Суддя Гальонкіна, що жила в будинку-церкві, рятується від звільнення, а Вища рада правосуддя їй мовчки підіграє

Памʼятаєте суддю Октябрського райсуду Полтави Юлію Гальонкіну? Ту, що роками не декларувала проживання у «будинку-церкві» свого батька, мала серйозні майнові порушення — і все ж залишається на посаді. Вища кваліфкомісія суддів (ВККС) ще у листопаді 2024 року внесла подання про її звільнення. Але Вища рада правосуддя вже вчетверте (!) відкладає розгляд цього питання.

Причина — позов самої Гальонкіної до ВККС. Це популярна схема серед суддів, які не хочуть прощатися зі своїм кріслом: подати позов, а далі просити ВРП не ухвалювати рішення до рішення Верховного Суду. І от — місяці, а іноді й роки тиші. Ні звільнення, ні руху. А статус судді з усіма привілеями зберігається.

Гальонкіна не одна в цій грі на затягування. Суддя Господарського суду Харківської області Олег Дзюба — той самий, чия дружина після початку війни отримала громадянство РФ та вела там бізнес, теж оскаржує рішення ВККС і «технічно» зависає на посаді. Так само досі незвільнений суддя Станіслав Ричка з Камʼянського — той, який п’яним керував авто, став учасником смертельної ДТП, погрожував поліції розправою, їздив до т.о. Криму та затверджував мирову угоду за участі померлого. 

У всіх цих суддів є сильний тил — мовчазна згода Вищої ради правосуддя, яка має повне право не зупиняти розгляд подання на звільнення, але обирає нічого не робити. Закликаємо ВРП припинити практику «почекати до кращих часів». Бо з кожним таким очікуванням суспільна довіра до правосуддя руйнується все більше.