Новини
Правосуддя, дружнє до дітей

Екзамен на витривалість: як випробувальний період допомагає в процесі усиновлення

Усиновлення дитини в Україні часто відбувається після порівняно нетривалого періоду спілкування кандидатів з дитиною. І таке спілкування відбувається в форматі зустрічей/відвідувань дитини, а не в форматі проживання дитини в сімʼї кандидатів під їхньою опікою.



Майбутні усиновителі знайомляться з дитиною ще на етапі досудової процедури: вони можуть контактувати з нею або ним чи відвідувати її або його протягом строку дії направлення, яке видає служба у справах дітей (10 днів), а також у випадку звернення до суду із заявою про усиновлення дитини, – до прийняття судом відповідного рішення.


Європейська конвенція про усиновлення дітей в статті 19 передбачає, що держави-учасниці можуть вимагати, щоб дитину було передано під опіку усиновлювача до прийняття рішення про усиновлення на період, який є достатньо тривалим для того, щоб компетентний орган міг об'єктивно оцінити їхні майбутні відносини в разі прийняття рішення про усиновлення. У цьому контексті найвищі інтереси дитини мають перевагу.


В Україні немає практики випробувального періоду.


Натомість, серед країн Європи вона доволі поширена. Там випробувальний період має різні назви (pre-adoption care в Латвії, probationary period в Литві, pre-adoption period в Португалії, bonding period в Румунії), але за своєю суттю йдеться про перебування дитини під опікою кандидатів в усиновлювачі до остаточного рішення про усиновлення в розумінні Європейської конвенції про усиновлення дітей. Іноземний досвід в контексті українських реалій досліджує наша експертка з правосуддя, дружнього до дітей Катерина Грищенко.



Під час випробувального періоду сімʼю кандидатів в усиновлювачі відвідують представники соціальних служб, щоб оцінити умови проживання дитини та виконання кандидатами своїх обовʼязків як опікунів. Також сімʼю може відвідувати лікар, щоб контролювати стан здоровʼя дитини (така практика є в Австрії).


Випробувальний період також існує в таких країнах як Латвія, Литва, Польща, Португалія, Румунія, Угорщина, Фінляндія (у випадку іноземного усиновлення), Франція, Хорватія та Чехія.



Тривалість випробувального періоду варіюється і становить:
  • 30 днів – в Угорщині,
  • приблизно 30 днів – в Румунії,
  • 2-3 місяці – в Польщі,
  • 3-6 місяців – в Португалії,
  • до 6 місяців – в Австрії та Латвії,
  • щонайменше 6 місяців – в Чехії,
  • 6-12 місяців – в Литві.
  • В Хорватії нормативно не встановлено тривалості випробувального періоду, тривалість визначається в кожному випадку індивідуально.




Наявність в процедурі усиновлення такого інструменту як випробувальний період дає можливість не лише оцінити формальні критерії, яким мають відповідати кандидати (стан здоровʼя, їхні фінансові можливості), але і оцінити, які стосунки складаються в кандидатів із дитиною. Це допомагає як кандидатам, так і дитині адаптуватись до нових умов, а в разі, якщо буде зрозуміло, що таке усиновлення не забезпечить найкращі інтереси дитини — вчасно зупинити процес.


А отже, випробувальний період не лише сприяє порозумінню між дитиною та потенційними батьками на шляху до усиновлення, але й запобігає ризику розусиновлення та повторній травматизації дитини.