Як захист дисертації Іллі Киви загрожує доброчесності суддів?
Вже у понеділок 26 квітня відбудеться захист дисертації Іллі Киви “Механізми впливу громадянського суспільства на державне регулювання правоохоронної діяльності (на прикладі країн ЄС та України)”. Ми не беремось визначати наукову цінність дисертації Киви, перевіряти її на плагіат та з’ясовувати, чи сам Кива принаймні прочитав текст праці, яку збирається захищати.
Сам факт того, що Ілля Кива стане кандидатом наук, може суттєво підірвати довіру до судової влади та значно сповільнити очищення судів від недоброчесних служителів Феміди. Як саме? Пригадаємо історію, що трапилась більше двох років тому.
У березні 2019 з’їзд правничих вишів мав обрати члена Вищої ради правосуддя – органу, який має забезпечувати доброчесність всієї судової влади. Це була вже друга спроба науковців: в лютому того ж року делегати не дійшли згоди, чи можуть у виборах до ВРП брати участь представники військових вишів, а також вишів системи МВС та СБУ, які відомі своєю дисципліною та субординацією.
За час перерви між з’їздами науковці зібрали позиції різних відомств, які мають стосунок до процесу таких виборів. Вища рада правосуддя та Мін’юст наполягали, що представники вишів системи МВС не можуть брати участі у виборах Вищої ради правосуддя.
Раптово на березневому з’їзді правничих вишів з’явився Ілля Кива, тоді ще навіть не науковець. Випадковий гість почав фактично керувати з’їздом науковців та переконувати їх проігнорувати позицію секретаріату ВРП та Мін’юсту.
В результаті, членом Вищої ради правосуддя обрали Віктора Грищука – колишнього проректора Львівського університету внутрішніх справ, представника вишу, який навіть не мав права брати участі у виборах.
Два року тому Кива мав неформальний, але дуже сильний вплив на правничу наукову спільноту. Отримавши науковий ступінь, Ілля Кива зможе не тільки голосувати за нових членів Вищої ради правосуддя на з’їздах, а і бути врешті обраним до ключового органу судової влади, де зможе визначати хто стане суддями, а кого, наприклад, варто покарати за порушення етики і дисципліни.
До того ж, якщо кандидатську дисертацію успішно захистить людина, яка має доволі опосередкований стосунок до науки, це стане черговим свідченням плачевного стану суспільних наук в Україні, в тому числі і правничих. Ця ситуація вкотре доводить, що поруч із реформою органів суддівського врядування, змін потребує і система освіти у правничих школах.
Лише комплексна реформа правничої освіти здатна вберегти суспільство від сумнівних кандидатів наук та непрофесійних суддів.
