Зараз чи не кожен з нас очікує, коли путін опиниться на лаві підсудних за свої злочини. Багатьом здається, що притягти до відповідальності президента країни – неможливо. Але в історії такі випадки неодноразово траплялись. Тож у цьому матеріалі пояснимо коли президента можна покарати за такі злочини й щодо кого уже були винесені вироки.
Про імунітети
За загальним правилом посадові особи вищого рангу держави (президент, прем’єр-міністр та міністр закордонних справ) користуються імунітетом – їх не можна притягнути до відповідальності під час перебування на посаді (персональний імунітет), а також після закінчення повноважень за ті дії, які є офіційними (державними) за своєю суттю та були скоєні під час перебування на посаді (функціональний імунітет). Тому, наприклад, Генпрокурорка України нещодавно заявила, що не може відкрити провадження щодо вчинення президентом рф злочинів через його імунітет.
Проте цих імунітетів не визнає Міжнародний кримінальний суд, який розглядає справи щодо скоєння військово-політичною верхівкою геноциду, воєнних злочинів та злочинів проти людяності. У статті 27 Римського статуту (установчого документу цього суду) відображено принцип неприпустимості посилання на посадове становище, в тому числі глави держави. Оскільки Україна визнала юрисдикцію МКС щодо воєнних злочинів, скоєних на її території після 2014 року, то цей суд зможе розглянути справу і щодо президента рф.
Такий підхід планують запровадити й у спеціальному міжнародному трибуналі, який матиме юрисдикцію у справах щодо злочину агресії на території України.
Суди інших країн та трибунали, які створювались для розгляду справ та притягнення до відповідальності за воєнні злочини також розглядали справи щодо лідерів країн.
Карл Деніц (Німеччина) – 10 років позбавлення волі
Карл Деніц – перший лідер держави, якого покарали за воєнні злочини. Після смерті Гітлера у 1945 році він майже місяць обіймав посаду президента Третього Рейху, а до цього – гранд-адмірала та головнокомандувача флоту (Крігсмаріне). Деніца визнано винним у плануванні, ініціюванні та веденні агресивної війни, а також порушенні звичаїв ведення війни. Основні звинувачення стосувались ведення необмеженої підводної війни, затоплення без попередження суден, у тому числі цивільних суден нейтральних держав, а також видачу наказу не рятувати вцілілих з кораблів, атакованих підводним човном. Нюрнберзький трибунал засудив його до 10 років позбавлення волі.
Саддам Хусейн (Ірак) – смертна кара
Президент Іраку 1979-2003 років Саддам Хусейн був обвинувачений у підбурюванні та координації здійснення воєнних злочинів, а також злочинів проти людяності й геноциду. Спеціальний трибунал Іраку, який був створений відповідно до іракського законодавства і діяв у системі національного судоустрою, визнав його винним у вбивстві у 80-х роках 148 шиїтів в Ед-Дуджейлі та геноциді іракських курдів. Хусейна засудили до страти через повішання і виконали вирок у 2006 році.
Рейнальдо Біньйоне (Аргентина) – 25 років позбавлення волі
Тюремний термін отримав і екс-президент Аргентини Рейнальдо Біньйоне. Його визнали винним у вчиненні у 1970-х роках злочинів проти людяності: катування, вбивства та викрадення, скоєних коли він був командувачем військової бази Кампо-де-Майо у 1976-1978 роках. У 1982 році військова хунта фактично призначила його президентом Аргентини. Вирок експрезиденту виніс Федеральний кримінальний трибунал аж у 2010 році (до 2005 року в Аргентині діяла амністія для екс-членів хунти, яку скасував Верховний суд). Біньйоне був засуджений до 25 років позбавлення волі.
Хорхе Відела (Аргентина) – довічне ув’язнення
Хорхе Відела також обіймав посаду президента під час режиму військової хунти у 1976-1981 роках. У 1985 році Суд над хунтою засудив його до довічного ув'язнення за злочини проти людяності (викрадення, катування, вбивства політичних опонентів тощо). У 1990 році він отримав помилування, яке у 2006 році було визнано неконституційним. Щодо Відели продовжили розслідування й у 2010 році його знову засудили до довічного ув’язнення за організацію вбивства 31 політичного в’язня.
Чарльз Тейлор (Ліберія) – 50 років позбавлення волі
Чарльз Тейлор став першим лідером африканської держави, якого міжнародний суд засудив за воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні під час громадянської війни у 1997-2002 роках, зокрема терактів, вбивства, мародерства та жорстокого й нелюдського поводження. Спеціальний суд Сьєрра-Леоне у 2012 р. засудив його до 50 років позбавлення волі.
Гіссен Хабре (Чад) – довічне ув’язнення
Гіссен Хабре був президентом Республіки Чад у 1982-1990 роках. Під час його правління була встановлена жорстока диктатура. Справу експрезидента розглядав спеціально створений трибунал (Надзвичайні африканські палати), сформований у 2012 році на основі договору між Африканським Союзом і Сенегалом (діяв у системі сенегальського судочинства). У 2016 році трибунал визнав Хабре винним у злочинах проти людяності, зґвалтуванні, примусовому рабстві та викраденні людей, а також наказі вбити близько 40 000 людей. Трибунал засудив його до довічного ув'язнення. Це рідкісний приклад, коли суд однієї країни (Сенегал) притягнув до відповідальності колишнього правителя іншої (Чад).
Цей перелік президентів можна було б продовжити прикладом Августо Піночета (Чилі) чи Слободана Мілошевича (Югославія, Сербія), та вони померли до того, як трибунали винесли свої рішення. Також наразі у Спеціальному трибуналі щодо воєнних злочинів, вчинених під час війни у Косово, триває провадження щодо Хашима Тачі – екс-президента Республіки Косово, якому висунуто обвинувачення у скоєнні численних воєнних злочинів та злочинів проти людяності під час Косівської війни, зокрема вбивствах та викраденні цивільних осіб, тортурах військовополонених тощо.
…
Тож притягти лідера країни до відповідальності за вчинені ним воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид чи агресію цілком можливо. Такі справи розглядали, як спеціально створені трибунали, так і національні суди чи навіть суди інших країн. Здебільшого для того, щоб такий розгляд відбувся, країні потрібна була зміна політичного режиму на демократичний та міжнародний тиск. І хоч кримінальні процеси зазвичай тривали досить довго, та злочинці все ж отримували свої вироки.