З так званих “плівок Вовка” стало відомо, що Моніч очолив Раду судді з допомогою Павла Вовка, Андрія Портнова та Андрія Богдана. «Ми вирішили за*уярити Ткачука. Порахували, хто рейтинговий, порахували, що, в принципі, якщо Бутенко неоднозначний, то можна “зіграти” в Моніча, “зіграли” в Моніча», – такі слова Вовка зафіксовані на “плівках”.
Богдан Моніч в свою чергу забезпечив повну лояльність РСУ, а саме: зупинив розпорядження про перевірку ОАСКу. Після оприлюднення “плівок Вовка” Моніч не лише не засудив Вовка, але й публічно став на його захист. Також суддя Моніч активно виступив проти ідеї ліквідації ОАСКу, він навіть підготував звернення до Президента та парламенту проти такої ліквідації.
Рада суддів на чолі з Монічем затягувала старт реформування Вищої ради правосуддя — у 2021 році РСУ на місяць відтермінувала делегування своїх кандидатів до Етичної ради. Також Моніч блокував перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів у 2019 році.
Суддя Новов ймовірно під впливом ухвалював рішення, яким було остаточно закрито кримінальну справу проти Андрія Портнова, колишнього заступника глави адміністрації Януковича. Це та сама резонансна справа за фактами погроз та незаконного тиску Портнова на прокурора Божка, який здійснював процесуальне керівництво розслідуванням кримінальних проваджень щодо Портнова.
Остаточну крапку поставила колегія суддів апеляції, у складі якого був Новов. У підсумку справу закрили у зв’язку із закінченням строків. Хіба можна закривати кримінальну справу на підставі закінчення строків, яких немає? Однак судді вирішили, що можна.
Систематично допомагав водіям уникнути покарання за нетверезе водіння. З Єдиного реєстру судових рішень випливає, що він скасував близько 200 рішень судів перших інстанцій про притягнення водіїв до відповідальності за п’яне водіння! І деякі з них доволі сумнівні.
Також у Реєстрі судових рішень є декілька постанов, що стосуються Новова Сергія Олександровича. Ймовірно це може бути тезко кандидата, однак якщо ні, то факти свідчать про дії, що мають ознаки недоброчесності.
У 2013 році Тарас Оксюта ухвалив рішення у справі №760/15588/13-ц, яке стало підставою для рейдерського захоплення ТЦ “Глобус” у Києві. Оксюта поновив на посаді директора ТЦ “Глобус” Олену Морріс, яка начебто була на цій посаді аж з 2008 року. Пізніше Апеляційний суд міста Києва з’ясував, що Олена Морріс взагалі не перебувала у трудових відносинах з ТОВ “ЛР Глобус”, тим паче не обіймала посади директора.
Попри намагання Вищої Ради Юстиції звільнити Оксюту спершу за порушення присяги, потім за станом здоров’я, нічого не вийшло. А ВККС відмовила у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
У 2017 році суддя застосував домашній арешт щодо Мар’яни Гречанюк, однієї з підозрюваних у кримінальній справі про заволодіння газовим конденсатом на підприємстві "Полтаванафтогазвидобування". Ця підозрювана дотична також до так званої “газової справи Олександра Онищенка”. І попри відсутність вільних електронних засобів контролю в Києві та області Оксюта однаково обрав для “підопічної” Онищенка запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Того ж року суддя Оксюта посприяв ще одному підозрюваному в розкраданні державних коштів. Роман Тимків був підозрюваним у розкраданні коштів під час закупівлі двигунів для Львівського бронетанкового заводу, що призвело до збитків у 28 560 000 грн. При цьому як запобіжний захід суд обрав для Тимкова триманням під вартою із заставою всього 2 млн грн.
Починаючи з 2015 року Тарас Оксюта тричі поспіль переобирався на посаду заступника голови Солом’янського районного суду міста Києва. Хоча за законом це має бути не більше двох строків поспіль.
У 2015 році Тарас Оксюта задекларував авто Toyota Camry 2008 р.в. зі вказаною вартістю 149 000 грн., тоді як реальна ринкова вартість авто становила щонайменше 441 200 грн. У 2017 році суддя ймовірно умисне приховував справжні джерела доходу дружини та її можливу причетність до кримінальних проваджень.
У 2019 році Громадська рада доброчесності визнала Вільчинського недоброчесним. І хоч такі висновки взагалі не підлягають оскарженню, суддя через своїх колег і Житомирський окружний адміністративний суд скасував висновок ГРД.
У березні 2019 року Вільчинський відвідував день народження свого друга, ще одного обвинуваченого у справі “плівок Вовка” — Євгена Аблова. На цій же вечірці були члени ВККС – Лукаш, Козьяков і Бутенко.
Місяць потому Вільчинський складав кваліфікаційне оцінювання, яке проводила ВККС. Головою колегії там був пан Бутенко і це очевидний конфлікт інтересів. Відводу зявлено не було, тож співбесіда пройшла комфортно для Вільчинського і в підсумку колегія визнала його доброчесним.
У 2017 році Вільчинський придбав квартиру для дочки в Києві в елітному районі на Печерську. Зараз квартири в такому будинку коштують понад 6 млн. грн. Однак, за декларацією судді, йому вдалося придбати її в 4 рази дешевше. Навіть якщо так, це на 600 000 грн. більше, ніж заявлено офіційних доходів у Вільчинських. І це без витрат на ремонт.
У 2020, відповідно до декларації, дружина Вільчинського стала власницею земельної ділянки у смт. Козин під Києвом площею 2000 кв.м усього за 588 736 грн. Хоча, відповідно до сайтів нерухомості, ділянки в цьому населеному пункті коштують від $8 000 до $35 000 за сотку. Дружині судді ж вдалося придбати земельну ділянку за $1 163 за сотку землі, що в 6-7 разів нижче ринкової ціни.
Там само землю собі купила і їхня 23-річна дочка. А вже у 2021 році на цих землях виріс будинок на майже 500 квадратів. Як свідчить сайт Фонду держмайна, щоб звести там такий будинок, треба витратити близько 10 млн. грн.
У 2018 році дружина Вільчинського отримала у подарунок земельну ділянку у смт. Літин. А в 2021 році задекларувала там цілий готельно-ресторанний комплекс “Двір Літинський” площею 1 935 кв.м. На Букінгу забронювати цей готель можна було ще у 2019, але в декларації судді за 2019 та 2020 роки його чомусь немає.
Суддя Юрченко у 2012 році суддя виправдав Романа Ландіка, на той момент депутата Луганської міської ради від Партії регіонів та сина народного депутата від Партії регіонів Володимира Ландіка. Пана Романа обвинувачували у побитті жінки, що внаслідок його дій отримала струс мозку.
У 2015 та 2017 році суддя Юрченко порушував презумпцію невинуватості і у двох матеріалах в газеті стверджував, що керівника місцевого водоканалу, начальника поліції та інспектор держгеокадастру вчинили злочини.
У 2019 році його знову притягнули до дисциплінарної відповідальності за те, що він затягував розгляд клопотання у кримінальній справі, а також в умовах, коли йому пропонували неправомірну вигоду, про що він також повідомив із порушенням строку. Юрченко ж чекав аж 2 місяці (за законом у нього було 5 днів), і протягом усього цього часу продовжував розглядати справу. Згодом ВРП скасувала рішення дисциплінарної палати про притягнення до відповідальності. Зокрема, у поясненнях для ВРП суддя вказав, що нібито не сприймав серйозно пропозицію прокурора та учасника справи надати неправомірну вигоду, а як “професійну незрілість прокурора” та “жарт”.