Як Вища рада правосуддя дозволяє недоброчесним суддям іти з посади з довічними виплатами

Вища рада правосуддя подекуди продовжує практику, яка дозволяє недоброчесним суддям уникати відповідальності й водночас отримувати щедрі довічні виплати з бюджету. Йдеться про звільнення у відставку суддів, щодо яких уже є дисциплінарні скарги або навіть відкриті дисциплінарні справи, що загрожують звільненням.

За законом суддя зі стажем понад 20 років має право подати заяву про відставку, а ВРП зобов’язана розглянути її протягом 30 днів. Наслідок такого рішення — довічне грошове утримання, яке може становити сотні тисяч гривень на рік та збереження статусу судді. Саме тому закон передбачає можливість зупинити розгляд заяви про відставку, якщо дисциплінарна скарга може завершитися звільненням судді. Ключове слово — «можливість», а не обов’язок. І саме цим ВРП роками зловживала.

Хто пішов у відставку замість відповідальності?

Навіть за наявності серйозних звинувачень ВРП ухвалювала рішення про відставку суддів, серед яких:

• суддя Одеського апеляційного суду Олександр Князюк, якого неодноразово ловили за кермом імовірно у стані сп’яніння;
• суддя Уманського міськрайонного суду Людмила Горячківська — фігурантка справ про допомогу шахраям, яку зловили на отриманні хабаря;
• судді Наталія Чередніченко та Ліана Курило, які ухвалювали незаконні рішення проти учасників Революції Гідності;
• судді, які фактично «рятували» п’яних водіїв від відповідальності;

Схема виглядає просто: щойно з’являється дисциплінарна скарга або відкривається справа — суддя пише заяву про відставку. А ВРП у низці випадків не чекає результатів перевірки й відправляє таких суддів «на заслужений відпочинок» з довічним утриманням.

Непослідовність і вибірковість

Новий склад ВРП зазначив про зміну підходів, однак практика все ще залишається непослідовною. В одних випадках розгляд заяв зупиняють, в інших — закривають очі на серйозні порушення.

Окремо викликають сумніви рішення щодо суддів, які мали пройти кваліфікаційне оцінювання як дисциплінарне стягнення, але так його й не завершили. Так, у 2024 році ВРП відправила у відставку «суддю Майдану» Юлію Іваніну, попри те, що «дисциплінарне» оцінювання вона не пройшла.

Ще показовішою є справа судді Ганни Андрієнко. Попри подання Вищої кваліфкомісії суддів з рекомендацією про її звільнення через невідповідність посаді, ВРП спершу розглянула заяву про почесну відставку і задовольнила її. Подання ВККС та зауваження щодо доброчесності судді фактично проігнорували.

Що з цим робити?

Відставка не може бути запасним виходом для уникнення відповідальності. Якщо держава гарантує судді довічний статус і значні виплати, то мова саме про суддю з бездоганною репутацією. DEJURE наполягає на змінах до законодавства, які:

• зобов’яжуть ВРП зупиняти розгляд заяви про відставку, доки не завершені дисциплінарні провадження, кваліфікаційне оцінювання або розгляд подання ВККС про звільнення;
• подовжать строк розгляду заяви про відставку щонайменше до шести місяців, щоб не штампувати рішення за 30 днів без реальної перевірки.
  

Відставка має бути свідомим фінальним рішенням після завершення справ і перевірок, а не швидкою втечею від дисциплінарних санкцій. Інакше ми й далі платитимемо з бюджету за суддів, які не витримали жодної перевірки на доброчесність.

Детальніше про це читайте в аналітиці «Проблемні аспекти притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів: аналітичний огляд та рекомендації».