Комітет з правової політики підтримав законопроєкт №3711

Через критичну позицію Венеційської комісії, у листопаді 2020 року парламент не підтримав першу версію законопроєкту та відправив його на доопрацювання у профільний комітет. 

Замість того, щоб врахувати позицію Венеційської комісії та покращити документ, члени комітету запропонували зміни, які суперечать як міжнародним зобов’язанням України, так і передвиборчим обіцянкам партії “Слуга народу”.

Члени комітету відмовились від ідеї формування Вищої кваліфкомісії суддів з вирішальною участю міжнародних експертів і пропонують, щоб ключовий орган добору суддів у ручному режимі призначала ВРП.

Ключові положення законопроєкту, підтриманого комітетом:

• Конкурс до ВККС проводитиме Вища рада правосуддя, а не Конкурсна комісія. Остання буде тільки перевіряти кандидатів на доброчесність, але її рішення для ВРП матимуть лише рекомендаційний характер;
• Половина складу нової ВККС будуть суддями чи суддями у відставці, ВРП у положенні про конкурс зможе запровадити додаткові обмеження для незалежних кандидатів (як це вже було з законом 193-ІХ);
• Міжнародні експерти входитимуть до складу Конкурсної комісії лише одноразово і то у разі, якщо це допустить ВРП та на строк не більше року після формування першого складу ВККС. Потім міжнародних експертів замінять українські «незалежні» прокурори, адвокати, і науковці (делеговані Радою прокурорів, Радою адвокатів і Президією Академії правових наук);
• Навіть якщо вдасться створити ефективну Конкурсну комісію, вона буде повністю залежна від ВРП – її роботу забезпечуватиме секретаріат ВРП, а не окремий секретаріат, як пропонувалось раніше.

“У разі, якщо і парламент підтримає законопроєкт у його нинішньому вигляді, годі й сподіватись на якісне очищення судів. ВККС, залежна від ВРП, призначить на посади 2000 “правильних” суддів, тому всі позитивні зміни, розпочаті після Революції Гідності, будуть нівельовані,” – вважає Степан Берко, адвокаційний менеджер Фундації DEJURE.

Нагадаємо, раніше провідні громадські організації закликали парламент не поглиблювати кризу судової влади та виконати передвиборчі обіцянки.