадаємо, що за квотою зʼїзду суддів на дві посади до КСУ наразі претендують дев’ять кандидатів, які нещодавно проходили співбесіди. Ми зібрали перелік тих, до кого в ДГЕ виникло найбільше запитань.

Ігор Завальнюк — cуддя Одеського окружного адмінсуду. 

• Науковий керівник дисертації кандидата – Сергій Ківалов. Три статті за темою дисертації Завальнюка були відсутні в наукових збірниках до 2024 року. Після звернення DEJURE та питань комісії статті додали до журналів. Кандидат пояснив це тим, що неналежно контролював процес публікації матеріалів.
• Не менш показова історія про можливий конфлікт інтересів — у 2015 році кандидат розглядав справу, де стороною був Сергій Ківалов. Завальнюк зазначив, що до 2017 року не спілкувався особисто з Ківаловим, хоча той був його науковим керівником. Університет нібито не повідомив про це, а він не перевірив. Такі епізоди закономірно ставлять питання про доброчесне написання дисертації.

Віталій Затолочний — суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду.

• Затолочний із сімʼєю живе у квартирі, що належить сестрі його колеги з суду, з яким він ухвалив понад 1200 рішень в одній колегії. Жодної орендної плати кандидат не сплачує,  лише комунальні послуги і витрати на утримання житла. Так само суддя користується гаражем тієї ж власниці, оплата за комунальні послуги начебто включає оплату і за нього. Затолочний заперечує конфлікт інтересів. 
• Щодо дисертації Затолочного — Дорадча група експертів продемонструвала значні збіги з роботою науковця Руслана Мельника. Затолочний наполягав, що це були «елементи дискусії». Ще кандидат зазначив, що сам Мельник цитував норми права та загальновідомі факти, які інакше викласти неможливо. Відповідальність за будь-які неточності Затолочний частково переклав на наукового керівника та інших осіб, які перевіряли роботу, оскільки він «не є чистим академічним науковцем».
• Окреме питання — 301 рішення російською мовою у 2010–2012 роках. Затолочний пояснив, що вони жили саме в таких реаліях до 2012 року: від прокуратури до суду документи в кримінальних справах надходили вже  складені російською мовою.

Яна Ленгер – професор кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права юридичного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки.

• Ленгер була опоненткою під час захисту дисертації ексдепутата Андрія Деркача у 2019 році, якого завербували спецслужби РФ, — він став сенатором Ради федерації Росії від Астраханської області, а потім увійшов до комітету Ради федерації Росії з безпеки й оборони. Кандидатка зазначила, що особистих контактів з Деркачем не мала, коштів від нього не отримувала, а поїздку до Києва для захисту його дисертації оплачувала самостійно. 
• У дисертації самої кандидатки виявили текстові збіги з роботою Лати Н.Ф. На думку Ленгер, у 2007 році вимоги до дисертацій були не такі суворі як зараз. Лата є у списку використаних джерел і текст збігається лише у висновку до розділу. Кандидатка визнала, що запозичила велику частину і треба було вказати джерело походження тексту. 
• У своїй докторській Ленгер використовувала російські джерела. Мотивує тим, що тоді не було стратегії інформаційної безпеки України, а російські теоретики права вважалися «авторитетними».

Віталій Придатко — суддя Кролевецького районного суду Сумської області.

• Придатко занадто довго розглядав справи про адмінправопорушення за 130 КУпАП, про водіння напідпитку. Дев’ять таких справ кандидат закрив через сплив річного строку — без пояснення причин затримки розгляду в самих рішеннях. Пояснення кандидата — лікарняний, прохання сторони захисту про відкладення засідань, початок вторгнення рф.
• Також Придатко розглянув близько 30 рішень, зокрема і за ст. 130 КУпАП, де представником був адвокат Вернигора, який надав Кандидату рекомендацію. Суддя не вбачає у цьому упередженості.
• ДГЕ питала Кандидата про його сумнівне придбання будинку. Як стало відомо з рішення суду, власник майна думав, що укладає з суддею договір довічного утримання. Натомість пенсіонер опинився у будинку для людей похилого віку, а суд визнав договір купівлі-продажу недійсним. 

Олександр Ткаченко – суддя Господарського суду Миколаївської області у відставці.

• Кандидат учетверте намагається потрапити до Конституційного Суду. Ткаченка добре знають за його “гаражною історією”: Фундація DEJURE вже описувала, як він не виконував рішення суду про повернення металевого гаража кооперативу. Що Етична рада під час конкурсу до Вищої ради правосуддя, що Дорадча група експертів в минулому конкурсі до Конституційного Суду визнали його таким, що не відповідає критеріям доброчесності. Питання, які ставлять йому сьогодні, фактично ті самі: невиконання рішення суду, конфлікт інтересів та недостовірність у деклараціях.

Очікуємо на рішення Дорадчої групи експертів щодо моральних якостей кандидатів. Наступним кроком стане етап перевірки рівня компетентності у сфері права. Тільки тоді ДГЕ сформує список рекомендованих, з яких з’їзд суддів зможе обрати суддів на дві посади до КСУ.  Так є шанс заповнити дві з п’яти вакантних посад, також зараз триває конкурс на ще дві посади від парламенту.

Обрання доброчесних і професійних суддів КСУ — критично важливо, бо саме цей суд визначає межі влади, захищає права громадян і може як підтримати реформи, так і знищити їх одним рішенням. Незалежний і професійний склад КСУ — це гарантія демократії, запобіжник узурпації влади та одна з ключових умов євроінтеграції України.