Україна може втратити сотні мільйонів євро від ЄС через провал із прийняттям ключових законів судової реформи
Україна отримає 2,3 млрд євро фінансової допомоги в межах програми Ukraine Facility. Але це лише частина коштів, на які держава могла розраховувати за умови виконання всіх зобовʼязань. Приблизно 700 млн євро держава вже кілька місяців не може отримати через провал із прийняттям законів про декларації доброчесності суддів та цифровізацію виконавчого провадження.
В частині декларацій доброчесності влада так і не спромоглася підготувати якісний законопроєкт, що відповідав би умовам Ukraine Facility, і ухвалити його у другому кварталі 2025 року. Наголосимо, що 700 млн євро, тобто близько 30 млрд гривень, — це річний бюджет на харчування української армії. Якщо парламент не проголосує обіцяний законопроєкт до червня 2026 року, то український бюджет безповоротно втратить ці кошти.
Декларації доброчесності: чому чинна система не працює
Нова система перевірки декларацій доброчесності мала б стати дієвим інструментом очищення судової влади, зокрема й Верховного Суду, до реформи якого Європейський Союз закликає ще з 2022 року. У Звіті щодо розширення за 2025 рік Європейська комісія зазначила, що перевірка суддів Верховного Суду має бути тимчасовою, але змістовною — із залученням незалежних експертів, делегованих міжнародними партнерами.
Натомість чинна модель декларацій доброчесності — це радше формальність. Судді щороку подають декларації доброчесності, де, наприклад, зазначають, що не мають громадянства іншої країни чи не ухвалювали рішень в умовах конфлікту інтересів. В теорії якщо після перевірки виявиться, що це не так, суддю можуть притягнути до відповідальності. Однак на практиці ці декларації не часто перевіряють, і цей інструмент майже не працює. Жодного суддю так і не звільнили через неправдиві відомості в декларації доброчесності. Причина проста: відповідальність настає лише за умисне внесення неправдивих даних, а довести цей умисел на практиці майже неможливо.
Тому в рамках програми фінансової підтримки Ukraine Facility Україна мала удосконалити систему перевірки декларацій доброчесності суддів до 2 кварталу 2025 року. Зокрема уточнити їхній зміст, розширити часовий період перевірки та удосконалити механізми перевірки. В документі йшлось про те, що відповідні зміни необхідні і для подолання корупційних ризиків у Верховному Суді та удосконалення добору до нього нових суддів із залученням незалежних експертів.
Законопроєкти № 13165 і № 13165-2: імітація реформи замість змін
Законопроєкт № 13165, який нардепи внесли нібито на виконання вимоги щодо декларацій доброчесності від ЄС, не вирішував згаданих проблем. Наприклад, він не передбачав розширення часового періоду перевірки (один рік), як того вимагає Ukraine Facility, а перевірка суддів Верховного Суду пропонувалась без участі міжнародних експертів.
Альтернативний законопроєкт№ 13165-2, який парламент проголосував у першому читанні, також не відповідає ані вимогам Ukraine Facility, ані запиту суспільства. Мало того він не вирішує ключових проблем, так ще й в окремих аспектах навіть погіршує ситуацію. Наприклад, він взагалі не містить жодних механізмів, які б забезпечували перевірку суддів Верховного Суду із залученням міжнародних експертів з вирішальною роллю.
Що потрібно змінити і чому без очищення Верховного Суду реформи не буде
Щоб перевірка декларацій доброчесності стала реальним інструментом очищення судової влади, законопроєкт № 13165-2 має бути принципово доопрацьований. Передусім він повинен передбачати одноразову обовʼязкову перевірку всіх чинних суддів Верховного Суду до будь-яких нових доборів в цей суд. Така перевірка має охоплювати всю суддівську карʼєру, а не окремий короткий період, і здійснюватися органом, у якому міжнародні незалежні експерти матимуть вирішальний голос.
Система декларацій доброчесності повинна працювати за логікою «нульової декларації»: суддя подає повну декларацію з початку суддівської карʼєри, а недостовірна інформація в ній (незалежно від того, коли відбулося відповідне порушення) вважається дисциплінарним проступком на момент подання декларації. Це дає можливість притягнути суддю до відповідальності в межах строків давності та запускає дисциплінарну процедуру з реальними наслідками — аж до звільнення. Лише після такої базової перевірки мають сенс щорічні декларації та регулярний контроль. Без цього декларації залишаться формальністю, яка ігнорує старі порушення.
Проведення нового добору без попередньої перевірки чинних суддів Верховного Суду не змінить ситуацію по суті. Поки переважна частина суддів ВС мають серйозні застереження щодо доброчесності, саме вони формуватимуть судову практику щодо звільнення суддів й фактично визначатимуть хід реформи. За таких умов навіть якісний конкурс не здатен «перекрити» негативний вплив старого складу. Тому одноразова обов’язкова перевірка всіх чинних суддів Верховного Суду є необхідною передумовою будь-якого нового добору: лише після усунення недоброчесних суддів оновлення Суду може бути реальним, а не декоративним.
Отже, на тлі того, що Верховний Суд поновлює скандальних суддів на кшталт Інни Отрош і дедалі більше втручається в дискрецію реформованих ВККС та ВРП, саме його очищення мало б стати першочерговим елементом реформи. Проте законопроєкт № 13165-2 фактично не пропонує жодного рішення для кризи у найвищій судовій інстанції країни.
Тож одночасно відбуваються дві речі: Україна недоотримує сотні мільйонів євро, критично важливих, зокрема, для фінансування армії, і намагається продати Європейському Союзу імітацію реформи у вигляді порожнього законопроєкту. Якщо ситуація не буде виправлена найближчим часом, найгіршим сценарієм стане формальне «виконання зобовʼязань» без жодних реальних змін. Це означатиме чергове порожнє ніщо — з дуже реальною ціною: у грошах, у довірі та у втраченому шансі зламати систему суддівської безкарності.
