Голова Верховного Суду часів Януковича упереджено ставиться до кандидата в КСУ

Учора, 15 липня, розпочалася серія співбесід з кандидатами до Конституційного Суду за квотою від Президента. Одним із них був юрист Костянтин Красовський, до якого було чимало запитань щодо майна і декларацій від представників громадськості і членів Дорадчої групи експертів. Під час співбесіди він жодним чином не спростував цих сумнівів.

У 2017 році Красовський працював Керівником Головного Департаменту правової політики в Адміністрації Президента. Там він впроваджував судову реформу на попередньому етапі, зокрема був причетний до розробки законодавства щодо кваліфоцінювання суддів. ДГЕ підозрювали, що кандидат потрапив туди з допомогою свого знайомого Олексія Філатова, заступника голови АП. Красовський правда заперечив конфлікт інтересів.

Водночас під час співбесіди член ДГЕ Ярослав Романюк показав своє негативне ставлення до судової реформи, частиною якої, власне, і був Красовський. Зокрема, Романюк питав:

• Чи справді українські судді такі корумповані, що є необхідність у судовій реформі?
• Чи є потреба проводити настільки жорстке кваліфоцінювання?
• Чи потрібно було створювати ГРД? Адже за словами Романюка, членами ГРД стали нікому не відомі люди.

Красовський же уникав чітких відповідей, натомість зазначив, що Верховний Суд було сформовано з гідних кандидатів, а претензії громадськості, зокрема і висновки ГРД, є надуманими.

Нагадаємо, Ярослав Романюк був очільником Верховного Суду України часів Януковича, мав висновок про недоброчесність від Громадської ради доброчесності, зокрема, через підтримку злочинних диктаторських “законів 16 січня” під час Революції Гідності. У 2017 році він втратив посаду голови Верховного Суду України і змушений був звільнитися у відставку, оскільки не пройшов у конкурсі з добору нових суддів Верховного Суду.

До Дорадчої ради експертів його разом із фігурантом “плівок Вовка” Володимиром Кузьменком делегувала Рада суддів, відома покриванням недоброчесних суддів, саботажем законів, спрямованих на очищення судової влади тощо.

Такі бесіди з кандидатами до КСУ неприпустимі, адже вони дискредитують і конкурс, і незаангажованість ДГЕ та показують її українську сторону як категорично упереджену. Судова реформа, зокрема і проведення кваліфікаційного оцінювання — одні з основних вимог міжнародних партнерів на шляху України в ЄС. А неодноразові корупційні скандали, в які стабільно потрапляють українські судді, свідчать про необхідність судової реформи, а саме очищення суддівського корпусу. Сподіваємось, це бачення поділяють усі члени Дорадчої групи експертів.