Чи зможе законопроєкт № 13165-2 запустити перевірку доброчесності суддів та розблокувати €700 млн допомоги?

Цього тижня Верховна Рада нарешті перейшла до активного розгляду законопроєктів у межах програми Ukraine Facility, від якої залежить доступ України до фінансової допомоги. У сфері правосуддя є два ключові зобов’язання, виконання яких досі майже не зрушило з місця. Перше — запровадити перевірку суддів Верховного Суду та інших вищих судів через декларації доброчесності за участі міжнародних експертів. Друге — створити конкурсну комісію для відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, також із залученням міжнародних експертів. Обидва ці зобов’язання входять і до переліку 10 пріоритетів «Плану Качки-Кос».

Найближчим часом Верховна Рада має розглянути у другому читанні законопроєкт №13165-2, який стосується вдосконалення перевірки декларацій доброчесності суддів і запровадження спеціальної перевірки суддів Верховного Суду. Від змісту цього документа залежить не лише зміна підходів до оцінки доброчесності в судовій системі, а й перспектива отримання близько 700 мільйонів євро міжнародної допомоги.

Чому цей законопроєкт має значення?

Законопроєкт є частиною зобов’язань України у межах програми Ukraine Facility та переговорів про вступ до ЄС. Європейська комісія вказувала на необхідність зменшити корупційні ризики у Верховному Суді через ефективну перевірку суддів, зокрема за участі незалежних міжнародних експертів. Цей напрям також визначили одним із десяти ключових пріоритетів для України на 2026 рік.

Ухвалення законопроєкту не лише вдосконалить механізм перевірки суддів, а й може розблокувати близько 700 мільйонів євро міжнародної допомоги та суттєво наблизити нас до вступу в Європейський Союз. Проте такі суттєві кошти та перспективи привʼязані не до назви законопроєкту «Про удосконалення процедури перевірки декларацій доброчесності», а до змісту, який робить таку перевірку дієвою. Аналіз доступної редакції законопроєкту №13165-2 показує, що він не вирішує ключові проблеми перевірки доброчесності суддів.

Що не так із законопроєктом?

Редакція, ухвалена в першому читанні, не передбачає перевірки суддів Верховного Суду і загалом не створює повноцінного механізму перевірки декларацій доброчесності, про що ми писали раніше. Текст законопроєкту до другого читання поки не оприлюднений, тому повноцінно його оцінити неможливо. Водночас наявна у нас інформація свідчить про низку принципових проблем у документі.

Зокрема перевірку декларацій доброчесності чинних суддів Верховного Суду фактично відкладають ще на шість місяців. Також у проєкті чітко не визначили участь незалежних міжнародних експертів у цій процедурі за моделлю, подібною до Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ).

За нашою інформацією, законопроєкт також не запроваджує реальної перевірки декларацій доброчесності суддів Верховного Суду. Він не гарантує перевірку за весь період суддівської кар’єри, не встановлює чітких строків процедури і не усуває ризик конфлікту інтересів. Ідеться про ситуацію, коли рішення за результатами перевірки може переглядати сам Верховний Суд, а не нові адміністративні суди.

У частині змін до механізму перевірки декларацій доброчесності впродовж року немає ясності, які саме правки врахували до другого читання. Щоб ця процедура справді працювала, законопроєкт має містити такі зміни:

• Зниження порогу відповідальності: Законодавство має відійти від стандарту «завідомості» та передбачити відповідальність суддів за подання недостовірної інформації у декларації доброчесності як умисно, так і внаслідок грубої недбалості.
• Презумпція обізнаності: Для доведення грубої недбалості закон має встановити, що суддя вважається обізнаним про обставини, які за своїм особистим, тривалим або регулярним характером не можуть бути йому невідомі (наприклад, користування майном, сімейні зв’язки або доходи).
• Доказове значення висновків Вищої кваліфкомісії суддів (ВККС): Висновок ВККС щодо недостовірної або неповної інформації в декларації доброчесності має бути самостійною і достатньою підставою для відкриття дисциплінарної справи, та мати визначене доказове значення, щоб ВРП зосереджувалася передусім на виборі санкції, а не дублювала перевірку.
• Оскарження у нових спеціалізованих судах: Рішення ВККС та ВРП щодо перевірки декларацій доброчесності суддів мають підлягати оскарженню в новостворених Спеціалізованому окружному адміністративному суді та Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді.

Без цих змін перевірка декларацій доброчесності ризикує так і залишитися формальністю, яка не вплине на очищення судової системи. Крім того, Україна ризикує формально виконати індикатори, але не виконати змістовні зобов’язання перед міжнародними партнерами.

Окремо це означає, що проблеми доброчесності у Верховному Суді залишаться невирішеними, що впливає на довіру до всієї судової системи.

Фундація DEJURE підтримує якнайшвидше ухвалення змін до законодавства про перевірку декларацій доброчесності суддів, зокрема через зобов’язання України перед ЄС. Але сам по собі швидкий розгляд не розв’язує проблему. Закон має запустити дієвий механізм перевірки, а не зберегти формальну процедуру. Інакше Україна ризикує не виконати реформу по суті і не отримати пов’язане з нею фінансування.