Верховний Суд у справі судді ВС Ступак узаконює брехню та нові правила математики в деклараціях. Аналіз рішення ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду у кінці 2023 року ухвалила остаточне рішення у дисциплінарних справах за скаргами Романа Маселка щодо судді ВС Ольги Ступак. У них йшлося про брехню судді під час проходження конкурсу до ВС, недекларування користування елітною нерухомістю та невідповідність доходів витратам. Тоді ВРП не знайшла порушень у діях судді. Це схоже на типове “покривання”, коли статки очевидно перевищують доходи. 

Про незгоду з рішенням Великої Палати висловились 7 суддів в окремій думці з 17 суддів, які брали участь у розгляді справи. Вони зазначили, що ВС не виклав мотиви чому відхиляє доводи скаржника, належним чином не розглянув ці доводи та безпідставно вказав, що вимоги скаржника зводяться до переоцінки рішення ВРП. Виникли питання і до безсторонності складу суду, адже Олена Ситнік, тричі повідомила, що у стороннього спостерігача може виникнути сумнів в її неупередженості, однак її колеги не задовольнили самовідводи.

Через суспільний резонанс справи та її важливість для формування подальшої дисциплінарної практики, Фундація DEJURE проаналізувала цю справу. Але почнемо з передісторії.

Передісторія

У 2017 році сотні правників боролися за посаду судді у новоствореному Верховному Суді (ВС). Тоді судді-конкурсанти проходили кваліфікаційне оцінювання, щоб підтвердити свою відповідність критеріям доброчесності та професійної етики. Однією з таких була Ольга Ступак. Щодо неї Громадська рада доброчесності ухвалила висновок про невідповідність критеріям доброчесності та додаткову інформацію, в яких зазначила про недекларування користування будинком та невідповідність статків задекларованим доходам.

На співбесіді суддя намагалась спростувати доводи громадськості та пояснила, що будинок у с. Стоянка площею 380 м2 придбали свекор та свекруха за кошти від багаторічної трудової діяльності. У цьому будинку вона проживала у 2016 році не постійно, лише доглядала за свекрухою. Як переконувала Ступак, її чоловік купив елітний автомобіль BMW X5 у травні 2016 року за кошти від продажу Toyota Land Cruiser 150 та сімейних заощаджень. Саме на основі цих пояснень ВККС ухвалила рішення про відповідність її посаді, надалі Ольгу Ступак призначили суддею ВС.

У 2018 році Роман Маселко, на той час громадський активіст, адвокат учасників Євромайдану та член ГРД, подав до ВРП три скарги, які ґрунтувались на висновку ГРД та стосувались того, що суддя:

• повідомила недостовірну інформацію у деклараціях щодо часу користування будинком та не задекларувала право користуватися ним у 2016 році (підстави п. 3, 10 ч. 1 ст. 106 Закону “Про судоустрій і статус суддів”);
• не підтвердила походження коштів на придбання будинку у Стоянці та автомобіля BMW X5 у травні 2016 року (підстава п. 12 ч. 1 ст.і 106 Закону “Про судоустрій і статус суддів”);
• надала недостовірну інформацію під час конкурсу на посаду судді ВС щодо користування будинком у с. Стоянка, обставин придбання будинку та автомобіля (підстава п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону “Про судоустрій і статус суддів”).

В основі скарг також були матеріали кримінального провадження № 52017000000000634 за ст. 366-1 КК України (недостовірне декларування, пізніше стаття визнана неконституційною і справу закрили). З ухвали Солом’янського районного суду міста Києва у справі № 760/21012/18 та матеріалів розслідування НАБУ стало відомо, що:

• суддя почала користуватись будинком у Стоянці ще з 2015 року (її абонентський телефонний номер перебував у дії станції за адресою будинку);
• свекруха отримала кошти на купівлю будинку у Стоянці за день до укладення договору купівлі-продажу з рахунку чоловіка судді, Юрія Ступака і сплатила за нього більше задекларованої вартості, тобто фактично будинок придбав чоловік судді;
• продаж авто Toyota Land Cruiser відбувся через місяць після придбання BMW X5, і на момент купівлі BMW X5 витрати сім’ї судді перевищували задекларовані доходи на понад 500 000 грн.
• суддя не задекларувала залишки коштів на рахунках чоловіка близько 6 000 дол. США та 7 000 Євро.

Тобто детективи НАБУ знайшли об’єктивні і перевірені докази, що суддя на співбесіді збрехала тричі. Особливий цинізм полягав у тому, що за словами судді вона гостювала у будинку, бо підтримувала свекруху після смерті свекра. Тим часом НАБУ встановило, що на підставі даних трафіків свекруха весь час перебувала у м. Малин Житомирської області. 

Цілком очевидно, що ці факти могли бути достатніми для притягнення судді до кримінальної відповідальності. Але Конституційний Суд України визнав неконституційними статті Кримінального кодексу щодо незаконного збагачення, а потім щодо брехні у деклараціях. Тому НАБУ довелось закрити провадження щодо Ступак О.В.

Справа набула суспільного резонансу, а статки судді висвітлювались громадським суспільством, у розслідуваннях та медіа:

• Стала суддею завдяки відвертій брехні: як Вища рада правосуддя покриває Ольгу Ступак 

• Як завдяки брехні стати суддею ”нового” Верховного Суду

• Розслідування «PROSUD»

Проте 2 ДП ВРП 01.03.2021 (майже через 3 роки після подачі скарг) рішенням № 497/2дп/15-21 відмовила притягнути Ольгу Ступак до дисциплінарної відповідальності. На думку членів дисциплінарної палати, зазначена у скаргах інформація досліджувалась ВККС, достовірність даних у декларації та статків перевірило НАЗК, рішення якого не скасоване. Отже, безпідставними є доводи скаржника щодо преюдиціального значення висновків, які містяться в ухвалі слідчого у кримінальному провадженні. Простими словами – не варто звертати увагу на інформацію, яку знайшли правоохоронці. ВРП залишила це рішення без змін.

Зауважимо, що НАБУ на запит ВРП надало матеріали кримінального провадження, які чітко підтверджували, що суддя брехала зокрема: протоколи допиту судді Ступак О.В. , її чоловіка та свекрухи, продавця будинку, покупця автомобіля та інших свідків; протоколів тимчасового доступу до речей та документів; відповідних договорів купівлі-продажу; даних оператора мобільного зв`язку про з`єднання телефоном, яким користувалась суддя та її свекруха, а також на відомостях про банківські операції. Всім цим документам 2 ДП ВРП не надала  жодної оцінки, а ВРП лише обмежилась одним реченням:

“Вища рада правосуддя вважає, що слід визнати непереконливими доводи Маселка Р.А. щодо його посилань на матеріали досудового розслідування, що наявні в матеріалах дисциплінарної справи, які на переконання скаржника, підтверджують вчинення суддею Ступак О.В. дисциплінарних проступків, оскільки мають загальний характер і ґрунтуються на його особистих суб’єктивних твердженнях”.

Тобто допити свідків, дані про мобільні трафіки, договори та банківські виписки ВРП назвала непереконливими суб’єктивними твердження скаржника.

Цікаво, що перевіряючи фінансову спроможність родини судді придбати автомобіль BMW X5 за 1,5 млн. грн. ВРП вирішила застосувати свої власні математичні правила. Так, для того, щоб встановити чи у травні 2016 року у судді були кошти для придбання цього авто у ВРП порахували загальний дохід суддівської родини за весь 2016 рік та кошти від продажу Toyota Land Cruiser 150 у червні 2016.  Як суддя могла у травні 2016 сплатити кошти, які вона отримала лише у червні-грудні 2016 відомо лише ВРП, бо якщо застосовувати звичайну математику та правила формальної логіки, то ніяк. Саме це і встановили у НАБУ, де ретельно порахували усі доходи і витрати, станом на момент купівлі BMW X5 та зробили висновок, що у судді не було легальних доходів для такої покупки. Також ВРП не надала значення поясненням НАЗК про те, що перевіряючи декларації Ступак НАЗК не врахувало матеріали НАБУ (див. рішення ОАСКу у справі № 640/13788/19). Тобто фактично ніякої додаткової перевірки інформації ВРП не здійснювала. 

Це стало підставою звернутися до ВС зі позовом з метою скасувати рішення ВРП. Скаржник опублікував позов, тож кожен може ознайомитись з його аргументами.

Доводи Відповідача та Ольги Ступак

Відповідач (ВРП) зайняв позицію, що нібито всі докази і аргументи скаржника під час дисциплінарної справи розглянув та надав їм належну оцінку. Ольга Ступак закликала відмовити у задоволенні позову оскільки наведені у скарзі обставини вже були предметом розгляду компетентних органів (ВККС, ВРП, НАЗК, НАБУ), які не виявили в них проявів протиправної поведінки (проте суддя не звернула увагу на той факт, що її справу закрили через визнання норми Кримінального кодексу неконституційною).

Важливо відзначити, що суддя Ступак жодного разу не з’явилась на засідання у ВРП чи суду, хоча у ВРП визнавали її явку обов’язковою. Окрім того, вона не дала будь-яких пояснень на матеріали кримінального провадження, а під час допитів у НАБУ стверджувала, що не пам’ятає, де жила у певні періоди часу. Тому задати прямі питання судді протягом дисциплінарного провадження та слухання справи у суді не було можливості.

Про що постанова ВП ВС

Велика Палата відмовила скаржнику у задоволенні позовних вимог. Як зазначив суд, він не може робити переоцінку доказів у дисциплінарній справі та переглядати рішення ВРП. ВС визнав прийнятною оцінку ВРП, що доводи скаржника та покликання на матеріали кримінального провадження ґрунтуються на його особистих твердженнях. Суд погодився з позицією ВРП щодо повноважень саме НАЗК перевіряти повноту заповнення декларацій, навіть у межах дисциплінарного провадження. Позиція ВС звелась до того, що скаржник фактично просив переглянути рішення ВРП, а не оцінити його вмотивованість.

• Щодо меж перегляду рішень ВРП

Велика Палата зазначила, що скарга на рішення ВРП розглядається за правилами касаційного провадження (ч. 7 ст. 266 КАС України та ч. 2 ст. 52 Закону “Про Вищу раду правосуддя”). Тобто суд на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 341 КАС України).

ВП ВС вважає, що не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 

Як наслідок, суд відкинув аргументи скаржника щодо неналежної оцінки ВРП матеріалів кримінального провадження. Вважаємо, що така позиція не зовсім узгоджується з попередніми рішеннями ВП ВС. 

Так, у справі судді Антона Чернушенка (провадження № 11-279сап21) ВП ВС проаналізувала чи є рішення ВРП мотивованим, чи ВРП надала оцінку доказам у справі: 

“кваліфікуючи відсутність судді на роботі та нездійснення правосуддя як дисциплінарний проступок (грубе і систематичне нехтування обов`язками судді), вказує на те, що причини такої поведінки невідомі. Наведене не узгоджується з посиланням самої ж ВРП у спірному рішенні на вручення судді підозри, надання дозволу на його затримання та оголошення в розшук. Цим обставинам не надано оцінки, як і аргументам судді щодо причин (поважних чи ні) його відсутності на робочому місці, перешкоджання в можливості потрапити до суду на своє робоче місце та припинення згаданого кримінального переслідування з підстав, що реабілітують особу”.

“.. відсутність у її рішенні оцінки доводів скаржника щодо наявності у нього поважних причин, які перешкоджали виконанню обов`язків судді”.

За наслідками провадження Велика Палата констатувала, що ВРП неналежно оцінила доводи скаржника, який покликався на обставини кримінального провадження. ВП ВС скасувала спірне рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

В справі № 9901/624/19 за позовом судді Циганкова В.О суд також вважав за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам ст. 52 Закону “Про Вищу раду правосуддя”, зокрема мотивам, з яких рада дійшла висновків. Тобто у цьому випадку ВС також оцінив наскільки ВРП мотивувала рішення.

В іншій справі № 800/579/17 ВП ВС оцінила мотиви ВРП і навіть вдалась до оцінки доказів: “Вказана ухвала не була оскаржена в апеляційному порядку підозрюваним ОСОБА_9 та його захисниками, а отже, набрала законної сили. Та обставина, що підсудним особисто та його захисниками дії слідчого судді ОСОБА_3 були сприйняті як незаконні, свавільні та несправедливі, не підтверджена жодним доказом у дисциплінарній справі.”

На те, що суд не може ігнорувати доводи та матеріали, які стосуються дисциплінарного проступку і які залишилися без відповідної оцінки з боку компетентного органу, зазначили 8 суддів ВП ВС в окремій думці у справі Ступак. 

Наразі ж остаточне рішення Великої Палати створює ситуацію, коли “закриває очі” на те, що ВРП не мотивує відхилення доказів та аргументів скаржника.

• Щодо оцінки фактів з досудового розслідування

Велика Палата відхилила доводи скаржника про те, що під час розгляду дисциплінарної справи ВРП не врахувала факти, виявлені у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо Ступак і не надала їм оцінку.

Судді визнали мотивованим твердження ВРП про те, що доводи скаржника, які підтверджуються матеріалами НАБУ, мають загальний характер і ґрунтуються на його особистих суб’єктивних твердженнях. Водночас незгода заявника з мотивами такої оцінки не свідчить про їх відсутність у рішенні ВРП.

Тобто, можна вважати, що будь-яке відхилення аргументів сторони є мотивованим?

Суд прийняв позицію ВРП, що наявність матеріалів кримінального провадження не є єдиним і достатнім доказом вчинення правопорушення, доки вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Попередня практика ВП ВС підтверджує розмежування кримінальної і дисциплінарної відповідальності, а також можливість використання інформації НСРД у дисциплінарних справах автономно, тобто незалежно від перебігу кримінального провадження (справа № 800/547/17, № 800/454/17, № 11-238сап20). Дисциплінарний орган може враховувати факти, встановлені у кримінальному провадженні, аналізуючи їх в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою чи таке провадження було закрите (справа № 9901/789/18). На це вказує і ВРП в узагальненнях своєї практики за 2017-2021 роки та в останніх рішеннях (справи № 654/0/15-23, № 1400/0/15-23).

Після нової позиції ВС, є ризик, що ВРП у межах дисциплінарних справ, які відкриті за інформацією з кримінальних проваджень, буде вважати матеріали слідства недостатніми доказами для визнання дисциплінарного проступку до ухвалення вироку.

Це дуже тривожний сигнал, особливо зважаючи на те, що на розгляді у ВРП зараз багато справ, які базуються на матеріалах кримінальних проваджень – зокрема справи ексголови ВС Всеволода Князєва чи судді Олексія Тандира. Тим паче, що суддя Ступак наразі є суддею ВП ВС, а її колега, член ВРП Сергій Бурлаков нещодавно намагався зупинити справу Князєва до обвинувального вироку.  Цілком ймовірно, що Велика Палата вже готується застосовувати прецедент судді Ступак для блокування звільнення Князєва та йому подібних.

• Повноваження ВРП перевіряти декларації у межах дисциплінарного провадження

На думку суддів, ВРП достатньою мірою обґрунтувала відсутність підстав для притягнення Ольги Ступак до дисциплінарної відповідальності за недостовірні відомості у декларації з урахуванням висновків НАЗК. ВП ВС дійшла висновку, що правильність заповнення та повноту декларації перевіряє НАЗК.

ВП ВС визнала помилковим посилання скаржника на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/13788/19 як на судове рішення, яким встановлені обставини, що мають вирішальне значення для цієї справи, оскільки це рішення скасоване. Однак ШААС скасував його лише тому, що позивач не був субʼєктом цих правовідносин, а не по суті. Судді ВП ВС у справі Ступак ніяк не надали оцінку доводам позивача, що НАЗК у справі № 640/13788/19 визнало свої висновки помилковими та складеними без дослідження матеріалів НАБУ і що ВРП цей факт проігнорувала.

ВП ВС не дослідила чому ВРП у спірному рішенні не зазначила мотивів з яких такий факт проігнорувала.

Так само ВП ВС проігнорувала Роз’яснення НАЗК № 9 від 01.10.2021 “Щодо розмежування компетенції НАЗК та інших суб’єктів у частині перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих суддями та прокурорами”, де НАЗК прямо вказало, що у дисциплінарних провадженнях ВРП вправі сама давати оцінку правильності заповнення декларації суддею.

То чому ж це рішення ВП ВС настільки негативне для судової та дисциплінарної практики? Тому що воно фактично встановлює нові “правила гри”:

1. ВП ВС не вважає порушенням відверту брехню на конкурсі, невідповідність статків доходам та недекларування майна. 
2. ВП ВС не вважає порушенням п. 4 ч. 1 ст. 54 Закону “Про Вищу раду правосуддя” невмотивоване відхилення аргументів, доказів сторони навіть якщо це суперечить законам математики.
3. ВП ВС може бачити або не бачити мотивацію ВРП щодо доказів на свій розсуд.
4. Матеріали кримінального провадження є доказами лише після набрання вироком законної сили.
5. ВРП не має повноважень перевіряти інформацію про недостовірність декларування суддями і може встановлювати порушення щодо декларування статків, лише після того, як НАЗК проведе свою перевірку та встановить такі факти (навіть якщо НАЗК не перевіряло відомості, які має ВРП).

Які можуть бути наслідки?

ВРП у рішеннях про притягнення (чи відмову) суддів до дисциплінарної відповідальності зможе враховувати лише ті докази і доводи, які вважатиме за потрібне. Відхилення аргументів сторін, навіть без належної оцінки та мотивування, ВС вважатиме допустимим. Справи, які ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, ВРП зможе відкладати до вироку. У провадженнях щодо недостовірного декларування та походження статків ВРП буде враховувати лише рішення НАЗК та не здійснювати таку перевірку самостійно, що фактично буде узалежнювати ВРП від НАЗК, створюватиме ризики блокування притягнення недоброчесних суддів до відповідальності у випадку, коли НАЗК з якихось міркувань, у тому числі й упереджених, буде бездіяти. Це, в результаті, буде парадоксальним чином підривати незалежність і самих суддів, адже значною мірою ставитиме можливість притягнення їх до відповідальності у залежність від дискреційних повноважень НАЗК. 

Рішення ВП ВС у справі Ступак може мати негативний вплив на подальшу дисциплінарну практику ВРП, а саме – “поховати” велику кількість резонансних дисциплінарних справ щодо суддів (зокрема, справи, в яких правоохоронці надали докази вчинення суддею правопорушення, наприклад, про отримання неправомірної вигоди чи водіння на напідпитку), а також узаконити непідтверджені статки суддів.