Печерський районний суд Києва перешкоджає роботі журналістів
Суддя Сергій Вовк запобіжним заходом заборонив розслідувачам Слідство.Інфо та Центру протидії корупції (ЦПК) публікувати матеріал про майно брата директора Державного бюро розслідувань (ДБР).
Рішення суду зʼявилося 6 липня — саме тоді, коли «Слідство.Інфо» і ЦПК готували до публікації розслідування про 143 обʼєкти нерухомості Олександра Сухачова. У власності брата директора ДБР знайшли квартири та офісні приміщення, а також виявили звʼязки, що ведуть безпосередньо до ДБР, яке очолює Олексій Сухачов
Журналісти запевняють — це спосіб тиску та наступ на свободу слова.
Суддя Сергій Вовк вирішив, що розслідування про майно Сухачова «може завдати невідворотної шкоди фізособі, яку буде неможливо виправити після появи матеріалу».
«Слідство.Інфо» та ЦПК оскаржують рішення Печерського суду. Та сама лише його наявність вже створює негативний прецедент для майбутньої практики — в подальшому такі рішення зʼявлятимуться щодо кожного, хто буде створювати «перепони» системі.
Показово, що не вперше ДБР і Печерський суд опиняються в одному ланцюжку спроб комусь щось заборонити. У березні 2025 року ДБР прийшло з обшуками до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) після того, як на кваліфоцінювання викликали суддів та голову Печерського райсуду. За результатами тієї перевірки всі вони могли втратити свої посади. Своєю чергою Печерський райсуд розглядає більшість клопотань ДБР щодо проведення обшуків та інших слідчих дій у провадженнях цього органу. Такий собі обмін любʼязностями.
За даними Олександра Лємєнова, у 2021 році кандидатуру Сухачова як майбутнього директора ДБР ще до фіналу конкурсу узгодили з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком. Самого Сухачова журналісти називали людиною зв’язки Татаров-Портнов.
І це знову повертає нас до головного — успішного завершення судової реформи. Доки в системі залишаються суди, які можуть працювати як інструмент тиску, країна постійно ризикує відкотитися назад — до ручного правосуддя, безкарності й авторитарних практик.
