Напад на суддю в Дніпрі як привід, щоб приховати майно суддів 

Рада суддів України (РСУ) відреагувала на напад на суддю Індустріального районного суду міста Дніпра, який стався 13 березня. У своїй заяві РСУ засудила злочин, закликала правоохоронців взяти розслідування під особистий контроль і наголосила на необхідності посилення особистої безпеки суддів.

Напад на суддю — тяжкий злочин, який потребує швидкого й ефективного розслідування. Особи, причетні до нього, мають бути встановлені та притягнуті до відповідальності.

Водночас заява РСУ виходить далеко за межі вимоги розслідувати напад. Рада уже використовує цей випадок як підставу для просування бажаних рішень — обмеження доступу до інформації про суддів у відкритих реєстрах чи деклараціях. При цьому незрозуміло, чи це особиста позиція новообраного голови РСУ Саліхова, чи це Рада терміново прийняла таке рішення у суботу.

У заяві повідомили, що Рада суддів ініціюватиме перед державними органами:

• обмеження доступу до інформації про місце проживання суддів та членів їхніх сімей;
• перегляд обсягу відкритих даних про суддів у державних реєстрах;
• додаткові механізми захисту персональних даних суддів.
  

З публічно доступної інформації не випливає, що нападники встановили місцеперебування судді через відкриті дані або державні реєстри. Жодних таких обставин РСУ також не навела. Більше того, частина даних, про які говорить Рада суддів, і так не перебуває у вільному доступі. Наприклад, адреси проживання суддів не є відкритими. Щодо транспортних засобів, то з декларацій можна дізнатися лише марку та модель автомобіля, якщо він задекларований. Це не ті дані, які самі собою дають можливість відстежити людину.

Натомість відкриті дані про майно та статки суддів відіграють важливу роль у громадському контролі. Саме вони дозволяють порівнювати спосіб життя, активи та витрати суддів з їхніми офіційними доходами, виявляти ознаки недоброчесності та ставити запитання про походження майна. Саме тому будь-які спроби звузити обсяг відкритої інформації потребують особливо критичного ставлення.

Швидкість, з якою новообраний голова РСУ Віталій Саліхов взявся просувати обмеження відкритості після цього нападу, викликає окремі запитання. Особливо з огляду на те, що під час свого членства у Вищій раді правосуддя він не особливо переймався пріоритетними дисциплінарними скаргами. 

Ситуація виглядає так, ніби фізичний напад на суддю намагаються використати для захисту суддів, які не можуть пояснити джерела походження майна — нерухомості чи дороговартісних автомобілів. Закриття даних щодо майна суддів означає ускладнити або навіть унеможливити громадський контроль за їхнім майновим станом.

Заклики обмежити відкритість даних про суддів лунали і раніше. У 2016 році суддя Мальвіна Данілова також говорила про необхідність обмежити чи скасувати декларування для суддів, посилаючись на нібито крадіжку 500 тисяч доларів із її будинку. Пізніше з’ясувалося, що ні будинок, ні ці кошти суддя у декларації не вказала.

Саме тому нинішня реакція РСУ виглядає не як зважена розмова про безпеку суддів, а як спроба використати резонансний злочин для звуження підзвітності недоброчесних представників суддівського корпусу.

Безпека суддів справді потребує уваги держави. Але вона не може бути приводом для приховування інформації, яка допомагає виявляти недоброчесність та незаконне збагачення у судовій системі.