Як порушували закон та здоровий ґлузд судді Стерненка?

Суд над Сергієм Стерненком став однією із найгучніших справ останнього часу. Вже під час обрання запобіжного заходу активісту судді припустились низки процесуальних помилок та виказали свою упередженість. Які саме порушення вони допустили – розповідаємо.

Необґрунтована підозра

Підозра, пред’явлена Стерненкові, відверто необґрунтована. Про це в ході судового засідання заявив навіть один із прокурорів Офісу Генерального прокурора Андрій Радіонов. Він дав свідчення, що керівництво Офісу Генпрокурора тиснуло на нього, змушувало підписати підозру про умисне вбивство. Він відмовився через брак доказів, а його колега Бозовуляк, як бачимо – ні.

Два роки тому на Стерненка напали в Одесі. Обороняючись ножем, Сергій завдав нападнику рану, від якої той помер в лікарні. Швидку нападнику викликав сам Стерненко.

Справу про смерть нападника розслідувала СБУ. Після призначення на посаду Генпрокурора Ірина Венедіктова публічно заявила, що повідомить про підозру Стерненку, хоча вона сама не ознайомлювалась і не вела справу.

Попри заяви активістів, депутатів та інших громадських діячів, що пред’явлення підозри має очевидно політичний характер та є нападом не лише на Стерненка, а на право кожного громадянина на самозахист, 11 червня Сергієві все ж оголосили підозру. Прокурори також попросили суд застосувати до Стерненка запобіжний захід та відправити його під домашній арешт.

Суддя, якого вже мали звільнити

Обирав запобіжний захід Стерненкові суддя Шевченківського районного суду Києва Володимир Бугіль. Бугіль відомий тим, що в грудні 2013 року дозволив провести обшуки в помешканнях активістів Євромайдану та на два місяці арештував учасника мирних протестів.

Невдовзі після розгляду клопотання про обрання протестувальнику запобіжного заходу його адвоката Віктора Смалія звинуватили в замаху на суддю та взяли під варту. Володимир Бугіль давав свідчення у цій справі.

Насправді жодного замаху не було, а зафіксовані на відео дії адвоката підтверджують, що Бугіль, м’яко кажучи, збрехав. Наприкінці лютого 2014-го адвоката амністували та визнали політичним в’язнем. А суддя зберіг посаду попри порушення. Офіційно тому, що закінчились строки давності. Насправді ж, залежних суддів владі звільняти не вигідно, бо їхня залежність може знадобитися в майбутньому.

До того ж, суддя брехав також і в своїй декларації доброчесності та підлягає люстрації. Всі ці факти Громадська рада доброчесності наводила у своєму висновку про невідповідність Бугіля критеріям доброчесності ще минулого року. Бугіль не мав пройти кваліфікаційного оцінювання та вже давно мав бути звільнений Вищою радою правосуддя.

Перепони для вільних слухачів

Згідно з законом, кожен може відвідати будь-яке відкрите судове засідання в Україні. Саме таким було і засідання щодо обрання запобіжного заходу Стерненку.

Проте судова охорона створювала численні перепони для людей, що хотіли потрапити до суду: проводила ретельний обшук на вході, не пропускала відвідувачів з водою (за температури повітря +30 градусів), примушувала викинути навіть запальнички та антисептики.

В якийсь момент в суд взагалі перестали пускати людей, пославшись на карантинні обмеження. При тому, що в залі засідання ще було вдосталь місця. Не пускали навіть поручителів Стерненка, які є стороною процесу.

Очевидна упередженість

Сергій Стерненко був учасником протестних акцій під час Революції Гідності, а один із його адвокатів – Віталій Титич був заявником по низці скарг на суддів Майдану, зокрема і на Бугіля.

Тож 12 червня на початку засідання про обрання запобіжного заходу Стерненку, Титич одразу заявив клопотання про відвід судді. Очевидно, що Володимир Бугіль є упередженим до активістів Майдану та вже продемонстрував готовність виносити політично вмотивовані рішення.

Крім того, суддя міг боятись не догодити Генеральному прокурору. Адже за фактами рішень Бугіля у часи Майдану розслідується справа про прийняття ним завідомо неправосудного рішення. Підозру може йому підписати лише Генпрокурор або її заступники, які є очевидно зацікавленими сторонами у цій справі.

З огляду на це, суддя Бугіль мав заявити самовідвід, але цього не зробив. І клопотання адвоката також відхилив. Подальше ставлення до Стерненка та адвокатів під час процесу важко назвати неупередженим.

Порушене право на захист

Суддя виділив всього по 10 хвилин адвокатам захисту для фінального виступу. А народних депутатів, які прийшли взяти Стерненка на поруки, взагалі не заслухав, хоча обіцяв і мусив.

Варто згадати, що взяти на поруки Сергія хотіли десятки людей. Проте, через дії судової адміністрації та поліції, не всі змогли навіть зареєструвати свої заяви.

Виправдання через перенесення засідання

12 червня засідання про запобіжний захід тривало до ночі, тож суддя вирішив продовжити розгляд в понеділок. Запобіжний захід призначають особам, які можуть переховуватися від слідства та суду, знищувати докази чи тиснути на свідків. Будь-який адекватний суддя не відкладав би засідання, якщо існує тому реальна загроза.

Якби Стерненко хотів тиснути на свідків чи втекти, він зміг би спокійно це зробити за вихідні. Натомість, він з’явився до суду в понеділок. А ще раніше сам допомагав збирати докази, шукати свідків і нападників, щоб довести свою невинуватість.

Переносом засідання Бугіль, фактично, визнав, що реальної загрози втечі Стерненка немає і не існує підстав для обрання Сергію запобіжного заходу.

“Дуже поспішне” рішення

Судове засідання тривало близько 20 годин, в ході якого заслухали численних свідків, експертів, членів парламентської тимчасової слідчої комісії. Кількість аргументів та доказів кожної зі сторін була значною і суддя мав би виділити багато часу на ґрунтовний аналіз позицій та доказів сторін.

Після двох днів слухання суддя пішов у нарадчу кімнату, де мав би зважено прийняти рішення, оцінивши всі аспекти справи. Йому для цього знадобилось зовсім мало часу. Бо вже через 40 хвилин суддя оголосив рішення.

Ухвала, яку неможливо виконати

Суддя повністю задовольнив клопотання прокурорів – дозволив застосувати до Стрененка домашній арешт на 60 діб. При цьому суддя жодним чином не пояснив, чому він ухвалив таке рішення.

Через поспіх, або спеціально, суддя вказав у рішенні адресу реєстрації активіста в Одесі, хоча всі сторони в засіданні знали, що Стерненко фактично проживає у Києві.

Це рішення судді просто неможливо виконати, бо Стерненко зареєстрований у військовій частині, де колись служив його батько. Туди б його просто не впустили.
Ще одна суддя Майдану