Адвокатське самоврядування без оновлення: як система, що не змінювалась понад 10 років, втратила довіру

В Україні є професійна спільнота, де вибори не проводились понад 10 років, — мова йде про адвокатуру. Система органів адвокатського самоврядування (ОАС) в Україні діє з 2012 року відповідно до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Вона вибудувана за дворівневим принципом — національним і регіональним — та охоплює з’їзд адвокатів України, Раду адвокатів України (РАУ), Національну асоціацію адвокатів України (НААУ), а також кваліфікаційно-дисциплінарні органи.

Формально ця система має забезпечувати незалежність адвокатури. Фактично ж — за понад десятиліття вона перетворилась на закриту корпорацію без реальної ротації, з концентрацією впливу у вузькому колі осіб і глибокою кризою довіри.

Кадрова стагнація в ОАС

Ключова проблема — відсутність оновлення керівних органів. Персональний склад ОАС на національному та регіональному рівнях істотно не змінювався з моменту створення системи. Зокрема, голова РАУ та НААУ Лідія Ізовітова обіймає ці посади з 2012 року.

Хоча закон передбачає п’ятирічний строк повноважень із можливістю переобрання лише на одну каденцію, фактичні повноваження членів ОАС завершилися ще у листопаді 2022 року. Вибори мали відбутися на з’їзді адвокатів України, однак його так і не скликали.

РАУ пояснила це воєнним станом — попри те, що аналогічні з’їзди суддів, прокурорів, приватних виконавців та інших професійних спільнот успішно відбуваються в умовах війни. Альтернативні формати, наприклад онлайн або проведення з’їзду в безпечному регіоні  навіть не розглядаються. Це дедалі більше видається свідомим рішенням, а не наслідком об’єктивних перешкод. 

Корпоративізм та проросійські впливи

Система адвокатського самоврядування перебуває в затяжній кризі довіри. Європейська комісія вказує на потребу підвищити прозорість, підзвітність і ефективність управління ресурсами в адвокатурі. Критика лунає як з боку громадянського суспільства, так і з боку самих адвокатів — зокрема щодо використання дисциплінарних процедур як інструменту тиску на опонентів.

Окреме питання до ОАС виникає через толерування зв’язків з країною окупантом. Упродовж війни адвокатське самоврядування не забезпечує належної реакції на випадки співпраці адвокатів з окупаційною владою або російськими спецслужбами. Більшість таких осіб продовжують зберігати статус адвоката.

Суттєве занепокоєння викликають проросійські впливи. Публічно відомо про підозри щодо одного з топ посадовців ОАС у коригуванні ракетних ударів РФ, про адвокатів, які працювали на структури, пов’язані з МЗС Росії, а також про зв’язки керівництва НААУ з оточенням Віктора Медведчука. Усе це лише підсилює сумніви щодо політичної нейтральності та незалежності адвокатського самоврядування.

Національна асоціація адвокатів України як центр концентрації влади

НААУ, членство в якій є обов’язковим для всіх адвокатів, фактично зосередила у своїх руках значний вплив на прийняття рішень у сфері адвокатури — хоча законодавчо таких повноважень не передбачає. Голова РАУ автоматично очолює і НААУ, що ще більше концентрує вертикаль управління в одних руках.

Критики вказують на непрозорі процедури призначень, вибіркову реакцію на публічні скандали та відсутність належної відповіді на випадки можливої співпраці адвокатів з ворогом. Як наслідок, за результатами опитувань, понад 80% експертів вважають, що НААУ не користується довірою громадянського суспільства.

Що потрібно змінити?

Ключові кроки для виходу з кризи:

• створення незалежної конкурсної комісії з міжнародних експертів для добору членів ОАС;
• запровадження прямих виборів до органів адвокатського самоврядування за принципом «один адвокат — один голос», із можливістю онлайн-голосування;
• скорочення строків повноважень членів ОАС та заборона перебування на керівних посадах два строки поспіль.
  

В умовах війни та переговорів про вступ до ЄС Україна вже заплатила занадто високу ціну за імітацію реформ. Держава не повинна собі дозволити повторювати ці помилки в сфері адвокатури.