Друзі в органах правопорядку та незаконне стеження: чи уникне Чванкін відповідальності?
Фунадція DEJURE продовжує розповідати про суддів, які можуть уникнути кваліфоцінювання на відповідність займаній посаді, а з цим і відповідальності, через рішення Верховного Суду щодо судді Усатого.
Сергій Чванкін — голова Київського районного суду м. Одеси.
- Суддя Чванкін став головою Київського районного суду м. Одеси через 17 днів після його переведення до цього суду. Є підстави вважати, що це Сергій Ківалов поставив на посаду “свою людину”, із яким суддя, імовірно, добре товаришує.
- Суддя — фактичний власник інформаційного ресурсу “Я и закон”. Через цей ресурс він, зокрема, оприлюднював у позапроцесуальний спосіб інформацію у справі Сергія Стерненка, яка не розглядалася ще судом і навіть не була відома самому Стерненку.
- Чванкін, імовірно, мав позаробочі стосунки з Одеською поліцією та прокуратурою області. Деякі органи правопорядку навіть штучно змінювали адресу реєстрації поближче до суду, де головував Чванкін.
- Суддя Чванкін самовільно встановив відеоспостереження та аудіомікрофони на другому поверсі Київського районного суду м.Одеси для слідкування за працівниками суду. Інформація з камер передавался не до охорони, а безпосередньо до кабінету судді Чванкіна.
- 13 травня 2024 року суддя самовільно не з’явився на співбесіду з ВККС, попрохавши у заяві щонайменше 8 тижнів на підготовку.
- Чванкін зазначав, що батьки його дружини — пенсіонери з мінімальним доходом. Попри це, теща судді змогла придбати нерухомість в Одесі від Kadorr Group, площею понад 300 кв.м за начебто майже 70 тисяч доларів. Однак, цей будинок, у якому й зараз проживає Чванкін, насправді коштує близько 500 тисяч доларів. Крім того, батьки дружини судді впродовж років скуповували дороговартісне майно та автомобілі.
Фундація DEJURE очікує, що ВККС внесе співбесіду з Чванкіним до розкладу найближчим часом і оцінить його “здобутки” належним чином, а ВРП — розгляне, надану ними рекомендацію, все відповідно до закону і попередньої практики Верховного Суду. Судова влада потребує очищення від тих служителів Феміди, які нехтують законом та суддівською етикою задля задоволення власних інтересів.
