Декларації родинних звʼязків та доброчесності «під замком»: Велика Палата дозволила кваліфкомісії не оновлювати набір даних

17 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду (як суд апеляційної інстанції) залишила в силі рішення Касаційного адмінсуду у справі № 990/406/24. Цим рішенням суд остаточно визнав, що нові декларації родинних зв’язків та доброчесності суддів і кандидатів (які подавались після початку повномасштабного вторгнення) можуть не оприлюднюватися, адже це може загрожувати національній безпеці.

У чому суть справи?

Експертка Фундації DEJURE Марта Береза подала позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів у зв’язку з тим, що Комісія після повномасштабного вторгнення не оновлювала набір відкритих даних “Реєстр декларацій родинних зв’язків та доброчесності”. На момент подачі позову та досі на Порталі відкритих даних доступні лише ті декларації, які були подані до вторгнення.

При цьому, Закон «Про доступ до публічної інформації» та постанова Кабміну №835 від 21 жовтня 2015 року зобов’язують ВККС оприлюднювати та систематично оновлювати відповідні дані.

Велика Палата вирішила, що публікація нових декларацій нібито може створювати ризики “національній безпеці, територіальній цілісності, життю, здоров’ю та безпеці суддів і їхніх родичів, а також провокувати вчинення правопорушень щодо них, зокрема кримінальних”. На думку суду, шкода від розкриття цих даних переважає суспільний інтерес у доступі до них. До того ж, мовляв, громадський контроль можливий і через Громадську раду доброчесності, адже орган має доступ до суддівських досьє. 

Чому це рішення є свавільним?

• Легалізація обмеження доступу до інформації, відкритість якої прямо передбачена законодавством. Закон «Про судоустрій і статус суддів» прямо зобов’язує Комісію оприлюднювати декларації. Вони не є інформацією з обмеженим доступом, а тому застосування судом до них трискладового тесту юридично недоречне. Палата фактично створила прецедент, за яким можна обмежувати у доступі навіть ту інформацію, яка за законом мала б бути відкритою.
  
• Відсутність оцінки пропорційності. Суд не пояснив, які саме дані в деклараціях несуть ризики, і чи можна їх мінімізувати у певний спосіб — наприклад, через обмеження доступу до певних відомостей чи відкладену публікацію. При цьому, суд “змішав” у своїй аргументації два різні види декларацій, та не врахував, що декларації доброчесності взагалі не містять жодних сенситивних даних.
  
• Очевидна непослідовність рішення. У відкритому доступі й досі є декларації родинних звʼязків та доброчесності (до повномасштабного вторгнення), а також актуальні щорічні майнові декларації суддів. Водночас “ризиковими” чомусь вважаються лише декларації родинних звʼязків та доброчесності, подані після 24 лютого 2022 року.
  
• Заміна прозорості наявністю ГРД. Суд вирішив, що для громадського контролю за суддями достатньо Громадської ради доброчесності. Але це неправда: ГРД має вузькі функції — допомагати ВККС під час кваліфікаційного оцінювання суддів. При цьому вона не охоплює всі конкурси та дисциплінарне провадження щодо суддів. До того ж наявність доступу в ГРД до суддівських досьє точно не замінює публічний доступ до даних. Доступ до цієї інформації необхідний усім — журналістам, активістам, суспільству — для аналізу, виявлення зв’язків і конфліктів інтересів.

Чому це рішення небезпечне?

Це рішення Великої Палати — не про захист суддів під час війни. Воно про легалізацію безстрокового і нічим не обґрунтованого закриття даних, які є ключовими для громадського контролю. Журналісти, розслідувачі та активісти позбавляються інструменту перевіряти доброчесність суддів саме тоді, коли прозорість у системі правосуддя потрібна найбільше.