Анонімний сайт CrimeaWatch: ще один інструмент атаки на громадськість 

Новий англомовний анонімний сайт CrimeaWatch опублікував профілі всіх членів Громадської ради доброчесності (ГРД) та організацій, які їх делегували з звинуваченням про «визнання Криму частиною Росії». Такий висновок базується на перекручуванні змісту документів ГРД.

Нова «база порушників»

CrimeaWatch позиціонує себе як базу даних про фізичних осіб та організації, які нібито визнають Крим частиною Росії. На момент підготовки матеріалу сайт містив 95 профілів людей і організацій.

У профілі DEJURE сайт використав реальний факт: Михайло Жернаков координував другий склад Громадської ради доброчесності та голосував за її Індикатори доброчесності. У них зокрема йдеться про те, що визнається недоброчесною поведінка, коли судді або кандидати на посаду судді відвідували окуповані території України без нагальних потреб.

Таку ж позицію як і ГРД, наприклад, займає Вища рада правосуддя, яка в Єдиних показниках доброчесності судді та кандидатів на посаду судді, визнає неетичним відвідування держави-агресора або тимчасово окупованих територій України без нагальної потреби, тобто за відсутності критичних та / або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.

Незважаючи на це, сайт CrimeaWatch заявив, що документ ГРД нібито прирівнює поїздки до окупованого Криму до поїздок у Росію. А це, в свою чергу, начебто, свідчить про те, що ГРД визнає Крим частиною Росії.

Де саме підмінили факти

Індикатори доброчесності не прирівнюють Крим до Росії. Документ окремо згадує Російську Федерацію та тимчасово окуповані території України, а Крим прямо називає «Автономною Республікою Крим чи іншою тимчасово окупованою територією України».

CrimeaWatch підмінив оцінку етичності поведінки суддів твердженням про територіальний статус Криму. 

Привертає увагу непрозорість самого проєкту. На сайті не вказані його автори, редактори чи юридична особа. Архівна копія показує, що у січні 2022 року на цьому самому домені працював російськомовний кримський інтернет-магазин годинників. Чинна реєстрація домену почалася у січні 2026 року, а Facebook-сторінка ініціативи створена в червні 2026 року. 

Це не доводить зв’язку між попереднім і нинішнім власниками домену, однак нинішній проєкт не розкриває своїх авторів і не пояснює, хто несе редакційну відповідальність за його публікації, а новостворені сторінки в соцмережах фактично пусті. 

На чому базується позиція ГРД, та що говорить українське законодавство

У індикаторах ГРД зазначається, що вони розроблені на основі кращих міжнародних практик у сфері суддівської доброчесності і етики. Як-то:

• Бангалорських принципах поведінки суддів та коментарі до них;
• рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи; 
• висновках Венеційської комісії;
• висновках Консультативної ради європейських суддів;
• з урахуванням положень Кодексу суддівської етики; 
• Керівних положень Громадської ради міжнародних експертів щодо проведення оцінки доброчесності, знань та практичних навичок кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду. 

Подивимось на конкретні вимоги, що висувають ці документи до поведінки суддів.

У пунктах 106 і 114 коментаря до Бангалорських принципів зокрема зазначається, що суддя має демонструвати розсудливість та обережність і добровільно приймати обмеження, які можуть не поширюватися на звичайних громадян. А законність його поведінки не є єдиним мірилом її правильності.

Кодекс суддівської етики 2013 року вимагав від суддів високих стандартів і бездоганної поведінки, зокрема у приватному житті. Офіційний Коментар Ради суддів України 2016 року прямо пояснював: навіть не заборонена законом дія може створити враження, яке підриває довіру до суду.

Також, ще з 2018 року Державна судова адміністрація вимагала попереджати суддів про вербувальні ризики таких поїздок, й за можливості їх скасувати. Тому суддя мав усвідомлювати ці ризики та оцінювати, чи справді існувала нагальна потреба у поїздці.

У 2022 році Закон № 2217-IX взагалі передбачив, що під час бойових дій в’їзд громадян України на тимчасово окуповану територію обмежується через загрозу життю та здоров’ю. Це загальна норма для громадян, а не окреме правило для суддів.

З грудня 2024 року діють Єдині показники доброчесності та професійної етики, затверджені Вищою радою правосуддя. Вони так само окремо згадують тимчасово окуповані території України та територію держави-агресора і передбачають оцінку поїздок з огляду на наявність нагальної потреби.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України застосовує цей підхід і до давніших поїздок. Комісія прямо вказала: навіть якщо такі поїздки не були обмежені законом, суддя через свій статус мав усвідомлювати пов’язані з ними наслідки та ризики.

В усіх цих документах Росія та окуповані нею території України зазначені окремо. Оцінка нагальності поїздок суддів на окуповану територію не змінює статусу Криму і не означає його визнання частиною Росії.

Це вже не перша атака

У 2024 році громадська ініціатива «Голка» дослідила понад 21 тисячу репостів майже 60 Telegram-каналів. Майже 30 із них створювали інформаційне поле проти судової реформи та дискредитували доброчесних суддів, членів Вищої ради правосуддя і громадські організації. Серед мішеней були Фундація DEJURE та Михайло Жернаков.

Ще у 2022 році Служба безпеки України повідомила, що деякі з цих каналів контролювали російські спецслужби та використовували для дестабілізації ситуації в Україні.

«Главком» описував, як учасники цієї проросійської мережі називали громадських активістів «соросятами», приписували Роману Маселку підтримку Гітлера, атакували доброчесних суддів і поширювали фейки про Михайла Жернакова. Ці повідомлення виходили в анонімних каналах, персональних блогах та медіа, а потім підсилювали одне одного репостами.

Зазначені анонімні Telegram-канали та сайт CrimeaWatch атакують учасників судової реформи за давно знайомою схемою: беруть реальний факт, підміняють його зміст і оголошують маніпуляцію доведеним порушенням.

Потік таких матеріалів змушує громадські організації постійно спростовувати вигадки замість того, щоб говорити про недоброчесних суддів, провалені конкурси та незавершену реформу.

Попри такі атаки, ми й надалі показуватимемо підміну фактів і продовжимо вимагати змін у судовій системі.