З понад 500 суддів, що ймовіро співпрацюють з окупантами, вироки за держзраду отримало лише троє

“Є підстави вважати, що 436 суддів, які працювали в Криму та ще 76, що працювали на окупованій території Донеччини та Луганщини, співпрацюють з окупаційною владою та фактично зрадили Україні.

За весь час окупації з понад 500 суддів, які ймовірно співпрацюють з загарбниками, набрали законної сили лише три обвинувальні вироки: один щодо екссуді з Криму та два щодо екссудів, які перебувають в окупованих частинах Донецької та Луганської областей,”

– розповідає Вероніка Крейденкова, юристка Фундації DEJURE

Експерти Фундації DEJURE наполягають, що причина такої сумної статистики у неефективній роботі органів правопорядку: за сім років після окупації тільки 35 суддів стали обвинуваченими, а системної роботи з притягнення їх до кримінальної відповідальності не велося.

Варто зазначити, що суддів, яких все ж перевели на підконтрольну територію, не перевіряли на предмет підтримки зв’язку з окупантами. Відомим є випадок колишнього голови Апеляційного суду Криму Валерія Чорнобука, який активно сприяв встановленню окупаційної влади на півострові.

Однак, після цього він переїхав на підконтрольну Україні територію та продовжував здійснювати правосуддя в Апеляційному суді Дніпропетровської області до 29 вересня 2016 року, коли був звільнений за порушення присяги. 
Згодом Верховний Суд поновив Чорнобука на посаді, з якої він врешті був звільнений у вересні 2019 року за рішення ВРП.

Інша суддя Світлана Чонгова у вересні 2015 року перевелась до Господарського суду Київської області. Однак, за даними журналістів, Чонгова 24 грудня 2015 року отримала російський паспорт, та при цьому продовжує здійснювати правосуддя іменем України.

Ще одним відомим суддею, який перевівся з Донецька, є Віктор Попревич – суддя, який засудив Сергія Стерненка за “розбій з метою заволодіння 300 грн”. Нагадаємо, біля свого подвір’я в Донецьку, Попревич встановив бюсти Леніна та Сталіна.

“Проблема “суддів-зрадників” має комплексний характер: це і прогалини у законодавстві, і неефективна робота органів правопорядку, і неефективна робота органів, які мали б забезпечувати довіру до судової влади: Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Ця ситуація лише підриває і так невисоку довіру до судової влади,”

– додає Вероніка Крейденкова, юристка Фундації DEJURE

Повний текст дослідження доступний за посиланням.