вересень 2021

Суддівська (без)відповідальність.

Узагальнення практики розгляду ВРП скарг на суддів,
які звільняли п'яних водіїв від покарання.
1. Вступ
Керування транспортом у стані сп'яніння є не лише надзвичайно небезпечним порушенням, але і потужним джерелом корупції. У цьому році Вищий антикорупційний суд ухвалив вже 4 вироки суддям, які за гроші допомагали п'яним водіям уникнути покарання.

Аналіз судової практики доводить —- у сотнях випадків водії уникають покарання саме завдяки сумнівним діям суддів. Припинити таку порочну практику можливо лише завдяки усвідомлення суддями невідворотності покарання за очевидне «відмазування» пяних водіїв. У першу чергу це завдання Вищої ради правосуддя (надалі — ВРП).

За останній рік юридична команда Фундації DEJURE подали понад 170 скарг на дії суддів при розгляді таких скарг. Завдяки цьому ми отримали можливість доволі ретельно проаналізувати практику розгляду ВРП таких скарг та зробити певні узагальнення, які є важливими для розуміння позиції ВРП у цьому питанні.
2. Трохи статистики
За даними патрульної поліції у 2020 році трапилось 4 522 ДТП через керування автомобілями у стані спяніння (5 189 — у 2019). Це призвело до травмування 1 554 осіб, 103 — загинуло (у 2019 — 1 616 та 108 відповідно). За 8 місяців 2021 таких ДТП трапилось 3 248.

Зазвичай ці ДТП спричиняють величезний суспільний резонанс. Усім відоме ДТП у Харкові у жовтні 2017 року, яке забрало життя 6 осіб чи під Києвом у липні 2020, де загинула ціла сім'я — молоде подружжя та їх двоє малолітніх дітей. Після останньої Володимир Зеленський скликав спеціальну нараду та запропонував карати довічним ув'язненням водіїв, які пяними спричинили загибель людей.

Керування автомобілем у стані сп'яніння, якщо це спричинило ДТП з тілесними ушкодженням від середньої тяжкості і до загибелі людей є злочином, що передбачений ст. 286-1 Кримінального кодексу, за який може наступити відповідальність до 12 років тюрми.

В усіх інших випадках це адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 Кодексу про адміністративні правопорушення. Там теж серйозні санкції — штраф від 17 000 грн. до 51 000 грн., з обов'язковим позбавленням права керувати автомобілем від 1 до 10 років та можливим оплатним вилученням чи конфіскацією автомобіля.

Незважаючи на трагічні наслідки п'яного кермування та значну відповідальність, статистика свідчить, що величезна кількість водіїв щороку дозволяє собі сідати за руль у стані сп'яніння.

Надалі мова буде йти лише про адміністративні правопорушення, оскільки вони наймасовіші та практика Вищої ради правосуддя стосується суддів, які розглядали саме цю категорію справ.

У 2020 році до судів надійшло 137 588 адміністративних протоколів щодо таких водіїв, що навіть більше ніж у минулі роки (126 610 у 2019, 124 183 у 2018 році).

За минулий рік суди:
  • покарали 83 771 осіб (у 2019 — 73 519, у 2018 — 68 926).
  • визнали невинними 17 780 водіїв (у 2019 — 16 324, у 2018 — 15 502)
  • закрили 16 852 справ за закінченням строків (у 2019 — 17 306, у 2018 — 19 861)
  • повернули поліції 12 917 справ (у 2019 — 13 626, у 2018 — 16 249).
Щодо покарань водіїв визнаних винними, то у 2020 році:
  • 83 648 водіїв оштрафували на загальну суму 1, 09 млрд. грн. (у 2019 — 73 430 на загальну суму 900 млн. грн., у 2018 році — 68 769 на загальну суму 813 млн. грн.). Цікаво, що це майже ½ від загальної суми штрафів за усі правопорушення (2, 26 млрд. грн.).
  • 70 539 осіб позбавили прав керування (у 2019 — 63 283, у 2018 році — 59 238).
  • 627 звільнено від покарання за малозначністю (у 2019 — 531, у 2018 — 569)
  • 1475 передано трудовому колективу чи громадській організації для заходів громадського впливу (у 2019 — 1 412, у 2018 —1 267)
Отже щороку близько 50 000 водіїв, яких спіймали з ознакам спяніння не зазнають будь-якого покарання. Очевидно, що ця статистика формує у водіїв впевненість у можливості уникати відповідальності та дозволяє їм сідати п'яним за кермо сподіваючись на можливість «вирішити питання» якщо спіймають.
3. Схеми уникнення від покарання
Минулого року ми проаналізували судову практику розгляду протоколів про адміністративні правопорушення, які складені поліцією за ст. 130 КУпАП та виявили, що доволі часто ці справи закриваються за сумнівних обставин, де ключовою є роль судді.

Нами було виокремлено 4 головні способи ухилення від покарання за пяне водіння:

  • затягування з розглядом справ;
  • застосування до водія заходів громадського впливу (передача на поруки трудовому колективу);
  • закриття справи за малозначністю;
  • заперечення, що водій був за кермом.

17.03.2021 вступили у силу зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, якими строк притягнення до відповідальності за пяне водіння збільшено з трьох місяців до одного року та прямо заборонено закривати такі провадження за малозначністю чи у зв'язку передачею правопорушника на поруки.

Це б мало унеможливити 3 найпоширеніші способи ухилення від покарання. Про ефект можна буде говорити за підсумками 2021 року. Водночас ми зафіксували затягування, які тривали і понад рік, а також вже десятки випадків, коли судді продовжують закривати справи за малозначністю чи у зв'язку з передачею порушника на поруки попри пряму заборону у Кодексі. Ще ми прогнозуємо збільшення випадків уникнення водіями покарання шляхом застосування інших способів затягування (наприклад, відправлення справ на дооформлення, заявлення відводів) та закриття справ за відсутності складу правопорушення.

Тому можна стверджувати, що однією зміною законодавства ці схеми не викорінити. Судді повинні усвідомлювати свою відповідальність та невідворотність покарання за застосування цих схем. І тут найважливішою є позиція Вищої ради правосуддя.
4. Подані скарги та результати
З початку 2020 року Фундація DEJURE системно моніторить судові рішення за ст. 130 КУпАП та фіксує факти, які можуть свідчити про застосування схем уникнення водіями покарання завдяки сумнівним діям суддів.

На підставі аналізу близько 4 000 судових рішень ми подали до ВРП понад 170 дисциплінарних скарг щодо суддів з усіх регіонів України. На їх підставі станом на 01.09.2021 притягнуто до відповідальності 9 суддів:

  • Карнасевич Г.І та Галин В.П. з Самбірського міськрайонного суду Львівської області (попередження),
  • Пташинський І.А. з Самбірського міськрайонного суду Львівської області (догана)
  • Бабко В.В. з Деснянського суду м.Києва (попередження),
  • Скуба А.В. з Дарницького суду м.Києва (попередження),
  • Смик С.І. з Печерського суду м.Києва (догана),
  • Гаєва Л.В. з Приморського суду м.Одеси (попередження),
  • Бакай І.А. з Кам'янка-Бузького суду Львівської області (догана),
  • Карбовнік І.М. з Миколаївського суду Львівської області (попередження).

Водночас до переважної більшості суддів застосовано найлегше, можна сказати символічне, покарання — попередження. Лише у трьох випадках судді отримали догану, що також не є серйозним покаранням.

За 17 скаргами відкрито дисциплінарне провадження і рішення ще не прийнято.

У чотирьох випадках провадження відкрили, але відмовились притягувати суддю до відповідальності. Ще у трьох випадках після відкриття провадження закрили його у зв'язку із поданням судді у відставку.

На 55 скарг Вища рада правосуддя відповіла відмовою у відкритті провадження. Ще понад 80 наших скарг знаходиться на розгляді у ВРП на стадії вивчення.

Таким чином з 88 скарг Фундації DEJURE, які були розглянуті ВРП у 10 % випадків судді притягнуті до відповідальності. Провадження відкрито за 27 % скарг. Це значно більше від загальних показників ВРП. Так за 2020 рік ВРП завершила розгляд 13 425 скарг. За ними відкрито провадження у 404 випадках (3%) та притягнуто до відповідальності 141 суддю (1 %).

5 серпня ВРП оголосила про зупинення розгляду дисциплінарних справ до моменту створення служби дисциплінарних інспекторів, що передбачено відповідними змінами до закону «Про Вищу раду правосуддя». Оскільки це можливо лише після закінчення перевірки діючих членів ВРП Етичною комісією, то цей процес може зайняти від 6 місяців і більше.
5. Дисциплінарна практика та її узагальнення
У кожному випадку розгляду нашої дисциплінарної скарги ми беремо участь у засіданнях ВРП, аналізуємо ухвалені рішення, матеріали справ та дії членів ВРП. Для цього ми подаємо клопотання про ознайомлення з матеріалами справ у електронному вигляді та зазвичай отримуємо усі документи, включно з судовими справами та відеофайлами, поясненнями судді, попередніми висновками членів ВРП. Це дозволяє встановити наскільки висновки ВРП відповідають матеріалам справи та причини відмови у відкритті проваджень. Останнє можливо лише після ознайомлення висновками члена ВРП-доповідача за результатом попередньої перевірки, оскільки в ухвалах про відмову у відкритті провадження не розкриваються мотивація відмови.

У цьому процесі ми виявили, що у ВРП відсутня єдність підходів до вирішення такої категорії справ, багато важливих фактів ігноруються, застосовуються подвійні стандарти, а покарання є явно непропорційним до виявлених порушень судді. Також зафіксовано факт очевидного переслідування судді шляхом масової подачі скарг та сумнівного рішення ВРП.

У зв'язку з цим та, зважаючи на значний суспільний резонанс цієї категорії справ, виникла необхідність узагальнити дисциплінарну практику розгляду таких скарг. Про це у лютому 2021 публічно заявила і Вища рада правосуддя. Однак на запити у ВРП відповіли, що не проводили таке узагальнення.

Фундація DEJURE звернулась до ВРП з проханням надати напрацювання робочої групи з узагальнення усієї дисциплінарної практики, яка утворена у червні 2020 року. Ми хотіли врахувати позицію ВРП при підготовці власного узагальнення. Але і тут нам відмовили. Це свідчить, що або у ВРП насправді відсутні будь-які напрацювання або ж ВРП не зацікавлена в уніфікованих підходах до розгляду цих справ.

Тому ми вирішили самостійно зробити узагальнення дисциплінарної практики ВРП на підставі даних про результати розгляду наших скарг, а також скарг поданих іншими скаржниками, інформація, про які є у вільному доступі.
6. Вибірка та загальна статистика
Оскільки у багатьох скаргах йшлось про більше ніж одне порушення, то сукупна кількість цих скарг за видами порушень є більшою ніж сама кількість скарг.
Загалом для аналізу нами використано дані про 127 скарг та 135 рішень ВРП та її дисциплінарних палат на їх підставі, які вказані у таблиці.
Але потрібно враховувати, що ці дані не є повними, оскільки при аналізі практики по розгляду скарг інших осіб ми обмежені інформацією, яка вказана в ухвалах ДП ВРП про відмову у відкритті проваджень. Доволі часто там не вказано, що ці скарги стосувались саме розгляду справ за ст. 130 КУпАП. Тому ми переконані, що значна кількість відмов і усі випадки повернень без розгляду нами не ідентифіковані і не враховані у цьому аналізі.

Якщо розподілити проаналізовані нами скарги за видами порушень суддів[1], на які скаржились, то:

  • 74 скарги були пов'язані із затягуванням
  • 29 скарг на безпідставну передачу на поруки
  • 19 скарг на закриття за малозначністю
  • 19 скарг на грубе порушення КУпАП чи безпідставне закриття справ.
Звертаю увагу, що часто у кожній скарзі йшлось про декілька видів порушень і у абсолютній більшості скарг вказувались декілька справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, де такі порушення були допущені. Коли йшлось про затягування, то зазвичай кількість справ була від 5 до 50.

За результатами розгляду скарг статистика наступна:

  • у 66 випадках у відкритті провадження відмовлено чи скаргу повернуто
  • у 61 випадку було відкрито дисциплінарне провадження, з яких:
    • 22 судді притягнуто до відповідальності;
    • 6 проваджень закрито через звільнення судді;
    • 7 проваджень закрито у зв'язку з відмовою притягнення судді до відповідальності;
    • 26 проваджень ще на стадії розгляду.

Ця статистика свідчить про значний відсоток відкритих проваджень. Водночас це також доводить, що переважна кількість відмов не врахована у статистиці через неможливість їх ідентифікувати на підставі відкритих даних.

Якщо подивитись на цю статистику у розрізі дисциплінарних палат та членів ВРП, то найбільше відмовляла у відкритті проваджень третя ДП ВРП (32), а найменше друга (11).

Аналогічний результат тільки навпаки у статистиці відкритих проваджень —- найбільше відкривала друга — 25, а найменше третя — 18. При цьому і друга і третя палата відкривали провадження, які мають ознаки переслідування (щодо судді Сидорова).

Найбільше відкритих проваджень у члена 2 ДП ВРП Прудивуса О.В. — 9. Найбільше відмов у відкритті провадження у члена 3 ДП ВРП Матвійчука В.В. — 14.
Рішення
Перша
Друга
Третя
Всього
Відмовлено у відкритті
23
(Краснощокова — 9, Розваляєва — 6, Шелест — 4, Шапран — 4)
11
(Грищук — 3, Артеменко — 2, Блажівська — 2, Саліхов — 2, Прудивус — 1, Болотін — 1)
32
(Матвійчук — 14, Гречківський —7, Говоруха — 7, Іванова — 4, Швецова — 1)
66
Відкрито
18
(Розваляєва — 7,Шапран — 4, Плахтій — 1, Маловацький — 1, Саліхов — 1)
25
(Прудивус — 9, Блажівська — 3, Болотін — 3, Грищук — 3, Саліхов — 3, Худик — 3)
18
(Матвійчук — 4, Швецова — 4, Говоруха — 3, Гречківський — 3, Іванова — 3)
61
Покарано
6
(Шапран — 2, Гусак — 2, Плахтій — 1, Розваляєва — 1)
8
(Прудивус — 2, Саліхов — 2, Болотін — 1, Грищук — 1, Артеменко — 1, Худик — 1)
8
(Іванова — 2, Гречківський — 2, Матвійчук — 2, Говоруха — 1, Худик — 1)
22
Відмовлено у покаранні
2
(Розваляєва, Маловацький)
2
(Блажівська, Худик)
3
(Швецова 2, Матвійчук
7
7. На що скаржаться
Зважаючи на власну значну практику подачі скарг, та з аналізу даних про інші скарги, можна виокремити ключові порушення суддів, які призводять до дисциплінарних скарг.
7.1. Недотримання розумних строків
Найбільша кількість скарг (74) стосувалась недотримання суддями розумних строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, що у підсумку призводило до закриття провадження.

У більшості випадків судді визнавали водіїв винними у вчиненні правопорушення, але справи закривались на підставі ст.38 КУпАП у зв'язку із закінченням тримісячного строку з моменту вчинення правопорушення. Лише у незначній частині випадків судді після закінчення цього строку закривали провадження без вирішення питання про вину водія. Тобто за цією схемою в основному уникали відповідальності особи, вина яких у п'яному водінні є доведеною.

Нами скарги подавались при умові наявності одразу декількох обставин:

  • суддя системно закривав справи за строками, в середньому не менше ніж 10 раз за останні 2-3 роки.
  • протоколи надійшли судді не пізніше ніж за місяць до закінчення строку.
  • у постановах або взагалі не вказано причин недотримання строку або вказані причини очевидно не є поважними.
  • були наявні факти, що свідчили про особливий підхід судді до справи;
  • рішення ухвалювалось на наступний день чи майже одразу після закінчення строку.
  • водій після закриття справи спричиняв ДТП з жертвами чи знову керував авто у стані сп'яніння.
Доволі часто нами виявлялись випадки, коли справи закривались начебто у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності ще до їх реального закінчення. Зокрема такі дії допускали судді Октябрського суду м.Полтава Андрієнко Г.В. (справа № 552/5352/17 та № 554/6287/17), Печерського суду м.Києва Білоцерківець О.А. (справа № 760/19126/19-п) та Шапутько С.В. (справа № 757/41416/19-п), Деснянського суду м.Києва Бабко В.В. (справи № 754/16392/19 та № 754/18002/18), Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Трембач О.Л. (справа № 686/15219/19).

Інші скаржники також в основному скаржились на порушення строків розгляду. Багато таких скарги подавали представники ГО "Автомайдан" та регіональні управління поліції. Цікаво, що одну скаргу подав діючий член ВРП Болотін С.М., який на той момент був головою Хмельницького апеляційного суду і одна справа ініційована членом ВРП Гусаком М.Б. при розгляді іншої скарги. Ще одну скаргу ініціювало НАБУ.
7.2. Безпідставна передача на поруки
На другому місці за кількістю скарги на безпідставне закриття справ у зв'язку із передачею порушника на поруки (29).

Відповідно до ст. 21 КУпАП, яка діяла до 17.03.2021 водія можна було звільнити від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Таким чином суд мав враховувати характер правопорушення і особу правопорушника, а головне — обґрунтувати доцільність застосування до нього саме такого заходу. Натомість у абсолютній більшості проаналізованих нами постанов таких аргументів не було. В основному уся мотивація зводилась до загальних фраз про те, що правопорушник позитивно характеризується за місцем роботи, щиро кається, автомобіль потрібен для роботи та відсутні негативні наслідки правопорушення.

Також нами не виявлено випадків, коли б у матеріалах справ щодо водіїв яких передавали на поруки були повідомлення від трудових колективів про те, які саме заходи громадського впливу були застосовані до водіїв. Незважаючи на це, тобто на відсутність інформації про дієвість таких заходів судді продовжували їх застосовувати.

Зазвичай ми подавали скарги, якщо обставини справи вказували на очевидну безпідставність рішення та сприяння судді в ухиленні водіям від покарання. Для прикладу, коли:

  • у рішенні суду одночасно вказано, що водій є безробітнім та позитивно характеризується за місцем роботи (справа № 569/8165/21).
  • суддя вказує на щире каяття порушника, який навіть не прийшов на засідання і у поясненнях про це не вказав (справа № 638/2702/21).
  • передають на поруки водія якого пів року тому спіймали п'яним і теж передали на поруки (справа № 638/2702/21 і № 953/15450/20).
Окремою підставою скарг було прийняття рішень на підставі сумнівних чи підроблених документів. Так виявилось, що усі судді Самбірського суду Львівської області передавали водіїв на поруки трудовому колективу ПП "Білаки". Однак звернення цього колективу були підробленим, про що заявив директор підприємства. У цьому ж суді масово передавали порушників на поруки підприємцям, діяльність яких вже давно припинена.

Також ми подавали скарги на суддів, які застосовували до водіїв заходи громадського впливу вже після того, як закон це заборонив робити. Для прикладу, пряму заборону порушували судді Хустського районного суду Закарпатської області Сідей Я.Я. (справа № 243/3810/21), Слов`янського міськрайонного суду Донецької області Ільяшевич О.В. (справа № 243/3810/21), Вінницького міського суду Вінницької області Вишар І.Ю. (справа № 127/11783/21), Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімова Н.Д. (справа № 495/2845/21) та інші.
7.3. Закриття справ за малозначністю
Очевидно, що пяне водіння неможливо назвати малозначним порушенням, але чимало суддів закривало справи саме на цій підставі. При цьому аргументація у більшості випадків зводилась лише до загальних фраз.

Ми подавали скарги, коли виявляли випадки очевидно безпідставного закриття справ за малозначністю або коли суддя робив це масово.

Для прикладу, суддя Корольовського суду м. Житомира Скрипка О.В. закрив справу за малозначністю щодо водія, якого у січні 2021 року спіймали з ознаками наркотичного сп'яніння. Суддя визнав його винним, але врахував, що водій є інвалідом і неофіційно займається перевезенням пасажирів з м. Житомира до м. Києва обмежився усним зауваженням (справа № 369/577/21). При цьому суддя не пояснив чому такі дії водія, який займається перевезеннями пасажирів і до якого мали би бути підвищені вимоги щодо безпеки руху є малозначними.

Суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Закревський В.І. 06.05.2021 закрив за малозначністю справу щодо водія, який у стані сп'яніння, що у 8 раз перевищує норму спричинив ДТП (справа № 484/952/21).

Як і у випадку з порукою ми подавали скарги на суддів, які закривали справи за малозначністю вже після того, як закон це заборонив робити. Серед таких судді Солом'янського суду м.Києва Макуха А.А (справа № 760/20287/21), Зборівського суду Тернопільської області Чорна В.Г. (справа № 599/639/21), Шевченківського суду м. Запоріжжя Зарютін П.В., Іванківського суду Київської області Ткаченко Ю.В. (справа № 366/1143/21), Малиновського суду м. Одеси Мазун І.А. (справа № 521/10743/21) та ін.
7.4. Покривання суддів та високопосадовців
Є чимало випадків, коли водіями, які сіли за кермо у стані сп'яніння є самі судді, прокурори чи інші високопосадовці. У таких випадках висока ймовірність застосування кругової поруки. Ми відстежували такі випадки та у разі наявності сумнівних дій суддів, які ухвалювали рішення по давали відповідні скарги.

Так, ми подали скарги на:

  • суддю Печерського суду м.Києва Смик С.І., яка закрила справу № 757/64681/19-п щодо судді Шостого апеляційного адміністративного суду Бабенка К.А. Вона вирішила, що надані поліцією відеодокази не підтверджують, що суддя був за кермом. Хоча оприлюднені журналістами відео з бодікамер поліцейських це чітко доводять.
  • суддю Печерського суду м.Києва Білоцерківець О.А., який більше року розглядав справу № 757/1456/18-п щодо резонансної пяної ДТП за участі судді Усатова Д.Д. та закрив її за строками.
  • голову Дарницького суду м.Києва Щасну Т.В., яка з втручанням у автоматизовану систему отримала справу № 753/14408/20 щодо судді ОАСКу Маруліної Л.О. та закрила її за сумнівних обставин.
  • суддю Шевченківського суду міста Києва Мальцева Д.О., який закрив резонансну справу № 761/44373/19 щодо ексзаступника прокурора Тернопільської області Ігора Мукана.
  • суддю Калинівського районного суду Вінницької області Аліменка Ю.О. який закрив справу № 132/1161/18 щодо ексголови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури Грушковського В.Ю.
7.5. Безпідставні закриття справ
Доволі значна кількість скарг стосується закриття чи повернення на доопрацювання справи щодо нетверезих водіїв за очевидних порушень законодавства, що містять ознаки суддівського свавілля. Такі скарги подають як громадяни так і національна поліція. Зокрема, скаржились на:

  • безпідставне масове направлення протоколів на доопрацювання;
  • закриття справи, коли водії відмовлялись від проходження обстеження на місці, а потім приносили довідки про відсутність сп'яніння.
  • закриття справи, через начебто порушення правил направлення водія на огляд у медичний заклад.
  • масове закриття справи у звязку з направленням справ для розслідування у рамках кримінального провадження.
8. За що карають
Загалом з 2018 року до 05.08.2021 за порушення при розгляді цієї категорії справ ВРП притягнула до відповідальності 21 суддю, з яких 9 суддів за скаргами представника Фундації DEJURE.

7 рішень дисциплінарних палат судді оскаржували, однак ВРП залишили їх у силі. Лише в одному випадку, ВРП змінила покарання з догани на попередження.

Одне з рішень ВРП скасовано Великою Палатою Верховного Суду, ще одне Велика Палата залишила без змін.

З аналізу цих рішень випливає, що ВРП вбачала у діях суддів такі склади правопорушень:

  • умисне або внаслідок грубої недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків;

  • умисне або внаслідок грубої недбалості безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

  • умисне або внаслідок грубої недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;

  • умисне або внаслідок грубої недбалості грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
8.1. Безпідставне затягування
Найчастіше суддів карали саме за безпідставне затягування справи (13 випадків). При цьому не кожне порушення строків у ВРП вважали дисциплінарним порушенням.

З аналізу дисциплінарної практики ВРП випливає, що оцінюючи дотримання суддею розумних строків розгляду цих справ, у ВРП застосовували такі критерії:

  • своєчасність призначення справи до розгляду;

  • величина інтервалів між судовими засіданнями;

  • обґрунтованість їх відкладення чи оголошення у них перерв;

  • обґрунтованість та своєчасність повернення матеріалів для доопрацювання чи витребування додаткових матеріалів;

  • повнота підготовки справи до розгляду;

  • повнота вжитих суддею заходів щодо усунення обставин, які унеможливлюють розгляд справи чи спричиняють його затягування;

  • належність та дієвість контролю з боку судді за виконанням службових обов'язків працівниками суду, у тому числі щодо формування та надіслання судових повісток / кореспонденції, за своєчасністю виконання запитів суду іншими органами тощо.

Зокрема, дисциплінарні палати та ВРП вважали, що порушенням є затягування розгляду справ з таких причин :

Важливо, що в окремих провадженнях ВРП не вважає відпустку судді виправданням для таких значних пауз між засіданнями. Так дисциплінарна палата відкинула пояснення судді Бакай, що призначення засідань у 6-ти справах з інтервалом від 67 до 91 дня зумовлений перебуванням судді у відпустці протягом 42 днів.



Дисциплінарна палата у справі щодо судді Галина зробила висновок, що повернення протоколу на дооформлення можливе лише під час прийняття суддею протоколу про адміністративне правопорушення до свого провадження та у разі встановлення ним його невідповідності визначеним статтею 256 КУпАП вимогам. Повернення протоколу на дооформлення на пізнішій стадії розгляду справи нівелює суть такого повернення.

  • невжиття невжиття суддею своєчасних заходів для з'ясування причин неповернення об'єктом поштового зв'язку зворотних повідомлень про вручення поштового відправлення та встановлення зареєстрованого місця проживання особи.
У Рішенні ВРП від 12.11.2020 № 3100/0/15-20 вказано: «безумовно, після проведення першого судового засідання у таких справах судді Шевчуку В.В. було відомо про невручення повісток та потребу у з'ясуванні відомостей про зареєстроване місце проживання особи, однак він неодноразово призначав їх до розгляду, а такі відомості витребовувалися суддею лише після кількох наступних засідань у справах. Зазначене свідчить про неефективне та несумлінне використання ним своїх процесуальних повноважень.»

Зазвичай ВРП вважала об'єктивним та законним відкладення розгляду справи у зв'язку із неявкою водія та відсутності відомостей про його належне повідомлення про час та дату судового засідання, а також у разі наявності його клопотання про відкладення розгляду справи.

Водночас у дисциплінарному провадженні щодо судді Лужецької О.Р., ВРП відкинула її посилання саме на ці підстави тривалості розгляду та вказала, що суддя не забезпечила необхідний баланс між дотриманням права водія на участь у розгляді справи та дотриманням строків, визначених законом, розгляду справи й строків можливого притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення (рішення ВРП від 13.09.2018 № 2905/0/15-18).

Загалом у рішеннях ВРП та дисциплінарних палат сформульовані правові позиції, які дозволяють доволі чітко окреслити обов'язки суддів щодо дотримання строків розгляду цих справ та підстави для покарання судді у разі їх порушення:

  • засідання мають відкладатись у рамках строку на розгляд
    «Відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків, визначених, зокрема, статтею 38 КУпАП, у випадку встановлення наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення» (Рішення ВРП від 12.11.2020 № 3100/0/15-20).

  • пріоритет публічного інтересу уможливлює розгляд справи і за відсутності порушника
    «Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд мав би провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).» (Рішення 2ДП ВРП від 25.01.2019 № 194/1дп/15-19). Потрібно зазначити, що вказане рішення було скасовано ВП ВС, але з інших міркувань.

  • суд повинен враховувати суспільну небезпечність порушення
    «Суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, з огляду, в тому числі, й на характер суспільної небезпечності такого правопорушення зобов'язаний вживати належних, дієвих заходів для її розгляду, не допускати безпідставних зволікань із таким розглядом, оскільки несвоєчасність розгляду справи у цьому випадку може мати наслідком ухилення особи від передбаченої законом відповідальності та не сприятиме вихованню правопорушника у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України» (рішення 2 ДП ВРП від 05.07.2021 № 1449/2дп/15-21);

  • дотримання строків розгляду має бути предметом постійної уваги та контролю суддів «Питання щодо своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та накладення стягнення на осіб, визнаних винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених вказаною нормою, із дотриманням строку, визначеного статтею 38 цього Кодексу, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи. Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та вживати усіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення адміністративного правопорушення» (рішення 1ДП ВРП від 04.08.2021 № 1754/1дп/15-21).

  • саме по-собі значне навантаження не може бути виправданням затягування справ.
    У всіх проаналізованих випадках судді виправдовували свої дії великим навантаженням, однак ВРП виробила вже сталу позицію, що саме по-собі значне навантаження не може слугувати єдиним та достатнім обґрунтуванням тривалого розгляду як справ щодо пяних водіїв так і інших категорій справ.

    Водночас часто саме надмірне навантаження ставало єдиною причиною відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (рішення 3ДП ВРП від 24.02.2021, рішення 2ДП ВРП від 30.11.2020 № 3300/2дп/15-20, рішення 1ДП ВРП від 14.07.2021 № 1555/1дп/15-21). Якогось єдиного підходу до вирішення цього питання ми не виявили, що дає можливість ВРП у одних випадках притягувати до відповідальності незважаючи на навантаження, а у інших аналогічних випадках — ні.

    При оцінюванні навантаження у ВРП завжди враховували загальні кількісні показники розгляду суддями справ. Останнім часом ВРП посилається на власне ж рішення від 24 листопада 2020 року № 3237/0/15-20, яким рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ. Проте лише в одному з проаналізованих рішень ми виявили, що у ВРП оцінювали не просто загальні цифри, а саме розклад роботи судді та заплановані засідання, з якого було зроблено висновок, що попри значне навантаження у судді були можливості призначити справу на конкретні дати в межах строку (рішення ВРП від 13.09.2018 № 2905/0/15-18).

  • недобросовісна поведінка інших осіб може впливати на затягування, але суддя повинен вживати заходів для недопущення цього
    Також судді доволі часто посилались на недобросовісну поведінку інших учасників процесу та неналежну роботу пошти. У зв'язку з цим важливою є правова позиція, яка зафіксована у рішенні 1ДП ВРП від 04.08.2021 № 1754/1дп/15-21: «Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення через недоліки в діяльності суддів, незадовільну організацію судового процесу, особливо якщо внаслідок цього винні особи уникають накладення на них адміністративних стягнень за вчинені правопорушення, негативно впливає на ефективність правосуддя та авторитет судової влади. Отже, надзвичайно важливо, щоб на кожному етапі суддями вживались усі можливі та належні заходи, аби унеможливити або мінімізувати такі наслідки як у власній роботі та роботі працівників суду, так і в роботі тих органів, які тим чи іншим чином долучені до цього процесу, адже саме на суддю покладено обов'язок забезпечити своєчасний розгляд і вирішення судових справ відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства. Під час розгляду справ про адміністративні правопорушення суддя завжди має пам'ятати, що законом встановлено надзвичайно стислі строки для їх розгляду, а також незначні строки, впродовж яких на осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, можуть бути накладені адміністративні стягнення, при цьому враховувати, що і органи, які складають та направляють протоколи про адміністративні правопорушення до суду, і об'єкти поштового зв'язку, які вручають судові повістки, і працівники суду можуть допускати зволікання з виконанням покладених на них обов'язків чи недбалість при їх виконанні, а особи, стосовно яких складено протоколи, – ухилятися від явки до суду у різний спосіб тощо. Для цього суддя повинен ставити високі вимоги щодо організації судочинства до себе, своїх помічників та інших відповідальних працівників суду, а також не залишати без уваги порушення, що допускаються працівниками інших органів, від належного виконання обов'язків якими залежить можливість забезпечення належного правосуддя».

    Разом з тим, попри доволі чітку та системну позицію ВРП щодо обов'язку суддів забезпечувати розгляд цієї категорії справ у встановлені законом строки значно більше випадків, коли у ВРП всупереч власним правовим позиціям не вбачають порушень у діях суддів, навіть у випадках системного затягування розгляду цих справ. Про це більш детально буде описано нижче.
8.2. Безпідставна передача водіїв на поруки
Дисциплінарна практика щодо притягнення до відповідальності суддів, які безпідставно передають водіїв на поруки трудовим колективам (застосування заходів громадського впливу) не така значна і з'явилася у 2021 році завдяки нашим скаргам.

Станом на 05.08.2021 ці обставини стали підставою для притягнення до відповідальності 4 суддів.
Відповідно до рішень у цих справах ВРП вважає порушенням такі дії суддів:

  • відсутність у постановах суду мотивів застосування до порушників саме заходів громадського впливу або використання для цього однотипних загальних фраз.

    Так, ВРП залишила у силі рішення дисциплінарної палати про притягнення до відповідальності судді Скуби А.В. У рішенні ВРП від 03.08.2021 вказано: "в наведених постановах мотиви, на підставі яких перевагу надано звільненню таких осіб від адміністративної відповідальності, зводяться лише до загальної фрази: «Враховуючи обставини та характер вчиненого правопорушення, винну особу, ступінь її вини, відсутність обтяжуючих обставин, вважаю за доцільне застосувати до особи заходи громадського впливу, звільнивши її від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу». Отже, суддя всупереч вимогам статті 280 КУпАП та статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не навів у прийнятих рішеннях мотивів відповідної аргументації з дотриманням принципів верховенства права".


  • передача на поруки без звернення трудового колективу.

    ВРП вважає порушенням, якщо у матеріалах справи відсутні клопотання трудових колективів про передачу їм на поруки осіб, винних у вчиненні адміністративних правопорушень (рішення ВРП від 03.08.2021 № 1746/0/15-21).

  • передача на поруки у випадках взаємозаперечної інформації у матеріалах справи.

    У ВРП звертали увагу на випадки, коли щодо порушника давали інформацію про позитивну характеристику з роботи чи інші обставини, пов'язані з роботою, тоді як суддя вказував, що водій безробітній (рішення ВРП від 20.04.2021 № 878/0/15-21).

Цікаво, що у ВРП немає єдності щодо кваліфікації такого проступку. Зокрема такі дії кваліфікують як:

З 17 березня 2021 року КУпАП не допускає закриття таких справ у зв'язку з передачею порушників трудовим колективам для застосування заходів громадського впливу. Однак ми виявили вже більше 10 випадків, коли судді продовжують це робити, незважаючи на заборону та подали скарги на них. Однак до 05.08.21 ВРП не ухвалила жодного рішення на підставі таких скарг.
8.3. Закриття справ за малозначністю
Попри очевидність того факту, що керування у стані сп'яніння не є малозначним порушенням Вища рада правосуддя в основному відмовляла навіть у відкритті дисциплінарного провадження за факти звільнення суддями водіїв від відповідальність через начебто малозначність проступку. Лише рішенням 2ДП ВРП від 05.07.2021 № 1449/2дп/15-21 суддю Бакай І.А. було притягнуто до відповідальності за її дії під час розгляду 11 справ, які закінчились усним попередженням за п'яну їзду.

Дисциплінарна палата виокремила обставини, які у цій справі свідчили про наявність у діях судді ознак правопорушення:

  • відсутність обґрунтування або їх шаблонний характер, коли у різних постановах застосовуються аналогічні за змістом аргументи (наприклад у справі судді Бакай йшлось про начебто врахування судом обставин вживання правопорушниками однотипного медичного препарату, а не алкогольних напоїв).

  • суддя зазначала про незначну суспільну небезпечність при очевидно значному стані сп'яніння (наприклад, 1,27 проміле та 2,31 проміле).

  • суперечливі, взаємовиключні пояснення правопорушників, що є свідченням умисного ухилення осіб від відповідальності. Зокрема, під час складення протоколу правопорушники не заперечували, що вживали алкоголь, однак у подальшому стверджували, що вживали ліки або взагалі не вживають алкогольні напої.
У рішенні палата відзначила, що КУпАП не містить визначення поняття «малозначність», не визначає і не закріплює ознак малозначного адміністративного проступку, критеріїв, за якими суд може це встановити, що фактично надає можливість необмеженого розсуду суду та, як наслідок, може сприяти свавіллю з боку суду, призвести до порушення принципів законності та верховенства права.

За таких обставин суд, з огляду на відсутність чіткого правового визначення малозначності, враховуючи характер правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, що має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими правопорушеннями, що, у свою чергу, зменшує необхідність звільнення судом осіб від відповідальності на підставі статті 22 КУпАП, зобов'язаний всебічно, повно і об'єктивно з'ясовувати обставини таких справ, ретельно аналізувати склад такого правопорушення, оцінювати обстановку його вчинення та, як наслідок, навести у судовому рішенні вмотивоване обґрунтування застосування положень цієї статті КУпАП.

Відсутність належних мотивів на обґрунтування застосування судом приписів статті 22 КУпАП безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.

Важливо відзначити, що у рішенні ДП ВРП є оцінка «найпопулярнішого» аргументу суддів у випадках закриття справ за малозначністю — відсутність негативних наслідків. Палата наголосила, що це не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, а тому постанова суду, якою особу звільнено від встановленої законом відповідальності, безумовно має містити переконливі аргументи, які б свідчили про дотримання судом вимог «справедливого балансу» під час розгляду справи.

При обґрунтуванні рішення даними про особу правопорушника судді мають пояснити чому індивідуальні права та інтереси конкретної особи (в тому числі з урахуванням її особистих якостей) превалюють над публічними (суспільними) інтересами щодо невідворотності відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення з підвищеною суспільною небезпечністю, та яким чином застосування судом усного зауваження сприятиме перевихованню особи, в тому числі з метою запобігання керування джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на це дисциплінарна палата вирішила, що у діях судді Бакай І.А. є склад правопорушення, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» — незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
8.4. Повернення на дооформлення без наявності підстав
Доволі часто судді повертають протоколи про адміністративні правопорушення на дооформлення. У ВРП визнають таку можливість, однак якщо таке повернення є очевидно безпідставним та системним, то це може стати підставою для дисциплінарного стягнення.

Так, рішенням ВРП від 13.02.2020 № 438/0/15-20 суддю Семенову Н.М. притягнуто до відповідальності за те, що безпідставно повернула понад 20 протоколів на доопрацювання, серед яких два протоколи за ст.130 КУпАП:

  • у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні дані щодо вручення порушнику протоколу про адміністративне правопорушення чи його відмови від отримання другого екземпляра цього протоколу. Крім того, в адміністративному протоколі вказано про наявність свідків, однак із протоколу не зрозуміло, чи ці дві особи є свідками правопорушення, чи вони засвідчують факт відмови порушника від підпису у протоколі або якісь інші обставини.

  • не встановлено, чи отримувала особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, посвідчення водія чи ні, а також адміністративний матеріал не містить копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, у протоколі та в поясненнях у графі «місце мешкання» зазначені різні адреси місця проживання правопорушника. До матеріалів справи не долучено копію паспорта правопорушника.
Рішенням ВРП від 24.10.2019 залишено без змін рішення 3ДП ВРП про притягнення до відповідальності у вигляді догани судді Апостолівського суду Дніпропетровської області Кодрян Л.І. Суддя повертала справи на доопрацювання, для прикладу, у зв'язку з тим, що матеріали не були пронумеровані, описані та прошиті, а скріплені степлером, що є порушенням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

Але Велика Палата Верховного Суду скасувала обидва вказані рішення ВРП — постановою від 11 лютого 2021 року № 11-1219сап19 та постановою від 02 вересня 2021 року у справі № 11-97сап20. Суд наголосив, що оскільки процедури повернення на дооформлення немає, то і відповідальності за його порушення не може бути: «відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів.»

Про безпідставне направлення на дооформлення, що призвело до затягування розгляду справ вказано і у рішенні 1ДП ВРП від 04.08.2021 № 1754/1дп/15-21, рішенні 2ДП від 01.07.2020 № 2015/2дп/15-20, рішенні 1ДП ВРП від 03.03.2021 № 544/1дп/15-21. Однак у цих випадках, підставою покарання стало саме затягування, а не безпідставне повернення справ.
8.5. Закриття провадження з очевидними порушеннями та інше порушення КУпАП
В основному ВРП займає позицію, що не вправі оцінювати дії судді по оцінці ним конкретних обставин справи та застосування законодавства. Водночас законодавство дозволяє це робити, якщо у діях судді є ознаки злочину чи дисциплінарного проступку. Тому є низка рішень, де дисциплінарний орган оцінив як суддя врахував наявні в матеріалах справи докази та застосував законодавство про адміністративну відповідальність.

Суддя Заводського суду міста Миколаєва Кузьменко В.В. звільняв від відповідальності водіїв, які відмовлялись проходити огляд на стан сп'яніння на пропозицію поліцейських, а потім приносили довідки медичних установ про те, що стану сп'яніння не було.

2ДП ВРП вирішила, що такі дії судді є очевидним порушенням, оскільки протоколи було складено за відмову від проходження «суддя Кузьменко В.В., встановивши відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі довідок, у яких зазначено про відсутність ознак сп'яніння та які складено з порушенням вимог статті 266 КУпАП, повністю проігнорував той факт, що протоколи складено у зв'язку з відмовою вказаних осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.»

Суддя закрив справу стосовно ще одного водія, оскільки вирішив, що прилад Драгер не відповідає вимогам щодо калібрування вимірювальної техніки, бо останнє калібрування приладу проведено більше ніж за 6 місяців до дати огляду.

У ВРП критично оцінили такий висновок судді. При цьому у рішенні 2ДП ВРП є посилання на копію сервісної книжки драгера, а також лист ДП «Укрметртестстандарт» від 23 червня 2018 року № 12-41/93, в якому вказано, що періодичність повірки вимірювачів вмісту алкоголю в крові становить 1 рік. Важливо вказати, що ці документи відсутні у матеріалах справи і були додані лише до скарги. Тобто навіть якщо суддя про це не знав чи помилився у висновках це не звільняє його від відповідальності.

Окрім того суддя несвоєчасно вносив постанови у Єдиний державний реєстр судових рішень. У підсумку рішенням 2ДП ВРП від 14.09.2020 судді оголошено попередження.

Дуже цікавим є рішення, щодо судді з Ленінського суду міста Миколаєва Кирильчука О.І., який закривав провадження щодо водіїв, які відмовлялись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. У такому випадку водіїв одразу ж відправляють на огляд у медичний заклад, тоді як суддя вважав, що поліція мала би забезпечити такий огляд на місці події.

Крім того, суддя виправдав водія, який не зміг здати біологічний матеріал для проведення лабораторного дослідження «у зв'язку з відсутністю фізіологічної потреби». Суддя зазначив, що відсутність фізичного бажання не може бути прирівняна до відмови від проходження огляду.

Під час розгляду цієї справи ВРП наголосила, що не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу. Тлумачення суддею Кирильчуком О.І. норм закону, врахування рівня забезпечення поліцейських спеціальними засобами для виконання цих норм, оцінка ступеня тяжкості адміністративних правопорушень є прерогативою судді та не може бути оцінена під час дисциплінарного провадження.

Також зазначила, що на практиці існують різні позиції щодо етапів проведення огляду водіїв на стан наркотичного сп'яніння та різна судова практика розгляду таких справ. Водночас зауважила, що позиція судді має бути зрозуміла сторонам, зокрема щодо підтвердження чи спростування їхніх доводів. На думку ВРП «контраверсійні аргументи сторін щодо розуміння положень, якими встановлено цей порядок, мали бути висвітлені в судовому рішенні та їм мала бути надана відповідна оцінка судом».

У рішенні ВРП відзначено, що «адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, є одним із найтяжчих правопорушень, що визначені цим Кодексом, а з урахуванням колізії норм Інструкції, відсутності належного забезпечення поліцейських засобами для виконання вимог закону, аргументи сторін мали бути висвітлені у прийнятих суддею рішеннях, зокрема щодо закриття справ про адміністративні правопорушення.

Як вбачається з постанов суддя Кирильчук О.І. зазначив лише позиції водіїв про підстави закриття провадження, однак у постановах відсутні аргументи сторони обвинувачення та мотиви їх відхилення щодо відсутності необхідності проходження огляду водіїв транспортних засобів на місці зупинки транспортних засобів та необхідності на підставі пункту 12 розділу ІІ Інструкції направлення їх до закладів охорони здоров'я відразу.

Тому ВРП рішенням від 24.12.2020 підтримала рішення 3ДП ВРП про те, що суддя Кирильчук О.І. не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони обвинувачення щодо суті справ про адміністративні правопорушення під час винесення постанов у справах № 489/344/20, № 489/358/20, № 489/48/20».

Важливо, що суддя Кирильчук О.І. оскаржив це рішення, однак постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2021 року рішення ВРП були залишені у силі. Тому можна стверджувати, що правові позиції, викладені у цих рішеннях мають стати прецедентом і широко застосовуватись при розгляді інших справ.
9. На що у ВРП закривали очі
Як вже згадувалось у значній більшості випадків ВРП відмовляє навіть у відкритті дисциплінарних проваджень на підставі скарг. Лише за нашими добре вмотивованими скаргами за останній рік таких відмов 55. Зрозуміло, що їх значно більше, однак оскільки у рішеннях дисциплінарних палат ВРП зазвичай не описуються суть порушень та мотиви відмови, то проаналізувати практику ми можемо виключно на підставі наших скарг. Нагадуємо, що у кожному разі ми ознайомлювались з попереднім висновком члена ВРП, де описуються мотиви рішення.

З аналізу практики мені не вдалось виокремити якусь єдину логіку, за якою у ВРП притягували суддів до відповідальності та відмовлялись це робити, оскільки дуже часто за схожих обставин ухвалювались протилежні рішення. На це звернула увагу навіть Велика Палата Верховного Суду, яка у п. 27 Постанови від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19 вказала, що «на відміну від дій судді ОСОБА_2 , яка на спростування звинувачення у скоєнні дисциплінарного порушення навела аргументи подібні до тих, що висловив на свій захист інший суддя, Рада дії іншого судді визнала такими, що не мають ознак дисциплінарного порушення. Відтак напрошується припущення, що ВРП стосовно дій судді ОСОБА_2 проявила вибірковість, яка для цілей дисциплінарної відповідальності є неприпустимою».

Наведемо декілька сумнівних прикладів відмови у відкритті провадження чи притягнення до відповідальності суддів.
9.1. Затягування не є затягуванням
Приблизно в один час 3 ДП ВРП розглядала дисциплінарне провадження стосовно судді Печерського суду Смик С.І., та заступника голови цього ж суду Білоцерківця О.А. І у першому і другому випадку підставою для скарг було істотне затягування з розглядом понад 40 справ за ст.130 КУпАП. У двох випадках палати відкрили провадження та встановили необґрунтоване затягування. І Смик і Білоцерківець пояснювали свої дії надмірним навантаження, у яких воно було схоже. Водночас Смик притягнуто до відповідальності (рішення 3ДП ВРП від 12.05.2021), а справу щодо Білоцерківця закрито (рішення 3ДП ВРП від 24.02.2021). При цьому у скарзі на Білоцерківця було акцентовано на справі № 760/19126/19-п , яку суддя закрив за строками ще до закінчення цих строків. Проте у рішенні ВРП про відмову у притягненні судді до відповідальності ця справа взагалі «випала» і попри додаткові пояснення скаржника з акцентом на цій справі її навіть не досліджували у ході провадження і «забули» згадати у рішенні.

Щодо судді Печерського суду Шапутько С.В., яка закрила за строками 50 справ ця ж 3ДП ВРП ухвалою від 14.07.2021 взагалі не знайшла підстав для відкриття провадження.

У наведених вище прикладах покарання суддів за затягування розгляду справи ВРП вважала, що відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою водія, якого повідомлено про засідання є свідченням порушення розумного строку розгляду. Натомість при розгляді скарги на суддю Деснянського суду м.Києва, яка також є секретарем Ради суддів України Журавську О.В. член ВРП не вважав такі ж дії судді порушенням і у відкритті провадження було відмовлено.

Схожа ситуація з суддею Калинівського суду Вінницької області Аліменком Ю.О. Ми подали скаргу на 50 випадків затягування справ, що призвело до їх закриття. У справі № 132/782/19 закриття за строком відбулось ще до закінчення цього строку. Причини затягування не вказані у постановах, а з пояснень судді випливає, що у більшості випадків вони були неповажними. Дії судді явно порушували ті правові позиції, які висловлені ВРП у рішеннях про притягнення суддів до відповідальності. Водночас член ВРП Гречківський П.М. прийшов до висновку про відсутність у його діях порушень, який був підтриманий Ухвалою 3ДП ВРП від 12.05.2021. Суддя Аліменко Ю.О. відомий тим, що ухвалив сумнівне рішення про закриття провадження за ст.130 КУпАп щодо колишнього голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури Грушковського В.Ю.
Сумнівною є і відмова 3ДП ВРП у відкритті провадження за скаргою на багаторічну голову Франківського суду м.Львова Мартьянову С.М. за скаргою про 35 випадків закриття проваджень за строками.

Також у ВРП не побачили порушень у діях судді Верховного Суду Тітова М.Ю., який ще на посаді судді Оболонського суду м.Києва "не встиг" розглянути справи стосовно 21 нетверезого водія. Хоча від затягнув низку справ з причин, які у рішеннях щодо інших суддів визнавались порушенням.
9.2. Покривання фальсифікацій
Найбільше питань викликають випадки, коли ВРП встановлює, що суддя не просто закрив справу за строками за сумнівних обставин, але зробив це ще до закінчення цього строку.

Так, суддя Дарницького суду м.Києва В.Бабко закрила 2 справи ще до їх закінчення, однак вона визнала цей факт та пояснила це звичайною помилкою. Малоймовірно, що досвідчена суддя не змогла правильно порахувати 3 місяці з моменту вчинення порушення, але у ВРП повірили та застосували до судді лише попередження.

Суддя Чортківського суду Тернопільської області Парфенюк В.І. розглядав справу про пяне ДТП з трагічними наслідками. Потерпілу від удару розірвало на шматки. Кримінальну справу закрили, а матеріали передали до суду. Суддя вирішив, що строки притягнення водія до відповідальності закінчились та постановою у справі № 608/44/21 закрив провадження. Такий висновок судді очевидно суперечив закону, однак член ВРП Матвійчук В.В. повернув скаргу без розгляду.

Ця справа взагалі має багато сумнівних моментів, які свідчать про можливий корупційний вплив. У підсумку постанову про закриття кримінального провадження щодо водія було скасовано прокурором. А 2ДП ВРП на підставі аналогічної скарги на суддю Парфенюка все-таки відкрила дисциплінарне провадження, розгляд якої ще не завершено.

Є і випадки, коли виявляються обставини, які свідчать про можливу фальсифікацію судових рішень.

Суддя Октябрського суду м.Полтава Андрієнко Г.В. закрила провадження у справах № 552/5352/17 та № 554/6287/17 ще до закінчення строку притягнення водії до адміністративної відповідальності. Вона стверджує, що насправді зробила це після закінчення строків, а у постановах про закриття помилка у даті засідання. Ці помилки вона виправила новими постановами. Однак як вияснилось жодних слідів таких засідань, окрім самих постанов немає - ні даних у системі, ні повісток. Дуже ймовірно, що засідання насправді не проводились, а постанови про виправлення описок ухвалені з метою узаконити очевидно незаконні рішення. 2ДП ВРП 20.07.2020 відкрила дисциплінарне провадження у цій справі, однак за понад рік провели лише одне засідання і не вживали жодних дій для перевірки фактів, що можуть свідчити про фальсифікацію судових рішень.

Найбільш показовою є справа щодо судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Трембача О.Л. 23.08.2019 він ухвалив постанову про закриття провадження у справі № 686/15219/19 за спливом строку. Однак цей строк закінчувався лише 31.08.2019.

05.09.2019 суддя ухвалив постанову про виправлення описки, у якій вказано, що насправді постанова про закриття винесена не 23.08.2019, а 02.09.2019. Тобто було ще одне засідання 02.09.2019, на якому і закрито справу. Однак, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову від 23.08.2019 надіслано судом до реєстру 29.08.2019. Датою вступу у силу рішення вказано — 03.09.2019. А отже однозначно доведено, що ця постанова з'явилася до 02 вересня, коли начебто відбулось засідання. Також ні у системі, ні у матеріалах справи немає доказів того, що 02.09.2019 відбулось засідання чи хоча б було призначене.

Під час розгляду скарги суддя не зміг пояснити як так трапилось, що постанова потрапила до реєстру за 4 дні до її ухвалення і чому немає жодних доказів призначення засідання 02.09.2019. Однак 1ДП ВРП рішенням від 14.07.2021 вирішила, що доказів порушень судді за стандартом «поза розумним сумнівом» немає, а тому відмовилась у притягненні судді до будь-якої відповідальності та закрила провадження. При цьому сама дисциплінарна палата не вживала жодних дій для здобуття будь-яких доказів та для перевірки цих фактів. Важливо і те, що дисциплінарна палата не дала скаржнику права на оскарження свого рішення.

До речі, саме застосування цього стандарту доказування у дисциплінарних процедурах є більш ніж сумнівним, що добре обґрунтовано у аналітичній статті А.Химчука «Стандарти доказування в дисциплінарних провадженнях».

Схожа ситуація виникла у голови Калинівського суду Вінницької області Аліменка Ю.О., який 13.05.2019 закрив справу № 132/782/19 за строком ще до закінчення цього строку. Потім він пояснив, що там помилка в даті і насправді ця постанова ухвалена 23.05.2019 тоді як ця постанова вже була у судовому реєстрі 22.05.2019, тобто за день до засідання, на якому її начебто ухвалено. Окрім того, у системі немає інформації про призначення засідання на 23.05.2019 і що воно відбулось у таку дату.

Аліменко Ю.О. також виправив помилку постановою від 27.05.2019, проте відповідно до даних системи ця постанова була створена лише 05.04.2021, тобто після того, як судді довелось писати пояснення на скаргу. Незважаючи на усі ці факти, дисциплінарна палата відмовилась навіть відкрити провадження.

Отже ВРП такими рішеннями не лише толерує очевидно незаконне закриття справ щодо нетверезих водіїв, але й закриває очі на ймовірні фальсифікації судових рішень.
9.3. Передача на поруки залежить виключно від бажання судді
У рішеннях про притягнення до відповідальності 4 суддів ВРП сформулювала доволі чітку правову позицію що невмотивоване звільнення від покарання водіїв із застосуванням до них заходів громадського впливу є порушенням. Водночас значна частина відмов відкрити дисциплінарні провадження стосується саме очевидно безпідставних та більш ніж сумнівних рішень такого характеру.

Нами проаналізовано 16 справ за нашими скаргами, де ВРП відмовилась відкрити провадження. Зокрема рішенням 3ДП ВРП від 21.10.2020 було відмовлено у відкритті провадження щодо судді Соломянського суду м.Києва Горбатовської С.А. Вона розглядала гучну справу щодо депутатки Київської міської ради Людмили Костенко, яка кермувала авто з явними ознаками сп'яніння. Її пасажиром був заступник мера Києва В.Слончак, який напав на поліцейських та був затриманий.

Постановою від 10.07.2020 у справі № 760/10252/20 суддя визнала депутатку винною, однак звільнила її від відповідальності та передала її на поруки трудовому колективу. Уся мотивація рішення зводилась до одного речення: «Аналізуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення і ставлення Л.Костенко до вчиненого, дані про особу останньої, працюючої, позитивно характеризується за місцем роботи, а також позицію трудового колективу ТОВ «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПІТА-ХЛІБ», вважаю, що стосовно Л.Костенко підлягає застосуванню захід громадського впливу». Важливо відзначити, що водійка таки не визнала, що була у стані сп'яніння тому незрозуміло, як суддя врахувала ставлення депутатки до вчиненого.

У скарзі на голову Кам'янко-Бузького Кам'янка-Бузького суду Львівської області Самсіна М.Л. (рідний брат колишнього голови ВККС) йшлось про 19 випадків звільнення водіїв від покарання за пяне водіння. У жодній з постанов не було належно обгрунтовано чому цей захід буде ефективнішим ніж штраф та позбавлення права керування. Окрім того часто йшлось про очевидно тяжкі порушення. Наприклад, стан сп'яніння водія в 9 раз перевищував норму (справа № 446/72/21), інший водій ще й злетів у кювет (№ 446/1928/19), ще один в'їхав у інший автомобіль (справа № 446/2216/19). До речі, через рік останнього водія знову спіймали п'яним за кермом і колега Самсіна знову передав його на поруки (справа № 446/2169/20). 3ДП ВРП ухвалою від 12.05.2021 відмовила у відкритті провадження щодо Самсіна.

Показовою є і практика розгляду ВРП скарг на суддів апеляційних судів. Оскільки вони ухвалюють остаточні рішення та формують правові позиції, на які орієнтуються судді першої інстанції, то їх протиправні дії мають ще більшу шкоду та негативний вплив на судову систему. Так, у своїх поясненнях більшість суддів, які були притягнуті до відповідальності посилались на практику апеляційних судів для виправдання своїх дій.

Ми виявили чимало прикладів невмотивованих рішень апеляційних судів про передачу водіїв на поруки, які відповідно до практики ВРП містили чіткі ознаки дисциплінарних проступків. Для прикладу, суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К. лише у 2020 році ухвалив понад 20 рішень про скасування постанов судів першої інстанції про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності та застосував до них заходи громадського впливу.

У скарзі ми вказували на грубі порушення судді та на обставини, які очевидно вказували на неможливість звільнення водіїв від покарання. Зокрема у справі № 639/6407/20 водій був у стані сп'яніння, що у 9,5 раз перевищує норму, але заперечував свою вину та стверджував, що взагалі не керував автомобілем і на засідання суду не з'явився. Суддя Шабельников ж врахував «щире каяття» та передав на поруки трудовому колективу приватного підприємства. У іншій справі водій у стані сп'яніння допустив ДТП з іншим автомобілем та зник з місця події. Суддя скасував рішення першої інстанції та передав водія на поруки Харківської обласної організації професійної спілки підприємців (справа № 953/10305/20). Ухвалою 1ДП ВРП від 21.04.2021 відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження, оскільки палата вирішила, що скарга зводиться лише до незгоди скаржника з судовими рішеннями.

17 березня 2021 року вступив у силу закон, який заборонив заміняти реальне покарання водіїв заходами громадського впливу. Правила щодо дії закону у часі дозволяють застосовувати ці заходи щодо водіїв, на яких протоколи були складені до 17.03.21, хоча розгляд справи у суді відбувався вже після цієї дати. Водночас причина заборони такого способу "впливу" на водіїв мала би враховуватись суддями при вирішенні цих справ. Очевидно, що за таких умов судді мали би особливо ретельно мотивувати свої рішення та застосовувати заходи громадського впливу лише за наявності переконливих доказів їх більшої ефективності у кожному конкретному випадку.

Однак нами виявлено значну кількість випадків, коли судді вже після 17.03.2021 передавали водіїв на поруки без належної мотивації за обставин, що свідчили про безпідставність звільнення від відповідальності.

Так, суддя Київського суд м. Харкова Лях М.Ю 13.04.2021 залишив права керування водію, якого спіймали за кермом у стані сп'яніння 3,15 проміле, що у 16 раз перевищує норму (справа № 953/2538/21). При цьому він працює водієм «Швидкої допомоги» і навіть не прийшов на засідання суду. У іншій справі № 953/2387/21 суддя звільнив від відповідальності водія, який в стані сп'яніння 1,57 проміле допустив ДТП з іншим автомобілем (справа № 953/2389/21). Однак у постанові про передачу водія на поруки суддя вказав на відсутність негативних наслідків його дій, що явно не відповідає дійсності. Однак член ВРП Саліхов В.В. не побачив порушень у діях судді і ухвалою 2ДП ВРП від 12.07.2021 у відкритті провадження було відмовлено.

Показовою є справа № 642/1362/21, яку розглядав суддя Київського суд м. Харкова Гомада В.А. 22 лютого 2021 року, тобто вже після ухвалення парламентом закону про посилення відповідальності за нетверезе водіння поліцейські склали протокол на водія, який керував автомобілем Tesla Model X у стані сп'яніння. Особливістю цієї справи є те, що водій неодноразово на камеру пропонував поліцейським хабар, щоб уникнути складання протоколу і навіть засунув 5 000 грн. до кишені одного з поліцейських. Все це було зафіксовано та щодо водія зареєстроване кримінальне провадження. Документи, які це підтверджують були у матеріалах справи.

Суддя Гомада В.А. встановив, що водій допустив порушення однак вирішив звільнити його від відповідальності у зв`язку з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу Харківської обласної організації партії промисловців і підприємців України для застосування заходу громадського впливу. Суддя не вмотивував чому має застосовуватись такий захід і відзначив лише позитивні характеристики водія, однак зовсім не надав оцінки його очевидно неправомірним діям під час оформлення протоколу. Не звернули на це уваги і у ВРП. Ухвалою 3ДП ВРП від 09.06.2021 у відкритті провадження щодо судді Гомади В.А. відмовлено. Цікаво, що на запит про ознайомлення ВРП не надало копію відеозапису, хоча з матеріалів справи видно, що диск був частиною наданої у ВРП справи. Тобто або у ВРП дійсно не аналізували записи, що свідчить про неповноту розгляду скарги або ж вказали недостовірну інформацію скаржнику.

Така ж тенденція спостерігалась і щодо суддів апеляційної інстанції. Так суддя Полтавського апеляційного суду Хіль Л.М. 20.04.2021 скасувала рішення суду першої інстанції у справі № 554/2380/21 про покарання судді, якого затримано у стані спяніння, що у 9 раз перевищував норму. Суддя врахувала його позитивну характеристику та щире каяття і передала його на поруки трудовому колективу. Хоча незрозуміло, як суддя встановила це каяття, якщо він стверджував, що випив лише пляшку пива, яка однозначно не могла дати 1,76 проміле спяніння. Тобто водій очевидно вказував неправду.

Цікаво, що скарга щодо судді Хіль була розглянута у рекордні строки - за 23 дні. На підставі висновку члена ВРП Прудивуса О.В. друга дисциплінарна палата 19.07.2021 відмовила у відкритті провадження.

Загалом у ВРП не відкрили жодного провадження на підставі скарг про передачу водіїв на поруки після того, як це було заборонено. З попередніх висновків членів ВРП випливає, що це обґрунтовується неможливістю притягувати суддю до відповідальності за тлумачення закону чи оцінку доказів. При цьому робляться висновки, які суперечать рішенням про притягнення суддів до відповідальності.

Так, у попередньому висновку у скарзі на суддю Яковлєва Д.В. членкиня ВРП Шелест С.Б. зазначає, що «оцінка належної, допустимої та достатньої мотивації у судовому рішення передбачає оцінку обставин та доказів справи, і така оцінка може бути проведена лише судом у передбачений процесуальним законом спосіб. Процесуальна (судова) оцінка обставин справи не відповідає меті та завданням інституту дисциплінарної відповідальності суддів.»

Однак такий висновок практично заперечує усю дисциплінарну практику про притягнення суддів до відповідальності за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Окрім того практично у цей самий час 2ДП ВРП рішенням від 02.08.2021 дійшла висновку, що "суддя Шевченківського районного суду міста Києва Сидоров Є.В. під час розгляду адміністративної справи та прийняття постанови від 1 березня 2019 року за результатами її розгляду не надав належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах адміністративної справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, за вчинення якого саме порушення його складено, відеозапису з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, письмовим поясненням свідків, та не зазначив мотивів їх неврахування, що свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору)".

Це свідчить, що у ВРП застосовують подвійні стандарти при розгляді дисциплінарних скарг.
9.4. Тяжке малозначне порушення
Станом на 05.08.2021 нами подано 36 скарг про безпідставне звільнення водіїв від відповідальності за малозначністю проступку. З них є вже 12 ухвал про відмову у відкритті дисциплінарного провадження і 1 рішення про притягнення до відповідальності.

Тобто у абсолютній більшості випадків ВРП не вважає це порушенням, навіть тоді, коли порушення виглядають кричущими. Для прикладу, голова Рахівського суду Закарпатської області Ємчук В.Е. закрив справу № 305/289/18 за малозначністю щодо водія, який у стані сп'яніння в'їхав в електроопору, внаслідок чого він та пасажир були доставлені в лікарню та отримували медичну допомогу. Важливо, що відповідно до пояснень, які надав водій слідчим він напередодні вжив 300 гр. горілки. А у поясненнях суду вже зазначав, що лише випив пляшку пива.

В іншій справі водійка у стані сп'яніння зіткнулась з іншим автомобілем, однак суддя Ємчук В.Е. про це навіть не зазначив у своїй постанові та теж вирішив, що це малозначний проступок (справа № 305/850/18).

Щодо суддів апеляційної інстанції, то тут аналогічна тенденція - дуже оперативна відмова у відкритті проваджень. Так, суддя Чернігівського апеляційного суду Баглай І.П. скасував мінінімум 3 рішення суддів першої інстанції та закрив справи за малозначністю. Зокрема, він обмежився усним зауваженням водію, який здійснив наїзд на огорожу та літній душ присадибної ділянки та залишив місце ДТП, а потім начебто вживав алкогольні напої (справа № 732/275/20). Перша ДП ВПР рішенням від 14.07.2021 відмовилась відкрити провадження.

Серед мотивів відмови відкривати провадження щодо таких суддів цікавим є аргумент, що застосований членкинею ВРП Краснощоковою Н.С. при розгляді скарги на суддю Чернігівського апеляційного суду Заболотного В.М.: «судді не повинні притягатися до відповідальності за тлумачення на свій розсуд правової норми. Навіть якщо суддя у своєму рішення свідомо розтлумачить норму закону протилежно до її тексту, початкового значення або наявних прецедентів застосування головне, щоб це було зроблено відкрито і таке відхилення від попередньої практики забезпечувалось належною аргументацією».

Проте навіть така доволі спірна позиція говорить про необхідність належної аргументації, але її не було у рішеннях щодо яких подавались скарги.
9.5. Кругова порука
З аналізу дисциплінарної практики випливає, що у ВРП зазвичай не бачить порушень у діях суддів, які закривали справи щодо суддів чи високопосадовців, яких звинувачували у нетверезому кермуванні.

На момент цього узагальнення 3 ДП ВРП ухвалою від 04.11.2020 відмовилась відкрити дисциплінарне провадження щодо судді Смик С.І., яка закрила справу № 757/64681/19-п щодо судді Шостого апеляційного адміністративного суду Бабенка К.А. Суддя дуже оперативно розглянула справу та вирішила, що надані поліцією відеодокази не підтверджують, що суддя був за кермом. Хоча оприлюднені журналістами відео з бодікамер поліцейських це чітко доводять, а потім 2ДП ВРП вирішила звільнити Бабенка К.А. за ці дії. У ВРП вирішили, що не мають права переоцінювати докази і суддя не несе відповідальності за своє рішення.

Також у 3 ДП ВРП рішенням від 24.02.2021 відмовились карати суддю Печерського суду м.Києва Білоцерківець О.А., який більше року розглядав справу № 757/1456/18-п щодо резонансної пяної ДТП за участі судді Усатова Д.Д. та закрив її за строками.

Ця ж 3 ДП ВРП ухвалою від 12.05.2021 відмовила у відкритті дисциплінарного провадження стосовно судді Шацького районного суду Волинської області Сушик Н.В., яка за 79 днів не змогла розглянути протокол, складений на прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури (справа № 165/2670/20). Він не лише був з ознаками сп'яніння, але й втікав від поліцейських, що зафіксовано на відео. На моє переконання, та з огляду на правові позиції ВРП суддя не доклала зусиль, щоб розглянути справу у строки, однак у ВРП вирішили, що порушень у діях судді немає.

Цікаво, що у 2018 році НАБУ повідомило Сушик Н.В. про підозру в отриманні 10 000 дол. США хабаря за ухвалення відповідного рішення у кримінальній справі, а ВРП рішенням від 14.06.2018 відсторонила її від здійснення правосуддя. Суддя ж стверджувала, що отримала їх за продаж власного автомобіля, який досі є у її власності. Проте надалі справу закрито, у зв'язку з недостатністю доказів. НАБУ просило її покарати за позапроцесуальне спілкування, але ухвалою від 17.01.2020 1ДП ВРП відмовила у відкритті провадження.

Ще одна скарга теж пов'язана з корупційною справою. 16 лютого 2021 року Вищий антикорупційний суд визнав винним у отриманні неправомірної вигоди суддю Рахівського суду Закарпатської області Івана Тулика. За даними слідства Тулик погодився посприяти у позитивному вирішенні в адміністративній справі № 305/1377/18, яка перебувала на розгляді у судді Рахівського районного суду Ємчука В.Е. У підсумку Ємчук В.Е. закрив провадження у зв'язку із відсутністю складу правопорушення. Порушення полягало у тому, що водій відмовився від проходження огляду на місці чи в лікарні. Суддя ж вирішив, що поліцейські мали виписати направлення на обстеження у лікарню і лише після цього можна відмовлятись. До речі, це ще один з поширених способів ухилення від відповідальності. За таких обставин були підстави вважати, що суддя Ємчук діяв під впливом судді Тулика, однак дисциплінарна палата вирішила не перевіряти цей факт і Ухвалою 3ДП ВРП від 19.05.2021 у відкритті провадження було відмовлено.
9.6. Жодного негативного впливу на довіру та авторитет судової влади
Зважаючи на значну суспільну увагу до даної категорії справ, істотні порушення під час їх розгляду, що призводять до звільнення нетверезих водіїв від покарання очевидно негативно впливають на авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду. Особливо це зрозуміло у разі наявності ознак системності у діях судді та вчинення ним дій, які вписуються у відомі схеми уникнення водіями покарання.

Відповідно до ст. 106 Закону «Про судоустрій та статус суддів» допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя є самостійним видом порушення. У наших скаргах ми завжди вказували, що, наприклад безпідставне масове затягування з розглядом справ чи їх закриття за малозначністю сприймається суспільством як свідчення можливості домовитись з суддею за звільнення від відповідальності. Це одна з головних причин відчуття безкарності водіїв, які продовжують сідати п'яним за кермо та наражають оточуючих на небезпеку.

Водночас у всіх випадках, навіть тоді, коли судді притягувались до відповідальності та при наявності даних про використання сфальшованих документів ВРП зазначала, що такі дії не свідчать про підрив авторитету правосуддя. При цьому дисциплінарні палати зазвичай відмовлялись відкривати провадження за цією ознакою та вказували загальну фразу, що "при попередній перевірці не встановлено ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на який посилається скаржник, оскільки ним не наведено жодних доказів на підтвердження допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, та не надано інформації, з яких причин подання таких доказів є неможливим."

Варто зазначити, що незважаючи на вже значну практику звільнень судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку, що підриває авторитет правосуддя, ВРП досі не виробила чітких критеріїв щодо того, які дії судді підривають авторитет правосуддя і які докази це підтверджують. Зазвичай все зводиться до оціночного судження членів ВРП, яке однією фразою зазначає про наявність підриву авторитету.

У всіх наших скаргах вказана мотивація, чому ми вважаємо, що такі дії є істотним дисциплінарним проступком. Є посилання на аналітичні матеріали, висновки Громадської ради доброчесності, які визнають такі дії проявом недоброчесності. В більшості випадків ми вказували на ознаки того, що порушення суддями вчинялись навмисно та системно. Окрім того у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. А у рішенні ВРП від 12.11.2020 № 3100/0/15-20 прямо вказано: «Вища рада правосуддя вважає, що недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади

Тому висновки ВРП про відсутність впливу на авторитет правосуддя суперечать власній ж позиції. А одну фразу про відсутність доказів підриву авторитету не можна вважати належно вмотивованим рішенням. Це схоже на небажання ВРП розглядати ці справи з цього погляду та недопустити застосування до таких суддів серйозних санкцій.
9.7. Жодних додаткових кроків
В окремих випадках матеріали дисциплінарних скарг свідчили не лише про дисциплінарні порушення, але й ймовірні злочини. Зокрема ВРП притягнула до відповідальності 3 суддів Самбірського суду Львівської області за передачу на поруки водіїв трудовому колективу на підставі фальшивих звернень. Скарга на 4 суддю також знаходиться на розгляді у ВРП.

Тобто усі судді одного суду протягом одного року на підставі фальшивих документів звільнили від покарання 10 водіїв. Виявилось, що це не єдиний випадок і ці ж судді передавали на поруки водіїв приватному підприємцю, який припинив свою діяльність, а фальшиві заяви і заяви від цього підприємця є ідентичними. Тобто очевидним є один почерк та явна злочинна діяльність, яка є неможливою без сприяння суддів.

Однак у ВРП жодним чином не відреагували на ці факти, незважаючи на те, що скаржник акцентував на цьому.
10. Пропорційність покарання
З 22 суддів, до яких було застосовано покарання 13 отримали попередження і 9 догану з позбавленням права на доплати протягом 1 місяця. Тобто найбільшим покаранням за такі порушення є догана. При цьому спостерігається тенденція, що якщо раніше до суддів частіше застосовували догани, то зараз зазвичай покаранням є попередження.

У багатьох випадках пропорційність такого покарання до вчиненого порушення викликає значні питання. Особливо це стосується скарг, де окрім системності порушень виявлені ще й очевидні ознаки застосування схем ухилення від відповідальності чи застосування фальшивих документів, що спричинило значний суспільний резонанс. Зокрема покарання виглядає явно непропорційним у випадку із суддями Самбірського суду Львівської області, які на підставі фальшивих документів масово передавали водіїв на поруки.

Суддя Печерського суду м.Києва С.Смик закрила за строками 76 % справ за ст.130 КУпАП, які до неї надійшли. На момент розгляду справи до неї вже було дисциплінарне стягнення, яке не було погашене. У зв'язку з цим відповідно до ст. 110 Закону "Про судоустрій та статус суддів" до неї мало бути застосоване більш суворе стягнення. Однак дисциплінарна палата не лише застосувала явно непропорційне вчиненому покарання - догану, але й зробила очевидно незаконний висновок, що ст.110 до неї не застосовується, оскільки попереднє покарання було за інший вид порушень. Зауважу, що у цьому випадку, як і в усіх інших дисциплінарна палата не дала скаржнику права на оскарження ухваленого рішення.

Важливо відзначити, що у ВРП є практика застосування до суддів, які систематично затягують з розглядом справ більш суворих санкцій. Зокрема, рішенням 3ДП ВРП від 25.11.2020 внесено подання про звільнення судді Центрального районного суду міста Миколаєва Чулупа О.С. виключно за порушення строків розгляду справ. Надалі це рішення було змінено і суддю відсторонено на 3 місяці від здійснення правосуддя (рішення ВРП від 03.08.2021).
11. Строки розгляду
Строки розгляду дисциплінарних скарг декілька раз мінялись. Спершу вимог щодо часу, за який має бути вирішене питання про відкриття провадження провадження з моменту подачі скарги не було. У листопаді 2019 був встановлений строк — 60 днів на все дисциплінарне провадження — з моменту подачі скарги до моменту рішення дисциплінарної палати. Однак цей строк практично ніколи не дотримувався.

Сьогодні чинний закон не передбачає строку для відкриття провадження. Однак з моменту відкриття справа має бути розглянута протягом 90 днів. При необхідності цей строк може бути продовжено ще на 30 днів.

З аналізу практики розгляду справ що стосуються ст.130 КУпАП, то в середньому з моменту подачі скарги, до моменту відкриття провадження проходило 140 днів. При цьому найшвидше відкриття було за 33 дні (щодо судді Ковбаси Ю.П.), а найдовшим строк до відкриття був 790 днів (щодо судді Семенової Н.М.).

Після відкриття провадження і до моменту рішення дисциплінарної палати в середньому минає 125 днів. Найшвидше це відбувалось за 42 дні (щодо судді Березіна А.Г.), найдовше — 380 днів (щодо судді Кодрян Л.І.)

Якщо говорити про те, скільки скаржники чекали на рішення за скаргою з моменту її подачі, то в середньому це виходить 285 днів. Найшвидше це відбулось за 98 днів (щодо судді Березіна А.Г.), найдовше — протягом 962 днів (щодо судді Сівчука А.Є.).

Відмова у відкритті проваджень відбувалось найшвидше, але теж не дуже оперативно. В середньому скаржникам доводилось очікувати на відмову 90 днів. Найшвидше це відбулось за 17 днів (щодо судді Березюка О.Г.), а найдовше — 358 днів (щодо судді Березіна А.Г.).

В ході аналізу виявлено факти, які можуть свідчити про очевидне свідоме затягування членами ВРП розгляду окремих дисциплінарних скарг. Зокрема, скарга на суддю Октябрського суду м.Полтави Андрієнко Г.В. подана ще 13.05.20. Підставою було затягування з розглядом, що призвело до закриття 49 справ за строками. При цьому дві справи закрито ще до їх закінчення, а подальші дії судді мають ознаки фальсифікації. Провадження відкрито ухвалою від 20.07.20, однак за понад рік з моменту відкриття і до моменту зупинки розгляду дисциплінарних справ її не розглянуто без будь-яких об'єктивних на те причин (доповідачка - Блажівська О.Є.). При цьому дисциплінарна палата проігнорувала 8 звернень скаржника з проханням дотримуватися строків розгляду справи. Також ВРП відмовилась надати матеріали судових справ з цього провадження. Незаконність такої відмови встановлена рішенням Верховного Суду від 29.09.21 у справі № 9901/308/20.

Цікавим є і очевидне затягування з розгляду справи на суддю Самбірського суду Львівської області Казана І.С., яка подана ще 10.10.2020. Загалом такий тривалий строк розгляду міг не виглядати затягуванням, якщо б не той факт, що скарга стосується ухвалення цим суддею рішень про передачу на поруки водіїв за підробленими довідками. Такі ж скарги у приблизно той самий час подані ще й на інших трьох суддів цього суду (судді Карнасевич, Галин, Пташинський) і дисциплінарні палати ВРП щодо усіх трьох уже ухвалили рішення, а по одній вже й було остаточне рішення ВРП (суддя Карнасевич). А щодо судді Казана досі немає навіть рішення про відкриття.
12. Скарга як спосіб переслідування судді
Загальновідомо, що доволі часто дисциплінарні скарги використовуються для тиску на суддів і до цього долучалась сама ВРП. Про це яскраво свідчать "плівки Вовка", де зафіксовано як механізм подання таких скарг, так і вказівки членам ВРП притягувати суддів до відповідальності.

Схоже, що саме такий механізм було застосовано щодо судді Шевченківського суду м.Києва Сидорова Є.В. Він відомий тим, що 13 липня 2020 року у справі № 761/18582/20 задовольнив скаргу прокурора Божка С.О. на постанову про закриття кримінального провадження за фактом погроз йому з боку Портнова А.В. Після цього народні депутати Сергій Демченко та Максим Бужанський, які є близькими до Портнова А.В. подали на нього близького 30 скарг, частина з яких стосувалась справ за ст.130 КУпАП.

За двома скаргами були відкриті провадження, а рішенням 2 ДП ВРП від 02.08.2021 суддю Сидорова Є.В. притягнуто до відповідальності. З цього рішення випливає, що суддя поставив під сумнів сам факт знаходження водія у стані наркотичного сп'яніння. Сидоров Є.В. дійшов висновку, що органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, належною мірою не доведено факт наявності у водія ознак наркотичного сп'яніння, що, у свою чергу, вказує на те, що у цьому випадку його відмова від проходження огляду на стан сп'яніння не свідчить про наявність у його діях ознак адміністративного правопорушення.

У справі щодо Сидорова Є.В. дисциплінарна палата зробила висновки, які не позбавлені змісту, але не характерні для рішень за результатом розгляду схожих справ. Зокрема у рішенні наголошено, що у цій категорії справ відсутня інша сторона, для якої настали негативні наслідки та законодавцем не надана можливість оскарження таких постанов судів поліцейськими. «Таким чином, при розгляді цієї категорії справ виникає необхідність досконалого дослідження матеріалів справи, оцінки доказів та наведення мотивів підстав прийняття рішення, яке повинно бути обґрунтованим.»

Дисциплінарна палата наголосила, що «здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон так, щоб не порушувати довіру громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом. Однак встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення безсумнівно вказують на те, що суддя Сидоров Є.В. під час розгляду справи № 761/7657/19 діяв всупереч вимогам КУпАП, внаслідок чого не забезпечив справедливого судового розгляду вказаної справи

Зважаючи на обставини, за яких ці скарги на суддю Сидорова Є.В. з'явилися таке рішення, яке суперечить звичній практиці ВРП може свідчити про переслідування судді.
Висновки
1
Порушення з боку суддів при розгляді справ про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП є масовим явищем та поширеним по усій Україні. Щороку 50 000 водіїв, щодо яких складено протоколи про керування автомобілем у стані сп'яніння уникають покарання і велика кількість таких випадків є результатом порушень з боку суддів про що свідчить значна кількість дисциплінарних скарг.
2
Існують типові схеми уникнення водіями покарань, які неможливо реалізувати без участі суддів. Лише зміна законодавства, не призводить до викорінення цих схем, потрібна чітка дисциплінарна практика ВРП, яка засвідчить невідворотність покарання судді за порушення, які уможливлюють існування цих схем.
3
Абсолютна більшість суддів уникає будь-якого покарання за виявлені порушення. Якщо ж ВРП таки притягує суддів до відповідальності, то покарання зазвичай є явно непропорційними та не відповідають тяжкості порушень. При цьому ВРП не дає скаржникам права на оскарження рішень. У підсумку дисциплінарна практика не стримує, а навпаки заохочує схожі порушення, оскільки судді ризикують отримати лише символічні покарання за системні порушення, які часто мають характер «потоку».
4
ВРП виробила правові позиції, які визначають критерії, за яких дії суддів при розгляді таких справ вважаються порушеннями. Однак загалом практика ВРП не є послідовною, у багатьох випадках у ВРП застосовуються різні підходи до одинакових ситуацій, що призводить до уникнення багатьма суддями відповідальності за очевидні порушення. При цьому перевагу мають судді, які мають певний статус чи ухвалювали рішення щодо впливових осіб.
5
В окремих випадках притягнення суддів до відповідальності відбувається всупереч власним позиціям і має ознаки переслідування. В інших випадках ВРП ігнорує факти очевидних порушень.
6
ВРП ігнорує факти, що можуть свідчити про ймовірне вчинення суддями кримінальних правопорушень. Зокрема у ВРП не відреагували на те, що усі судді Самбірського суду Львівської області масово звільняли водіїв на підставі фальшивих документів. Також не реагують на факти можливих фальсифікацій судових рішень при закритті адміністративних справ за строками ще до їх закінчення.
Рекомендації
1
ВРП варто найближчим часом провести узагальнення власної дисциплінарної практики, де виокремити головні ознаки дисциплінарних порушень суддів при розгляді цієї категорії справ та уніфікувати підходи до оцінки аналогічних дій суддів.
2
ВРП слід звернути увагу на пропорційність покарань виявленим порушенням та забезпечити належне покарання за системні порушення. Також варто переглянути практику надання скаржникам права на оскарження рішень ВРП.
3
Потрібно забезпечити належну вмотивованість рішень, особливо у тих випадках, коли ВРП вказує на відсутність порушень у діях судді при наявності протилежної практики ВРП.
4
Проінформувати суддів та громадськість про типові порушення, які можуть мати наслідком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Це матиме профілактичний вплив та запобігатиме системним порушенням при розгляді справ за ст. 130 КУпАП.
Матеріал підготовлений за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED). Зміст цієї публікації є виключно відповідальністю Фундації DEJURE і в жодному разі не відображає позицію NED.