Законотворець Бурлаков або як заблокувати засідання апелюючи до вигаданих положень Закону “Про ВРП”
22 січня Друга Дисциплінарна палата (2 ДП) Вищої ради правосуддя не змогла розглянути жодної справи з порядку денного. Засідання заблокувала пропозиція члена ВРП Сергій Бурлаков, якого підтримали Сергій Саліхов та Олексій Мельник.
Дует Бурлакова та Саліхова вже вдруге за два тижні викривляє закон, аби врятувати недоброчесних суддів від відповідальності. Схоже, для членів ВРП не є проблемою придумувати нові норми закону “Про Вищу раду правосуддя” і цим ставити себе на місце Верховної Ради.
Цього разу Бурлаков запропонував зупинити засідання 2 ДП, оскільки, нібито за Законом “Про Вищу раду правосуддя”, для голосування за рішення у дисциплінарній справі більшість членів Палати мають бути суддями. На засіданні з 4 членів Палати суддями були лише Бурлаков та Саліхов. Щобільше, у цей день вони були тільки доповідачами в справах, тобто тими, хто не зміг би голосувати за рішення. Отже, суддів-членів ВРП, які можуть голосувати, — меншість. І, на думку Бурлакова, це було достатньою причиною для блокування засідання. Цікаво, що раніше ситуації з таким складом Палати не викликали зауважень у Бурлакова та Саліхова.
Окрім цього, Бурлаков не сказав, на яку саме статтю Закону “Про ВРП” покликався. Адже в законі не зазначено, що Палата не може розглядати справу, якщо судді-члени ВРП становитимуть меншість під час голосування. У законі (ч. 4 ст. 26) є норма: під час формування ДП потрібно забезпечити, щоб половина або принаймні значна частина її членів були суддями. Однак це положення стосувалося етапу формування Палати і тут вимога виконана: у 2 ДП троє з п’яти членів є суддями.
Імовірно, член ВРП вигадує нові положення закону, аби мати вплив на процес розгляду “потрібних” йому справ. А Саліхов і Мельник, які підтримали пропозицію Бурлакова, або не знають норм профільного закону, що неприпустимо для членів ВРП, або стоять на боці “законотворчих” маніпуляцій Бурлакова. Підтримання членами ВРП у майбутньому таких маніпуляцій зводить нанівець довіру громадськості до всього органу.
