Забезпечення позову – це юридичний інструмент в судовому процесі, який передбачає право суду за заявою позивача ще до розгляду справи по суті покласти певні обов'язки чи обмеження на відповідача чи іншу особу.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Вживаються такі заходи у всіх видах судового процесу — адміністративному, господарському, цивільному та кримінальному.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. При цьому, слід звернути увагу на те, що оскарження такої ухвали не зупиняє її виконання.

Класичними заходами з забезпечення позову є заборона вчинення певних дій та арешт майна чи грошових коштів.

Ініціатором зловживанням позову як правило є позивач, але саме зловживання неможливе без потурання судді.

Вжиття заходів до забезпечення позову цілком залишене на досить широкий розсуд судді першої інстанції, який вирішує це питання одноосібно. Адже за логікою, такі заходи мають бути миттєвими і дієвими, і вживаються вони ще до того, як відповідач дізнається про позов і, відповідно, без його відома.

Такий порядок покладає на суддю високу відповідальність ще до початку розгляду справи встановити обґрунтованість поданими доказами підстав покладення на особу певних юридичних зобов'язань чи обмежень, які одразу вплинуть на стан відносин між сторонами спору, а можливо і третіми особами, чи навіть невизначеним колом осіб.

Широка дискреція судді в праві оцінки достатності чи відсутності підстав для забезпечення позову, на жаль, часто стає полем для корупції.

Відрізнити законне і належно обґрунтоване забезпечення позову від способу зловживання можливо, якщо проаналізувати справжню мету забезпечення позову, спосіб та наслідки його застосування, а в окремих випадках подальшу процесуальну історію розгляду справи.

Основними ознаками зловживань заходами забезпечення позову є:

• Заходи забезпечення позову співпадають зі змістом позовних вимог, або неспівмірні їм;
• Забезпечення позову впливає на права та інтереси осіб, які не є учасниками справи;
• Позов очевидно безперспективний і необґрунтований, чи не стосується реального захисту будь-яких прав чи інтересів формального позивача;
• Забезпечення позову не впливає на подальше виконання рішення суду;
• Позов поданий з порушенням правил предметної чи територіальної підвідомчості;
• Після вжиття заходів забезпечення позову справа не знаходить подальшого вирішення до ухвалення рішення внаслідок процесуальної тяганини чи припинення провадження.

Далі дослідимо зловживання забезпеченням позову на конкретних прикладах в різних формах судового процесу.

Найкраще ілюструє вплив заходів забезпечення позову на відносини між сторонами спору, або й більш широке коло осіб, чи навіть інтереси держави та суспільства практика адміністративного судочинства, особливо Окружного адмінсуду міста Києва.

Окружний адміністративний суд міста Києва розглядає всі адміністративні справи, відповідачами за якими є центральні органи влади, розташовані в Києві. Наявність таких широких повноважень та зловживання окремих суддів призвели до подій, які дозволили Національному антикорупційному бюро України та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі оголосити підозри голові цього суду, Павлу Вовку, та його суддям в спробі захоплення державної влади.

Прикладами рішень щодо забезпечення позову, вжитих судом, які вплинули на роботу органів державної влади, і зачіпають інтереси всього суспільства, є наступні:

В усіх наведених вище прикладах після забезпечення позову самі позовні вимоги по суті судом не розглядались, а провадження по справах було закрито після скасування заходів забезпечення позову.

Цікавим є досвід зловживань арештом майна в кримінальних провадженнях. Зловживання арештом майна в кримінальних провадженнях є досить актуальною проблемою, оскільки в багатьох випадках є підставою для подання скарг на суддів до Вищої ради правосуддя.

Для прикладу, за один день суддя наклала арешт на майно 17 підприємств, розглянувши, відповідно, 17 клопотань слідчих. Слідчі просили передати майно підприємств особі, яка фігурувала як потерпіла, а потім через відсутність доказів закрили справу. Суддя ж заарештувала корпоративні права, нерухомість, меблі та техніку і передала на зберігання потерпілій у кримінальному провадженні. Рішенням Вищої ради правосуддя від 1 серпня 2018 року суддю Ластовку було притягнуто до відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Підґрунтям для зловживань забезпеченням позову є наявність широкої дискреції судді та процесуальних повноважень для застосування заходів забезпечення позову.

Проте вся сутність забезпечення позову і полягає в праві судді самостійно, швидко і належно оцінити достатність підстав для забезпечення позову.

Отже, припинити зловживання та прибрати корупційну складову в цій процесуальній дії можливо не стільки за рахунок подальшого вдосконалення процесуальних норм, скільки шляхом забезпечення доброчесності і незалежності суддів, ліквідації суддівської корупції та інших форм протиправних впливів на суддів.

Це можливо зробити як в процесі ефективного кваліфікаційного оцінювання суддів, так і належного притягнення суддів до відповідальності Вищою радою правосуддя.

Однак ці процеси є досить тривалими, і їх ефективність залишається під питанням, оскільки залежить від проведення в країні масштабної судової реформи.

Натомість проблеми зловживань забезпеченням позову дошкуляють суспільству і державі і нищать довіру громадян до суду вже зараз, що ми бачимо на прикладах, наведених вище.

На тлі цього проблему в «пожежному» порядку намагаються точково вирішувати у міру виникнення відповідних прецедентів законодавчими обмеженнями, зокрема вилученням деяких видів забезпечення позову, приклади чого можна побачити в нормах Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року.

Крім того, необхідність протидіяти зловживанням у цій сфері спонукає представників як законодавчої, так і виконавчої влади до неформального тиску на судову владу, в спосіб «ручного керування» суддями. Це відбувається через різноманітні форми неформального впливу і заохочення, і в певних випадках робить законодавчу владу та вищі органи та посадових осіб виконавчої влади «боржниками» недоброчесних суддів.

Отже, системне вирішення проблеми зловживань забезпеченням позову лежить в площині судової реформи, яка має забезпечити судову владу належними діючими механізмами дисциплінарної відповідальності, ліквідувати судову корупцію та зробити суддів підзвітними суспільству.