Венеційська комісія розкритикувала урядову модель добору до ВККС
Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) добирає кандидатів на суддівські посади та оцінює чинних суддів. Від її рішень залежить, хто працюватиме в українських судах. Тому принципово важливо, хто і за якими правилами обирає членів самої ВККС. У 2027 році мають обрати майже весь новий склад цього органу. Уряд пропонує повернути міжнародних експертів до процесу добору його членів. Але водночас суттєво змінює правила їхньої участі порівняно з механізмом, який уже працював.
Венеційська комісія (далі — Комісія) підтримала необхідність залучати міжнародних експертів і надалі. Це відповідає її попереднім рекомендаціям та євроінтеграційним зобов’язанням України. Однак запропоновані урядом зміни вона розкритикувала, адже вони можуть позбавити міжнародних експертів реального впливу на результат конкурсу.
За урядовою моделлю їхню позицію можна буде обійти під час ключових голосувань, а можливості збирати й аналізувати інформацію про кандидатів — обмежити. До того ж строк їхніх повноважень може сплинути ще до завершення конкурсу. У сукупності ці зміни створюють ризик, на якому наголошує Венеційська комісія: міжнародна участь збережеться за формою, але втратить зміст.
Про це йдеться у терміновому спільному висновку Венеційської комісії та Генерального директорату Ради Європи з прав людини і верховенства права від 25 вересня 2026 року — CDL-PI(2026)015. Документ мають передати на схвалення пленарній сесії Венеційської комісії 9-10 жовтня.
Про більшість цих ризиків DEJURE попереджала ще до появи висновку. Нижче розбираємо, які саме недоліки побачила Комісія та що потрібно змінити, щоб повернення міжнародних експертів не залишилося формальністю.
(Не)зовнішнє управління
Участь міжнародних експертів у конкурсах на ключові посади часто критикують як втручання у суверенітет України. Венеційська комісія вкотре з цим не погодилася.
Конкурсна комісія залишається українським органом, створеним українським законом. Її членів призначає український орган, а остаточне рішення про призначення членів ВККС приймає Вища рада правосуддя. Тому міжнародна участь є не зовнішнім диктатом, а рішенням самої України про те, як захистити конкурс від внутрішнього політичного та корпоративного впливу.
Утім, є ще один важливий висновок. «Тимчасовість» міжнародної участі, наголошує Комісія, визначається не конкретною датою, а виконанням завдання, заради якого цей механізм створили. За логікою Комісії, «залучення міжнародних експертів до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів не тільки має продовжуватися, а й має бути тривалим, поки реформа не дасть належний результат очищення всієї судової системи».
Вирішальний голос має бути справді вирішальним
Уряд пропонує зберегти особливу роль міжнародних експертів під час перевірки доброчесності кандидатів. Але коли конкурс переходить до оцінки професійної компетентності, правила змінюються.
Кандидат може вилетіти з конкурсу без підтримки двох міжнародних експертів. Фактично українська частина комісії отримує можливість заблокувати небажаного кандидата вже після того, як той успішно пройшов перевірку доброчесності.
Комісія також бачить у цьому проблему. Вона рекомендує застосовувати однакове правило до всіх ключових рішень щодо кандидатів: доброчесності, професійної компетентності та формування фінального списку. Для рішення мають бути потрібні чотири голоси, з яких щонайменше два — від міжнародно номінованих членів. Якщо після повторного голосування зберігається патова ситуація, переважати має позиція групи, до якої входять два міжнародники.
Український паспорт не має бути обов’язковою умовою для міжнародної квоти
Інше урядове ноу-хау — зобов’язати міжнародні організації номінувати щонайменше одного громадянина України у свою трійку. Сам по собі український паспорт, очевидно, не робить людину ані залежною, ані недоброчесною. Комісія цього й не стверджує.
Але міжнародна квота існує, зокрема, для того, щоб її члени були максимально дистанційованими від внутрішніх професійних, корпоративних та політичних конфліктів. Міжнародні партнери можуть номінувати українця, якщо вважають його найкращим кандидатом, але закон не повинен їх до цього примушувати.
Коміся окремо зауважує, що члени комісії, які живуть і працюють в Україні, об’єктивно більше піддаються внутрішньому тиску. Тому міжнародна квота має бути міжнародною не лише за назвою.
Міжнародну квоту не можна передати нереформованим органам
За урядовою конструкцією, якщо міжнародні організації вчасно не запропонують достатньо кандидатів, їхні місця можуть перейти Раді прокурорів, Раді адвокатів та Національній академії правових наук. Тобто міжнародний запобіжник у якийсь момент може просто зникнути.
Комісія рекомендує цей механізм прибрати. Куди логічніша альтернатива — дати міжнародним організаціям додатковий строк. Якщо ж парламент усе-таки хоче створити запасний механізм, номінацію слід передати нейтральному суб’єкту, який збереже саме міжнародний характер квоти.
Два роки — і міжнародники йдуть, навіть якщо конкурс не закінчився
Ще одна проблема — дворічний строк роботи конкурсної комісії. Історія конкурсів на державні посади не раз доводила, що процедура може затягуватися дуже довго. А якщо міжнародники гарантовано втрачають повноваження через два роки незалежно від результату, саме затягування процедури починає впливати на баланс сил у конкурсі. Достатньо, щоб конкурс не завершився вчасно, — і запобіжник просто припинить діяти.
Венеційська комісія рекомендує іншу логіку — комісія повинна залишатися повноважною до завершення свого завдання.
Міжнародникам потрібні не лише перекладачі
Минулого разу членам конкурсної комісії допомагали помічники, які могли збирати й аналізувати інформацію про кандидатів. Урядовий законопроєкт суттєво послаблює цю спроможність і фактично робить комісію залежною від секретаріату ВРП.
Венеційська комісія запропонувала протилежний підхід. Конкурсна комісія повинна мати власний секретаріат та аналітичну підтримку, що будуть підзвітні виключно їй. Секретаріат ВРП має займатися лише обмеженою логістичною і технічною допомогою. Членам комісії, щонайменше, треба повернути можливість залучати помічників, а не лише перекладачів.
ВРП не повинна відсіювати кандидатів ще до початку конкурсу
У своїй аналітиці ми також звертали увагу на надмірну роль ВРП під час первинного допуску кандидатів. Якщо орган може не допустити кандидата через оцінку документів ще до того, як до роботи взялася конкурсна комісія, формальна перевірка легко перетворюється на окремий прихований етап конкурсу.
Комісія рекомендує чітко обмежити цей етап формальною перевіркою документів і відповідності базовим вимогам. Відмова має бути мотивованою і доступною для перегляду. А рішення конкурсної комісії про недопуск чи нерекомендування кандидата мають бути доступними для оскарження в суді з процедурних підстав у короткі строки, без блокування всього конкурсу.
Венеційка знайшла проблеми і в доборі ВРП
Висновок стосується не лише ВККС. Наприклад, Венеційська комісія знову рекомендує відмовитися від вимоги, щоб Етична рада подавала щонайменше вдвічі більше кандидатів, ніж є вакантних посад у ВРП.
Логіка проста: кандидат або відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, або ні. Ранжувати людей за ступенем доброчесності не має сенсу. Етична рада повинна рекомендувати всіх, хто відповідає критеріям.
Так само Венеційська комісія критично оцінює додаткові співбесіди кандидатів після перевірки Етичною радою. Якщо такі співбесіди зберігати, вони принаймні не повинні дозволяти повторно виключати кандидата, який уже пройшов передбачений законом фільтр.
Найбільша проблема — не кожна норма окремо, а всі вони разом
І саме в цьому висновок Венеційської комісії найважливіший.
Окремо дворічний строк можна пояснити необхідністю часових обмежень. Передачу документів секретаріату ВРП — зручністю. Інше голосування щодо професійної компетентності — бажанням збалансувати позиції. Українця в міжнародній квоті — знанням національного законодавства.
Але якщо скласти ці деталі разом, картина змінюється. ВРП та її секретаріат отримують більше контролю над допуском кандидатів, списками, матеріалами та організацією роботи. Для частини рішень достатньо одного голосу міжнародника або взагалі можна обійтися без нього. Міжнародну квоту можна передати національним органам. Комісія припиняє роботу через два роки незалежно від завершення конкурсу. Окремих гарантій судового перегляду немає.
Тому Венеційська комісія попереджає, що саме сукупний ефект здатен зробити міжнародну участь беззмістовною.
Окремий блок критики стосується не змісту, а способу підготовки законопроєкту. Венеційська комісія констатує, що процес поки не відповідав стандартам належного законотворення. Для реформи такого масштабу потрібні прозорі й інклюзивні консультації, зокрема з громадянським суспільством, а кожне відхилення від попередньої моделі має бути належно пояснене.
Що тепер має зробити парламент
Після висновку Комісії дискусію про те, чи потрібні міжнародні експерти у доборі ВККС можна остаточно завершувати — потрібні. Питання — чи матимуть вони реальний вплив.
Підсумковий текст законопроєкту має враховувати усі побажання Комісії — щоб міжнародну квоту не можна було обійти, ключові рішення не ухвалювалися без міжнародників, а сама конкурсна комісія не залежала від ВРП і могла працювати до завершення конкурсу.
Бо сенс реформи не в тому, щоб міжнародники сиділи за столом. А в тому, щоб система не могла провести через конкурс наперед визначених кандидатів.
