Народні депутати замовчують необхіднідність реформи адвокатури

«Хотів би подякувати Лідії Павлівні за постійний системний захист інституту адвокатури, відстоювання інтересів кожного адвоката і адвокатки перед усіма органами», — заявив народний депутат Володимир Ватрас.

У серпні Національна асоціація адвокатів України (НААУ) організувала круглий стіл щодо ратифікації Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката. Участь у ньому брали п’ятеро народних депутатів із Комітету правової політики, і всі вони говорили про необхідність ратифікувації Конвенції. Микола Стефанчук навіть запевнив, що у Верховній Раді за Конвенцію буде значно більше ніж 226 голосів.

Але жоден із них не сказав про необхідність реформи самої адвокатури, якої від України вже кілька років вимагає Європейський Союз і якій чинне керівництво НААУ опирається роками.

І це не просто мовчання. Раніше Володимир Ватрас і Микола Стефанчук, фактично підтримуючи позицію НААУ, виступали за те, щоб виключити з Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки весь розділ про адвокатуру.

А саме в цьому розділі чітко зафіксовані проблеми, які роками не вирішуються: узурпація влади Лідією Ізовітовою та її соратниками, блокування обрання членів Вищої ради правосуддя, корупційні ризики під час кваліфікаційного іспиту, використання дисциплінарних проваджень для тиску на нелояльних адвокатів, непрозоре використання сотень мільйонів гривень і необхідність незалежного аудиту НААУ.

Особливо показовою є подяка Ватраса голові НААУ Лідії Ізовітовій за «системний захист адвокатури». Адже на практиці такий «захист» передусім допомагає Ізовітовій та її соратникам зберігати владу в адвокатурі й контроль над сотнями мільйонів гривень. Водночас, Ватрас не згадав про адвокатів-військовослужбовців, яких переслідує НААУ, або про бездіяльність щодо адвокатів, які перейшли на бік Росії.

Жоден із п’ятьох депутатів не сказав, чи знайдеться у Верховній Раді так само більше 226 голосів за реформу адвокатури — реформу, яку Україна має здійснити до кінця 2026 року. 

Ратифікація Конвенції без зміни нинішньої моделі адвокатського самоврядування ризикує стати передусім гарним піаром для її керівництва. Захист професії адвоката потрібен, але сам по собі він не вирішить системних проблем адвокатури без її реального перезавантаження.