Етична комісія при ВРП: хто і як може саботувати її роботу?
4.11.2019
Адвокат, член правління Фундації DEJURE
Комісія з питань доброчесності та етики (Комісія) – новий орган при Вищій раді правосуддя (ВРП), створення якого передбачено законом 1008. Вона складатиметься з 3 членів ВРП та 3 міжнародних експертів, яких запропонують міжнародні організації, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції. Одним із її завдань є, зокрема, моніторинг діяльності членів ВРП і Вищої кваліфкомісії суддів (ВККС). Комісія матиме повноваження внести подання про їхнє звільнення у разі, якщо вважатиме що вони, зокрема, грубо чи систематично, нехтуватимуть своїми обов'язками чи допускатимуть поведінку, що підриватиме авторитет правосуддя.

Безумовно, створення «сторожів над сторожами» в форматі Комісії – це великий плюс. Однак, щонайменше дивним виглядає участь самих членів ВРП у роботі Комісії, що може вести до конфлікту інтересів у їхніх різних амплуа в межах одного органу. Наприклад, може статися так, що член ВРП у складі Комісії вчиняв аналогічні вчинки, за які ініціюватиметься питання про звільнення його/її колеги (або волів би мати можливість чинити такі дії в майбутньому без ризику притягнення до відповідальності). Таким чином, є серйозні сумніви, що члени ВРП будуть об'єктивними під час прийняття рішень у складі Комісії.

Як працюватиме Комісія, та які ризики в її діяльності можна окреслити вже зараз?

Звільнення членів ВРП за новими правилами

Рішення про внесення подання про звільнення члена ВРП Комісія приймає більшістю від присутніх членів. Якщо голоси розподіляються порівну - пріоритет віддається голосам міжнародних експертів.

Після цього ВРП розглядає подання в пленарному складі спільно з міжнародними експертами-членами Комісії. При цьому, на голосування ставиться питання про відхилення подання. Для його відхилення потрібно, щоб за це проголосувала більшість з учасників засідання, в тому числі не менше 2 міжнародних експертів.

Конструкція голосування за подання про звільнення є вельми специфічною. Оскільки йдеться про звільнення членів ВРП голосуванням самих членів ВРП, яких значно більше, ніж міжнародних експертів (21 проти 3), то логічно, що у сучасних умовах більшість голосів за звільнення буде отримати майже неможливо. Тому закон пропонує голосування не за подання про звільнення, а за його відхилення.

Логіка такого формулювання цілком зрозуміла, але складність та нестандартність конструкції вже викликає неоднозначність у тлумаченні. Ймовірно, це надалі будуть використовувати для оскарження прийнятих рішень.

Тридцятиденне очищення

Перехідні положення законопроекту 1008 передбачають, що Комісія протягом 30 днів з дня її утворення перевіряє членів ВРП (крім Голови Верховного Суду), призначених на посаду до набрання чинності цим Законом, на відповідність критеріям доброчесності, етичних стандартів судді як складової професійної етики члена ВРП, за результатом чого може ухвалити рішення про звільнення члена ВРП.

Ця норма покликана забезпечити швидке очищення ВРП від недоброчесних членів, оскільки фактично покладає на Комісію обов'язок протягом 30 днів перевірити усіх чинних членів ВРП. Включно з тими, які також є членами самої Комісії. При цьому встановлюється спеціальне правило для їхнього звільнення. Якщо за загальним правилом Комісія лише вносить подання про звільнення, а остаточне рішення ухвалює саме ВРП, то з цієї норми перехідних положень випливає, що у ці 30 днів рішення про звільнення приймає сама Комісія.

Підставою для звільнення члена ВРП за цією особливою процедурою є його/її невідповідність критеріям доброчесності, етичних стандартів судді, що відрізняється від підстав, передбачених ст. 24 Закону "Про ВРП". У законі не визначено спосіб проведення такої перевірки. Ймовірно, це буде визначено Положенням про Комісію.

Однак є ризик, що порядок і правила перевірки членів ВРП візьметься затверджувати сама ВРП, за аналогією із затвердженням порядку та методології кваліфікаційного оцінювання, що відтепер віднесено до повноважень ВРП п. 13-1 ч. 1 ст. 3 Закону "Про ВРП". Це може призвести до того, що вона обмежить Комісію як в часових рамках перевірки на доброчесність, так і в тому, якими доказами та може оперувати.

Доброчесність у часі

Перше проблемне питання в аспекті перевірки стосується її часових рамок. Чи зможе Комісія перевіряти членів ВРП за весь час їхньої діяльності, у т. ч. тієї, що передувала призначенню до ВРП? Відповідь очевидна - логіка закону у тому, щоб перевірити доброчесність членів ВРП загалом, а не за якийсь період.

Але певен, що будуть спроби обмежити Комісію певними часовими рамками, як це робив Окружний адміністративний суд м. Києва у справах про оскарження рішень Громадської ради доброчесності (ГРД). Тут слід відзначити, що Комісія буде перевіряти на відповідність "етичних стандартів судді як складової професійної етики члена ВРП". Однак дотримання цих стандартів стане обов'язком членів ВРП лише з моменту набрання чинності Законом 1008. Тому наявний ризик, що саме таке "альтернативне" тлумачення в стилі ОАСКу буде одним із аргументів членів ВРП, які будуть оскаржувати власне звільнення з цих підстав.

"Какие ваши доказательства?"

Інше важливе питання - чи вважатиме Комісія, що для висновку про недоброчесність члена ВРП вона зобов'язана керуватись наявністю чи відсутністю висновку іншого органу? Наприклад, ВРП сформувала сталу, але, на моє переконання, хибну практику, що висновок про невідповідність статків доходам чи неналежне декларування можна робити лише при наявності відповідного рішення НАЗК. Це дозволило уникнути відповідальності багатьом суддям.

Чи буде Комісія при оцінюванні, наприклад, члена ВРП Олега Прудивуса, враховуватися той факт, що він пройшов оцінювання у ВККС та фактично визнаний доброчесним? А як буде враховуватись виправдальний вирок щодо члена ВРП Павла Гречківського? Чи його можна оцінювати, керуючись фактами, які були встановлені під час розслідування ?

Для Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ) в ході оцінювання кандидатів до Вищого антикорупційного суду рішення чи відсутність рішень інших державних органів не було перешкодою для власної оцінки фактів. Очевидно, що такий же ж підхід має застосовуватись і тут. Лише так можна очікувати виконання головного призначення Комісії. Однак очевидним є і те, що тут буде найбільший спротив частини Комісії, яка складається із членів ВРП.

Всі позови ведуть до ОАСКу

Проте найбільший ризик полягає у тому, що діяльність Комісії може бути заблокована завдяки Окружному адміністративному суду міста Київ. Справа у тому, що Комісія має дещо невизначений правовий статус. Вона створена при ВРП, тобто не є її складовою.

Це однозначно призведе до того, що оскаржувати рішення та дії Комісії будуть саме до Окружного адміністративного суду міста Києва. І, як показує практика оскарження рішень ГРД, очолюваний Павлом Вовком суд радо буде приймати такі позови і не менш радо скасовувати чи блокувати рішення Комісії. На жаль, депутати відмовились внести правку у закон, яка виводила Комісію з-під юрисдикції цього суду.

Висновки

У підсумку - Комісія матиме дійсно історичний шанс перезавантажити ВРП, очистивши її від недоброчесних членів.

Однак її членам-міжнародним експертам доведеться працювати над цим разом із тими, кого їм доведеться перевіряти та, ймовірно, звільняти. А допомагати їм в роботі мають працівники Секретаріату ВРП, які підпорядковані керівництву членам ВРП. Часу на перевірку буде не так вже й багато - всього лиш місяць. При цьому, міжнародні експерти ще й мають відстояти часові рамки перевірки на доброчесність та стандарти доказування/допустимість доказів в рамках виконання своїх функцій.

Тому лише проактивна позиція міжнародників-членів Комісії, а також значна суспільна увага до цього процесу та тиск громадськості зможуть убезпечити від зловживання розпливчастими нормами Закону з боку членів ВРП.
DJR
Пов'язані матеріали