“Дисертаційний конвеєр” і сумнівні декларації: кого Академія делегує для відбору членів Кваліфкомісії

Національна академія правових наук визначилася зі своїми представниками до Конкурсної комісії, яка відбиратиме членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Документи подали Тетяна Коломоєць та Наталія Глинська. І вже зараз виникають серйозні питання до їхньої діяльності.

Що не так із кандидатками?

• Тетяна Коломоєць — головна редакторка “Юридичного наукового електронного журналу”. Видання скоріш за все працює за принципом “дисертаційного конвеєра”: були випадки, коли раніше опубліковані випуски згодом доповнювали новими статтями заднім числом. Наприклад, №2 за 2018 рік зріс із 261 до 303 сторінок. Це створює ілюзію багаторічної наукової роботи для тих, хто здобував сумнівні наукові ступені та отримував за це надбавки з бюджету. Важко уявити, щоб такі маніпуляції відбувалися без відома незмінної протягом років головної редакторки. До того ж Коломоєць була науковою консультанткою Євгена Легези, який фігурував у скандалах із плагіатом у статтях для судді Майдану Оксани Царевич.
• Наталія Глинська — завідувачка одного з відділів Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса. У 2023 році вона вже пробувала стати членкинею Вищої ради правосуддя, але зняла свою кандидатуру після співбесіди з Етичною радою. Імовірно через серйозні питання до її декларацій: десятки помилок і сумнівне походження великих заощаджень. То “дохід чоловіка з 90-х”, то “позики від друзів”, які змінювалися від відповіді до відповіді.

Така ситуація радше свідчить не про доброчесність, а про готовність працювати за старими правилами. Нагадаємо, завершився мандат міжнародних експертів у Конкурсній комісії, які досі стримували потрапляння сумнівних кандидатів до ВККС. І тепер вирішальне слово у формуванні Конкурсної комісії мають українські інституції — Академія правових наук, Рада адвокатів, Рада прокурорів, а також Рада суддів. Перші кандидатури з цих структур показують: без міжнародників комісія ризикує перетворитися на інструмент відтворення старої суддівської системи.

Аби цього не сталося, Верховна Рада має ухвалити законопроєкт №13382, який продовжує мандат міжнародних експертів щонайменше на три роки. Це єдиний спосіб зберегти баланс і не допустити відкат реформи ВККС. Закон уже підтримали громадськість та Єврокомісія.

Сьогодні вирішується принципове питання: чи втримає Україна незалежний орган, здатний очистити судову систему, чи ж ми повернемося до практики, коли кадри підбирають “для своїх”, а довіра до правосуддя остаточно втрачається.